Середа, 10 листопада 2004 p.

Як на мене, аморально в передвиборчих «технологіях» лякати доведених до зубожіння та обкрадених людей «заграницею». Знаючи, що вони на ці мізерні копійки (які видаються «за благо») не поїдуть туди і не побачать все власними очима. Тому вирішила написати правду про все, що побачила. Чи вірити мені та людям — героям цієї публікації — залишаю право за вами.

За десятки тисяч кілометрів мене чекав зворушливий сюрприз. Я... наче ступила на українську землю. Та сама золота осінь, ті самі позолочені берізки, таке ж потріскування падаючих жолудів, трава, впереміш із подорожником та засохлими кульбабами, і навіть «бабине літо». Доля подарувала мені шанс побачити, що можна зробити, як можна жити на такій же землі! (Штат Масачусетс США знаходиться приблизно в таких кліматичних умовах, як і Україна).

У Америці я поставила собі за мету знайти колишніх наших земляків, які тривалий час живуть тут, аби вони, знаючи і Україну, і Америку, змогли порадити — з чого починати, аби щасливо зажити українцям на рідній землі.

Я запитую у професора, завідувача кафедрою журналістики Бостонського університету пана Джона Злетника (його дід та баба — емігранти із Києва), що б він як американський журналіст, який довгий час пропрацював кореспондентом у Москві, порадив: з чого починати нам, щоб так, як американці, зажити? Він відповів: «Ви все життя будували світле майбутнє і для цього жертвували долями цілих поколінь. Перестаньте це робити. Держава має дбати про нормальне теперішнє, про кожен день кожної людини, бо він їй вже не повернеться. А життя таке коротке. І коли це робитиметься, людина відчуватиме вдячність до держави, вона робитиме все, щоб її країна процвітала. Одним словом, людина і держава мають стати щирими друзями і вірити одна одній».

Коли ви заглянете у нашу Конституцію, то переконаєтесь, що професор своїми словами переповів її першу статтю. Бо якраз вона гарантує нашому народові соціальний захист. Отож, все, що діється і планується державою, має бути спрямоване саме на покращення добробуту людини. Наміри засвідчені. Залишається підтвердити взаємність цієї дружби. А це може зробити лише влада, якій повірить народ!

А як побороти розкрадання країни, корупцію, хабарництво, злочинність? Офіцер поліції Майкл Поліщук, також в третьому поколінні українець, подумав і відповів:

- Треба небагато: щоб 80 відсотків працівників міліції, прокуратури та судів «не продавались». Через 5 років ви не лише розкриєте всі економічні злочини, але й наповните казну багатющими штрафами, сплаченими правопорушниками. Уявляєте, які це гроші — та це ж надприбутковий бізнес для держави, коли є такі злодії. Зразу всі багатства множте на два...

Я вірю і знаю, що в наших правоохоронних органах все-таки ще залишились чесні, принципові та порядні люди. Але чи їх більшість? І на яких постах такі люди сьогодні тут знаходяться?

А Олена, її бабуся із Західної України, сказала ось що: «В світі так не вистачає добра, поспішайте творити його. І перший крок — посмішка. Посміхайтесь новому ранкові, посміхайтесь ночі, посміхайтесь до себе, посміхайтесь усім. Проводжайте посмішкою і зустрічайте нею».

Спробуйте, і вже знатимете, що робити далі: сміятись і жити, сміятись і творити, сміятись в очі ворогам і шепотіти «не дочекаєтесь», а ще часом не завадить посміятись над собою. І на зло всім негараздам, покладаючись лише на себе, ставайте щасливими. Ділімося посмішками, поспішаймо робити добрі справи, проймаємося горем всіх і гуртуймося. Тільки вкупі, тільки разом... і з посмішкою. Я вас ще не переконала, як це добре? А американці вже це знають, і тому вулиці і метро, готелі і парки, корпорації і фабрики переповнені посмішками....

Отож, усміхайся, мій рідний народе, і — вперед, до ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ, БО ВОНО МОЖЛИВЕ!

В Америку, як би вона не манила, всі не переїдуть. А тому шлях один — будувати таке життя у себе, тут, на Україні...

Не повірите, але чим глибше я вникала у життя та роботу моїх американських колег, людей інших професій, взагалі у сутність життя по-американськи, тим простішим все здавалось. ГЕНІАЛЬНО ПРОСТІШИМ.

На чому тримається ця цивілізована та багатюща наддержава? Мені здалось, що на принципах! Я вперше збагнула це, побачивши пам’ятник Джорджу Вашингтону. Стоїть собі у Вашингтоні чималий шпиль. Він побудований давно. Але ще тоді американці вирішили, що у їхній столиці найвищим має бути символ демократії. І так є та буде завжди. І хоча тут кожен клаптик землі сьогодні оцінюється мільйонами, а американські архітектори володіють технологіями побудови хмарочосів, вони цього не роблять. І все через Принципи, яких не міняють. Бо це святе!

Якщо главенство закону — то главенство закону. Якщо перед ним всі рівні, то всі. Якщо соціальні гарантії для всіх людей — то для всіх. Ніяких зловживань владою для чиновників — то без винятків. Якщо однакові економічні умови для всіх суб'єктів господарської діяльності — то також без винятків. І так у всьому. І немає жодних винятків. Напевно, тому, що знають, до чого призводить винятковість у всіх напрямках життя, що ми зараз маємо можливість споглядати. Коли одним можна все — іншим не залишається нічого! Тоді панують гроші, зв'язки, чини, родинність, клановість — все, що завгодно, але не главенство Закону та Конституції...

До речі, всі українці, яких я там зустріла, дуже проймаються долею нашої держави. І без всякого на те меркантильного інтересу хочуть бачити нас щасливими. Вони хочуть, а ми можемо це зробити. А те, що ми разом — велика сила — вже довели перші виборчі перегони. Попереду другі…

Я як журналіст, який принципово поза партіями, не маю вам права нав’язувати свій вибір. Я хочу лише одного: щоб вам ніхто не завадив зробити свій. А мені — служити правді. А тому раджу підтримати того кандидата, який прагне справедливості у нашій країні.

А щодо поради переможцю… Як йому керувати країною, яку чомусь розділили на два пояси — голубий та помаранчевий?

Напевно, тут варто пригадати вислів першого демократичного президента не лише Америки, а й світу — Лінкольна. Коли його запитали, як він, «ставленик переможців», управлятиме переможеними, той відповів чітко: «З терпимістю та великодушністю!.. Але не поступаючись принципами».

І знову — як геніально просто!

Тетяна РЕДЬКО

P.S. Потрапила до Америки, чесно перемігши у конкурсі, оголошеному для журналістів, а не на гроші якоїсь партії чи виборчого штабу кандидатів у Президенти.

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com