Раніше все було значно простіше. Всіх митців можна було поділити на дві умовні основні категорії: перша — ті, що «лизали», і друга — ті, що «плювали».
В давнину, коли комусь хотіли побажати чогось особливо неприємного, говорили: «Щоб ти жив у епоху перемін». І нам з вами «пощастило»...
Не зачіпаючи струни різних побутових граней нашого з вами «везіння», хочеться звернути увагу на втрату духовних орієнтирів у більшості населення країни. Але мова піде зовсім не про духовні орієнтири тих людей, які забезпечують «зростання національного валового продукту».
Раніше все було значно простіше. Всіх митців можна було поділити на дві категорії: ті, що «лизали», і ті, що «плювали». Перша категорія мала потужного «продюсера» в особі «розуму, честі та совісті нашої епохи», друга категорія — не менш потужного «продюсера» у вигляді «циганської пошти», самвидаву та перезаписів магнітних стрічок. Все це підтримувало процес природного відбору і протистояння до тих пір, поки не з'явився на арені третій «продюсер» — гроші.
Після тимчасової втрати митцями орієнтирів, що і де в нових незалежних умовах потрібно лизати, а куди — плювати, переважна більшість митців не довго мучились з проблемами совісті, і потихеньку Слово стало витребуваним у третього «продюсера». На фініші ми у всій повноті спостерігаємо результат — «Маємо те, що маємо». А що ж ми НАСПРАВДІ маємо у «країні великих перемог»?
Наведу лише дві цифри з офіційної статистики книговидання. В Україні видається в перерахунку на одного жителя країни менше однієї книги в рік. Це менше, ніж у Анголі. Чому? Тому, що «піплу» книги просто перестали бути потрібні. Цифра друга — з числа тих людей, які ще все-таки читають, жанром поезії цікавиться менше одного відсотка. Ось результат масованого помпування свідомості «піплу» телесеріалами на кшталт «Бригади» та втискування в цю свідомість нового гасла, що за гроші можна купити все і всіх.
Але — НА ЩАСТЯ!!! — за гроші у нас можна купити ще не всіх.
На щастя, ще зустрічаються митці-диваки, а більш конкретно — поети-барди, які не дозволяють собі йти на угоди із власною совістю і свій Божий дар спрямовують не задля гонорарів, а за покликом серця. Зустріч та спілкування з такими людьми — без перебільшення, справжнє диво, тому що ми отримуємо унікальну можливість поглянути на інший світ.
Зрідка митці такого рівня відвідують і Вінницю. Зустрічі з ними відбуваються в клубі авторської пісні «ПТАХА» при турклубі «МЕРКУРІЙ». Ці зустрічі проходять без будь-якої реклами, тому що вони не мають абсолютно ніякої комерційної цінності та перспективи для рекламодавців і спонсорів. Подібна найближча зустріч відбудеться у п’ятницю, 19 листопада, о 19 годині з автором-виконавцем Сергієм Морозом («Звуки поезії — 2004»).
Сергій Мороз народився на Черкащині у 1960 році. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка. Проживає у м. Боярці. Пісенною та поетичною творчістю займається з 12 років. Учасник і лауреат багатьох вітчизняних та зарубіжних фестивалів: «ОБЕРІГ» (Луцьк, 1990-1994), «СОПОТ» (Польща, 1993), «БІЛОСТОЦЬКІ МАЛЬВИ» (Польща, 1991). Лауреат премії ім. Василя Стуса (1996).
Яким слухачам може бути цікава зустріч із Сергієм Морозом? В першу чергу тим, у яких за плечима вже є певний власний і життєвий, і духовний досвід. Також тим, у кого є внутрішній потяг свій власний духовний досвід розширювати та поглиблювати. Також тим, кого цікавлять взагалі жанри авторської пісні та поезії. І, врешті-решт, тим, хто хоче поспілкуватися просто з цікавою людиною.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
