Щотижнева газета "33 канал" (м. Вінниця, Україна)

– Мені всього 40 років. Якщо потиснуть руку і скажуть іти, я це зроблю. Поїду на рідну Херсонщину, очолю колгосп, там їх багато, занедбаних... Він стане кращим... — про щирість відповідей міським газетярам керівника вінницької міліції — генерала Літвіна — напередодні професійного свята можна сперечатись до Нового року, але в написане однією газетою «чорним по білому» все ж віриться. Бо поки Вінниця та вінничани мітингують та вибирають Президента, інші вирішують свої «квартирні питання» із прицілом евакуації.

Чи справді напередодні виборчої кампанії у керівників УМВС Вінниччини вимагали написати заяви на звільнення із «чистою датою» — в своєму інтерв’ю генерал не сказав, та про це і так говорить вся вінницька міліція. Але рейтинг довіри рядових міліціонерів та офіцерського складу до своїх керівників добряче впав, коли стало відомо про продаж начальниками своїх бюджетних квартир, які вони отримали рік тому без черги та за державні кошти. Не хочемо нікого ображати, але у інформаційній довідці, яку надала нам міська виконавча влада, сказано: «1. За поданням УМВС України у Вінницькій області рішенням виконкому від 25.03.2003 року № 565 була виділена 5-кімнатна квартира № 49 житловою площею 98,1 м2 в будинку № 46 по вулиці Ленських подій Літвіну Валерію Валерійовичу на склад сім’ї 4 особи (він, дружина, 2 сини) позачергово, як переведеному з АР Крим, рішенням виконкому від 27.05.2004 № 975, вказана квартира була приватизована на Паламарчука В.І., який, у свою чергу, за інформацією ЖЕК УТОГ, оформив договір дарування помешкання на свою дружину.

2. За поданням УМВС України у Вінницькій області рішенням виконкому від 31.01.2004 року № 67 була виділена 3-кімнатна квартира №31 житловою площею 45,4 м2 в будинку №107-а по вул. Пирогова першому заступнику начальника УМВС Овсепяну Артуру Альбертовичу на склад сім’ї 4 особи (він, дружина, син та мати дружини) згідно з пунктом 39 «Правил...», як переведеного із м. Херсон».

Рішенням виконкому міської ради від 26.02.2004 року № 330 вказана квартира була приватизована на трьох членів родини, але 12-річний син Артем Артурович з невідомих причини участі у приватизації не брав. За інформацією ЖЕК «Уют», всі члени родини Овсепяна А. А. з квартири виписані, скоріше за все, її вже продано?

В той же час з інформації адресно-довідкового бюро управління УМВС України у Вінницькій області встановлено, що громадянин Овсепян Артур Альбертович прописаний у гуртожитку №115 по вул. Пирогова, що належить УМВС України у Вінницькій області.

То хто ж насправді служить Вінниці та вінничанам? Ті, хто зранку до ночі ловить злочинців, охороняє тисячі мітингуючих та наш спокій і лише сподівається на свій скромний «куток»? Чи «зірково-погонний бомонд», який за рік служби у Вінниці із подивом дізнається про так звану «хуторянську бригаду», яку комфортніше назвати «деякою запрошеною облдержадміністрацією охоронною структурою», а заяви народного та міського депутатів про злочин — «видумками журналіста»? Ну, а якщо людина в погонах такого рангу не знає про різницю між словами і поняттями української мови «люблю» та «кохаю» (саме на цьому у інтерв’ю газеті «Місту» наголошував 40-річний генерал, але чомусь так і не відповів нашій газеті на чітко поставлені йому 5 запитань)... Щоб краще зрозуміти суть, процитуємо уривок цього інтерв’ю: «Любить журналиста, тем более, мужского пола, я не могу, у меня нормальная ориентация. Судя по его последним публикациям, это его сильно раздражает...» Що ж, тоді дійсно залишається прикривати свою некомпетентність та безсилля у розслідуванні резонансних справ тюремно-похабними жаргонними «понятіями» і натяками на «типа нормальну орієнтацію та нелюбов»...

А хто у Вінниці «бандити», «бритоголові», «хулігани» і до кого «блатні» та «беспредєльщики» із розкішними букетами ходять, попри офіцерську честь, на «килим» — теж знає все місто і в тому числі чесна міліція, яка не закриває очі на злочини, а справді з народом, дійсно виконує взяту присягу та ніколи не погодиться оцінити честь всіх офіцерів УМВС Вінниччини у 1600 гривень судового позову за буцімто нанесені мером і опозицією «посттравматичні фактори працівникам органів».

А якщо пану Літвіну не подобається позиція журналістів «33-го каналу», то він має знати, що газета і її журналісти працюють не на догоду посадовцям, губернаторам, мерам чи депутатам, а громаді, яка на свої кошти утримує міліцію, купує їй квартири, іномарки та має право висловити недовіру навіть посадженому з Києва генералу...

На квартирне питання для міліції по-вінницьки є різні погляди...

Анатолій Ворона, екс-начальник вінницької міської міліції, вважає:

– Черга на отримання свого «кутка» серед вінницьких міліціонерів завжди була великою, але раніше вона хоч трішки, але рухалась, а зараз практично зупинилась... Дехто стоїть вже більше 10 років, бо, як знаєте, надія помирає останньою. Коли я керував міліцією, то житло наші працівники отримували переважно за кошти бюджету Вінниці, в тому числі під 16 квартир було переобладнано дитячий садок на Старому місті, Вишенське відділення міліції в кінці мікрорайону.

На що сподіваються теперішні правоохоронці? Щодо начальства, то за останні роки квартири із керівників міського УМВС отримали заступник начальника міськвідділу по кримінальній міліції, виконуючий обов’язки першого заступника, начальник відділу дільничних інспекторів. Мав отримати квартиру і теперішній начальник міської міліції Олександр Кошовий, який прийшов керувати вінницькою міліцією за протекцією свого земляка із Херсона. Але після незадовільного звіту на сесії його квартирне питання по службовій міліцейській квартирі так заколотилось...

Щодо житла для приїжджих кадрів, то вони мають свою, пільгову чергу як «піднімачі вінницького рівня боротьби зі злочинністю», і на моїй пам’яті жоден не здав квартиру в загальний фонд — приватизують, продають і — «до побачення!»

З відомчого гуртожитку починали практично всі, навіть полковники та генерали. Знаю, що і Подоляка, і Літвін теж спочатку мешкали у нашому «готельчику» біля обласного ДАІ.

Щодо 700 тисяч гривень, які виділяються із міського бюджету на програму боротьби із злочинністю, то вони йдуть переважно на бензин для службових автомобілів. Але якщо колись ми, «веселі та бідні», їздили на «останньому «бобіку» в РОВД» — пошарпаних «Жигулях» та «УАЗах», коли іномарка типу «...Есперо» була шиком, то зараз про таке забули, у всіх начальників, як мінімум, «Шкоди».

До речі, останні були куплені начальниками на гроші, виділені із міського бюджету в рамках програми боротьби із злочинністю... Звісно, якщо ходити пішки, то результат буде близький до нуля, але й розкішні «Мерси» окремих гостей Вінниці у розкритті резонансних злочинів ніяк не допомагають.

Володимир Скомаровський також зробив заяву, що «готовий передати документи про квартирні махінації та зловживання службовим становищем окремих керівників Вінницького УМВС Генеральному прокурору Піскуну, бо це ніщо інше, як заробітчанство — одні приїздять сюди на рік і продають бюджетні квартири за десятки тисяч доларів, а інші роками стоять у черзі. В День міліції ми вітали чесних рядових і офіцерів, а з іншими лише зустрічаємось і сперечаємось у судах, і впевнені, що після 26 грудня керуватимуть вінницькою міліцією чесні кадри».

До речі, як повідомив мер Домбровський, бюджет міста ще не розрахувався повністю за надані міліцейським керівникам квартири...

А вони вже не їхні?

Зрозуміло, що в неспокійні часи завжди мали місце і емоції. Але незаперечними є факти. А вони свідчать про дуже збиткову для України правоохоронну «карусель». За останні 12 років лише Вінниччина змінила 4-х начальників УМВС. Всі вони були прислані і отримали шикарні квартири із місцевого бюджету.

Можна сперечатись на тему «Хіба немає у Вінницькій області своїх перспективних кадрів?», але ніхто не заперечить факту, що за два-три роки жоден із начальників не вдосконалив роботу місцевої правоохоронної системи. Це якщо не сказати більше...

Всі чесні і порядні офіцери, без сумніву, плювались від ролі політичного васала бандитської влади, відведеної їм керівниками міліції. З нами ділились такі офіцери, і думка тут прослідковувалась одна. Їм пошвидше хочеться відмитись від «паскудних» завдань вночі вішати одні «лєнточки», а зривати інші. Тихенько і підступно «вести» і підставляти чесних людей... Вони хочуть і знають, як робити свою основну роботу... І якщо у цьому ви вже не в силах їм допомогти, то хоча б не заважайте...

Керівники, у що ви перетворили чесних «ментів»? Якщо у ляльковий театр, то він у Вінниці вже є... Але там навіть маріонетки служать добру.

На свята кажуть про добре. Так — відповідаємо ми опоненту. І саме тому нехай цим добрим і щирим подарунком для всієї чесної когорти вінницьких міліціонерів стане правда. Може, із неї якраз і варто починати.

Андрій ВЛАСЕНКО

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Середа, 22 грудня 2004 p.