Щотижнева газета "33 канал" (м. Вінниця, Україна)

Сесія облради недовіру Калетніку більшістю голосів не підтримала. І він тепер перегнав свого головного опонента Дворкіса. Стали відомі вже три його статуси — нардеп, голова облдержадміністрації та щойно обраний депутат облради по Крижопільському округу.

Сесія облради, якої так довго чекали жителі області і вимагали мітингуючі вінничани, відбулась. Враховуючи, що її рішення зараз цікавить найбільше, — переповімо його найголовніші пункти.

– Підтримати постанову Верховної Ради та пропозицію про повторне переголосування.

– Засудити дії керівників областей, які закликали до сепаратизму.

– Підтримати волевиявлення більшості вінничан, які проголосували за Ющенка.

– Звернутися до всіх мешканців області продемонструвати високу громадянську свідомість, а також сміливо робити свій вибір, не допускаючи тиску на власну свідомість, від кого б він не надходив.

– Попередити працівників обласних управлінь, установ, організацій, їх керівників про недопустимість тиску на їхнє волевиявлення.

А ось те, як вона відбувалась, заслуговує не меншої уваги, бо це був такий собі момент істини, де все стало очевидним...

Вже зранку багато депутатів збирались на сесію, як на війну. Психоз передався журналістам. Незважаючи на те, що мітингуючі мирно огортали будівлю облдержадміністрації та облради суцільною помаранчевою стрічкою, їм протистояв надійний міліцейський заслін. У дворі облдержадміністрації ховались самоскид із піском та пожежні машини. Цікаво, що мали робити вони, враховуючи, що, за міжнародною конвенцією, не дозволено поливати маси людей водяними брандспойтами при мінусовій температурі. Аж надто кимось підігрівалась чутка про сотню бандитів, приведених під стіни ради, щоб чинити над непокірними депутатами самосуд. На наше запитання про це заступник начальника міліції відповів, що все під контролем і у правоохоронців вистачить сил захистити людей. І доповнив, що люди у цивільному чорному одязі — це судова міліція.

Яким був цей контроль — можна було побачити вже із перших подій. Депутат Верховної Ради Володимир Скомаровський, котрий із великими зусиллями прорвався сюди, з обуренням з трибуни облради запитував у начальника міліції, що це таке твориться, що нардепа мало не побили, а запрошеного на сесію депутата міськради Сергія Щетиніна охорона «тягає за барки»... Тому був слушним його вислів, що Вінницькою областю правлять бандити.

Голова облдержадміністрації підтвердив, що він дійсно запрошував сюди Щетиніна, але... якось забув попередити про це охорону...

А ось громадську діячку Людмилу Просцевич пустили. І навіть слово надали. А відома вона всім відомим виступом по телебаченню ТРК «Вінниччина» із таким мішком бруду на опозицію та Ющенка, що навіть найінфантильніші мої сусіди вбігали до хати із вигуками: «Як так можна, це ж беспредєл!».

Говорила вона про те, що везла два автобуси «миротворців» із Ямполя до Вінниці, але їй погрожували розправою «помаранчеві», і закликала її захистити. Якщо врахувати, що, на думку опозиції, найбільше порушень прав виборців сталось на Ямпільщині, яка, як відомо, знаходиться під впливом губернатора, і саме йому належить ТРК «Вінниччина», неважко вималювати логічний сюжет. Не дивно, що нардеп Скомаровський назвав це провокацією.

Варто підкреслити, що позачергову сесію ініціювали 35 депутатів облради. Прийшло 72 із 97-ми. Зрозуміло, що із своєю позицією більшість вже визначилась. Її дуже аргументовано та логічно, як на мене, і відстоювали у залі. Багатьох приємно вразили і зміни світобачення, а, може, просто відмова від подвійних стандартів, які до цього були домінуючими у цій сесійній залі у багатьох. Прикладом цього може служити ректор педуніверситету Олександр Шестопалюк. Ось що він сказав:

– Кучма розкрив той злочинний план, який готувався 2 роки. Зло до народу прийшло від двох осіб. І тепер один сидить у лісі і звідти керує країною, другий у Сєверодонецьку сповідує сепаратизм. Ми хочемо, щоб Верховна Рада взяла на себе повноваження влади і врятувала країну.

Хто ще недавно міг такого чекати від цього «ендепіста»? Я наводжу цей приклад, щоб констатувати — ми дійсно стаємо іншими. Всі стаємо.

Наприклад, депутат Микола Ковальчук зізнався, що ще вчора він боявся, а сьогодні підвівся з колін.

Не обійшлось і без справедливої критики. Наприклад, депутат Володимир Житник запитав у 48 депутатів НДП, чому вони підспівували, підтанцьовували та обслуговували злочинні владні клани? Чому губернатор та два його заступники агітували за Януковича, змушували робити це інших підлеглих?

Депутат Бабійчук запитав, чому на сесії немає оцінки роботи наших губернаторів, яких вже, як відомо, били, і вони були згодні, що їх у вищестоящих кабінетах б’ють?!

Були й інші позиції. Наприклад, войовничою опозиціонеркою до помаранчевих депутатів зарекомендувала себе на сесії Тетяна Антонець. На запитання до неї Івана Бондарчука, чому вона закликала забрати студентів і учнів із мітингу і чому відстоює Януковича, якщо її виборці із Оратівського району 80 відсотками голосів підтримали Ющенка, відповіла, що це її особистий вибір, а Іван Бондарчук, мовляв, як маленький чоловік до неї, великої жінки, демонструє особисту неприязнь. Залу це розсмішило. До речі, як і відповідь Бондарчука, що «вона не у його вкусі, бо йому подобаються маленькі жінки, як його дружина...»

Як на мене, провокування таких «перебранок» у теплій залі із ситими обличчями виглядало аморальним, враховуючи, що на зимовому дощі мерзли промоклі люди і закликали до одного — справедливості та порядності.

Не менш категорично відстоював свою позицію і депутат Михайло Вдовцов, представник «Трудової України», який вбачав у всьому руку Америки та наполягав на тому, що сепаратизм вбачається у двох сторін. Депутат Микола Табак порадив йому поїхати на Майдан та очиститись. А ще сказав, що всім депутатам варто схилити голову перед нашою молоддю...

Депутат Роман Аксельрод, член партії «Регіони України», підтримав Вдовцова та заявив, що тут варто згадати Л. Кучму, який заявив, що ви ще побачите Україну без Кучми...

Пропозицію про недовіру Григорію Калетніку як голові облдержадміністрації ставили на голосування, але вона була підтримана меншістю.

Рабство страху багатьох депутатів таки не покинуло. Було запропоновано голосувати таємно.

До речі, під час такого голосування не пройшли у рішенні 6-й та 7-й пункти, які, по суті, означали передачу повноважень обласної держадміністрації облраді. Внесення таких пунктів мотивувалось тим, що керівники області напряму підпорядковані керівництву країни і воно чинить на нього тиск. Або місцевого тиску більшість нардепів злякалась ще більше, аніж столичного, або їм це сподобалось — такі висновки дають можливість зробити результати голосування.

Мені як виборцю сподобалась позиція багатьох депутатів. Але були такі, яких би я відкликала негайно із своїх округів. Тому, думаю, логічними стали висновки опозиції та мітингуючих, які оголосили про збір підписів щодо відкликання тих депутатів, які не із більшістю народу Вінниччини. Зрозуміло, що вони можуть розцінювати це як переслідування за позицію. На це опозиція запевняє, що робити цього не має наміру, але за зраду інтересів своїх виборців вони мають покласти свої мандати.

Не обійшлось і без цитат Далласа та віршів — листів до американського президента, чомусь ще Рейгана.

Я прийшла додому, чесно кажучи, із гнітючим настроєм. Може, тому, що душа боліла за таке войовниче нерозуміння деякими депутатами тих, хто там так щиро і переконано зараз мерзне, відстоюючи... лише свободу. І це — більшість, а не меншість їхніх виборців.

Здавалося б, що поганого у тому, що люди прозоро хочуть зробити свій вибір. А якщо Янукович так переконаний у своїй перемозі, чому не погоджується на переголосування?

Але найбільше мене шокував коментар сумнозвісного Гліба Павловського на російському «ОРТ». Вже всім відомо, що цей чоловік запропонував нам найбруднішу розкрутку провладного депутата. Вона не погребувала заради успіху навішати опозиції ярлики нацизму, назвати всіх нас «коричневим заходом», співати пісню із красномовним кліпом про громадянську війну Кобзона, розділити нас на телевізійній карті на три сорти... І тепер він, як головний експерт, називає законовизнаним Президентом Януковича, наголошуючи на тому, що найбільше фальшування було із боку опозиції. А потім всіх, не згодних із цим, називає екстремістами. І він — радник Путіна.

Не шукайте у цьому націоналізму — так думають і всі мої друзі та рідні — росіяни. А їх у мене чимало. Спотворення дійсності, на їхню думку, перед Путіним (а, може, із його благословення?) йде від клану, який таки дійсно хоче розколу України. А, може, й нової Чечні. Або так спотворює дійсність, щоб не відповідати за неуспіх і викинуті на нього величезні гроші.

І це вже також бачить більшість. До речі, аморально й інше — чути про загрозу Америки та Заходу із вуст тих, хто із великим задоволенням здійснює туди тури за рахунок грошей народу чи на демократичні гранди.

Нам дійсно треба не слухатись нікого! І я вкладаю у це поняття значно ширший зміст, аніж схід та захід. Треба слухатись себе, свого серця та розуму. А ще бачити тих, хто поряд, і пройматись проблемами всіх — байдуже та сите життя за рахунок інших, схоже, стає пережитком. І, може, дійсно є слушними слова депутата Івана Гамрецького, який запитав: «Невже деякі наші депутати так загрузли у правоохоронних порушеннях, що бояться правди?»

Тетяна РЕДЬКО

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Середа, 1 грудня 2004 p.