Середа, 8 грудня 2004 p.

Перше враження від мільйона «помаранчевого» люду в центрі революційної столиці, 400 наметів та вогнищ на Хрещатику — це ейфорія від тотальної свободи, щирих посмішок та одного на всіх бажання — правди, вільного вибору та демократії. Але якщо з екранів телевізорів головний майдан Києва вже дехто наважується називати інсценізованим шоу, підгодованим «шабашем» чи проамериканським водевілем, то за добу перебування в епіцентрі «революції», перш за все, приходить розуміння того, що цих людей сюди ніхто не гнав, їм ніхто не платить по 100 «баксів» у день і без перемоги вони звідси нікуди не підуть. А щоб почути «голос Вінниччини», ми звернулись до земляків, які днюють і ночують на Майдані.

Перші «помаранчеві революціонери» приїхали сюди вдень 21 листопада. Завдяки самоорганізації наметового містечка — їх було зібрано в один загін. Саме нашим землякам дісталася варта біля Національного банку. Його охороняли вінничани почергово — вдень та вночі, взявши головну установу в щільне кільце. Найголовніше завдання, яке було покладено у ці дні на жителів нашої області — не допустити жодних провокацій з боку влади під стінами НБУ.

Також вінницькі загони брали участь у обороні потягів, які приїхали з Донецької та Луганської областей. Розповідає Вадим із Вінниці:

- Уночі на 24 число надійшла інформація, що на східний вокзал прибули потяги із «синьо-білими» і що там планується провокація. Вінничани одразу пішли туди. Ми взяли потяг у кільце. Найголовніше у ту холодну ніч було — не допустити жодних провокацій. І хоча з вагонів часто виходили люди за горілкою, ми пояснювали прихильникам Януковича, що зараз відбувається у країні, хто такий Ющенко, що він не фашист, як їм говорили у Донецьку. Ми показали, що ми тут з миром.

Вже після того, як «Український дім» став центром «помаранчевих», для вінничан було виділено приміщення, де кожен наш земляк міг перепочити, отримати медичну допомогу, поїсти. В «штабі» вінничани розміщувалися у «кімнатах композиторів».

Розповідає Ольга, студентка «аграрного»:

- У вінничан в «Українському домі» власні кімнати. Щоб сюди потрапити, потрібно, в першу чергу, зареєструватися у коменданта та отримати так звану перепустку. Наших студентів і жителів областей багато. Щодня прибувають нові і нові. Ми намагаємося забезпечити вінничан всім необхідним, надаємо адреси, які залишили нам кияни, щоб люди могли помитися та переночувати, коли місць тут не вистачає.

У наметовому містечку на Майдані теж майоріли вінницькі прапори:

- Нас у наметовому містечку знайшли вже всі, хто хотів, — люди несуть харчі, одяг, але найбільше дякуємо за газети, за звернення від Вінниці та Жмеринки до матері міністра Білоконя, — сказав Олександр із Луки-Мелешківської. — «33-й» серед вінничан у наметовому — найходовіша валюта, а от від нашого земляцтва тут ще нікого не було, може, бояться, що перемога буде не за нами... Скільки стоятимемо тут? З нашого села приїздить зміна за зміною, і ми не розійдемось, доки Ющенка не назвуть Президентом!

- Щодо холоду і польових умов, то сплять люди в наметах максимум по 2-3 години на добу. Дрова з-під Києва підвозять тракторами. МНС допомогло зимовим військовим обмундируванням, кияни носять картоплю в мундирах, вареники. Дякувати всім, ми не голодуємо. Найбільше вже хочеться нового Президента у Новому році!

- У мене таке враження, що всіх цих людей я знаю все життя і ми разом вирішили — тут треба бути! Ніхто сюди нас не присилав. Ще перед другим туром мені дали 100 гривень за голос, щоб я нібито проголосував за Януковича. Так я на ці гроші приїхав сюди. Дякую, Федоровичу, за допомогу! А коли зібрався на Майдан, то в селі зарізали порося та передали всім цим людям, які готові «ізмором» добитися правди. Скільки тут вінничан? Я один від 680 виборців Баланівки, так що порахуйте всіх делегатів від області, яких по п'ятеро на кожний квадратний метр площі», — зізнався Петро Посмаренко.

Стосовно американських валянок та наколотих апельсинів, то Петро Петрович лише розсміявся, бо стояв у валянках «зроблено в Оратові» під власноручно написаною стінгазетою. А про «донецькі» міфи та народних депутатів чоловік сказав, що нам треба не лише нового Президента, а й всю Верховну Раду, бо за цей місяць відкрилося, хто і як обманював людей.

Про нардепа Володимира Майстришина барчани з Майдану сказали, що: «Ви програли, тому що брехали! А головна недовіра своєму депутату — це дорогий балонний газ, який обіцяли давати людям по 35 грн., а він вже 90! Ваші слова нас вже не гріють, тому Бар вибрав помаранчевий колір».

- Під стінами Адміністрації Президента в очі зашлемованого спецназу вже восьму добу дивиться вінницький адвокат Ольга Ільчук: «Я підтримую тут свого сина, який разом із друзями-студентами першими піднялись. Рішення суду було прогнозованим, бо у суддів теж є совість та діти. А ці хлопці в шоломах теж люди, але в них наказ, і над ними присяга. Вінничани тут, щоб вся ця ситуація не повернулась до народу багнетами та стволами!»

А Михайло Байдачний із Погребища привіз на Хрещатик картину кращого художника із свого містечка «Правда з Леопольдом», на якій дві маленькі миші — одна руда, а друга в синьо-білій футболці — б’ються за останній шмат сиру.

Разом із народом і відомий письменник Андрій Курков: «На «помаранцію» я дивлюсь із великою надією, бо наш народ показав високий рівень культури, бажання ненасильницької революції, чого не можна чекати від Росії — де крайнощі від анархії до імперських замашок навіть теперішніх «царів». А молодь, 60% якої вже на майданах України, знатиме не з історичних книжок, а власного досвіду про здобуття свободи. З вінницькими читачами зустрінемось у січні».

Щодо наших «іноземців», то на Майдані стояли намети із Польщі, Італії, Португалії, Іспанії, а свого посланця Річарда Бачинського із самого заокеанського Торонто на підмогу землякам прислало тамтешнє земляцтво, і він на весь голос кричав на Хрещатику: «Свободу Україні, Вінниччино — ми з тобою!»

Колектив «33-го каналу» передав вінничанам на Майдані вантаж із продуктами, медом та 50 примірників свіжого номера газети, які розійшлись містечком миттєво. А девізом газети в минаючому «помаранчевому» 2004 році земляки порадили назвати слоган із хіта групи «Ґринджоли» — «Разом нас багато — нас не подолати!»

Із Майдану Роман КОВАЛЬСЬКИЙ, Наталія БОЛХОВСЬКА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com