Середа, 5 січня 2005 p.

Днями відбулось перше судове засідання по факту загибелі Наталі Смирнової. Ми писали про цю трагедію, що сталась влітку на Бугу. На човен, в якому дівчина разом зі своїм другом Ігорем Перковим перепливала річку, налетів скутер (водний мотоцикл). Вів його директор підприємства «Океан-Т», міський депутат Микола Тихонюк.

Прокуратурою Ленінського району порушена кримінальна справа (ст. 119, ч.1 — ненавмисне вбивство, вбивство, вчинене через необережність).

Попередні судові засідання були зірвані: два рази не з’явився Микола Тихонюк, один раз його адвокат. Суду пред’являлись довідки з лікарні.

Потерпіла сторона, а це мати та чоловік Наталі, пояснювала це позицією уникнення відповідальності. Тоді мати дівчини Тетяна сказала нашому журналісту, що вони не відступляться та продовжуватимуть боротьбу за те, щоб покарати винного у смерті їх доньки. А їх адвокат не виключав, що коли так триватиме і далі, то вони наполягатимуть, щоб Миколу Тихонюка взяли під варту...

Цього разу судове засідання відбулось. В перервах між поясненнями та свідченнями рідні та друзі Наталі не стримували сліз. Бо як спокійно можна було слухати та давати оцінку смерті власної дитини?

– Це був понеділок, наприкінці роботи я взяв свій скутер і поїхав на річку зі своїм племінником, — розповідає обвинувачений Тихонюк. — Для того, щоб отримати реєстрацію, необхідно було привести його у робочий стан. Тому я поїхав спробувати. До цього я водив протягом 10 років, займався водним спортом, тому знав, як потрібно робити обкатку водного мотоцикла.

Спочатку я йшов на «малих оборотах». Велику швидкість давав там, де була некупальна зона. Бачив перед собою чисту сонячну доріжку, набрав швидкість. І тут мені потрапляє в очі рій комашні, і я, напевно, втратив орієнтацію, мене осліпило. Саме на цей час припав удар. Одразу я не зрозумів, що трапилось. Хлопець з човна кричав: «Рятуй дівчину!» Я почав пірнати одразу за потерпілою. Для мене це був шок. Я бачив, як люди підпливали, пірнали, хотіли врятувати... Це була ситуація, яку я сьогодні не можу навіть оцінити.

Як свідок подій того дня виступав Ігор Перков:

– Це трапилось 7 червня, ввечері. Після того, як був взятий напрокат човен, ми попливли в бік П’ятничан. Я покинув весла, щоб прикурити. Був сильний вітер, він гасив вогонь. У цей час Наталя сказала: «Дивись, таке враження, що скутер летить прямо на нас». Коли зрозуміли, що це дійсно так, почали кричати, проте нас ніхто не чув. Здавалося, що чоловік, котрий прямував на водному мотоциклі, повернув голову назад, так, ніби дивився на мотор. Мені здалося, що швидкість він не знизив... Я схопив весла і хотів зробити сильний ривок... У цей час стався удар...

Я пірнув у воду, в якій внаслідок удару опинилась Наталя... Підплив під неї, думав, що вона просто втратила свідомість, тряс її за плечі. Не було ні крові, нічого... Однією рукою я тримав її, а іншою почав знімати з себе одяг, що набряк від води, бо я був у джинсах. Була ще одна спроба витягнути Наталю, проте мені не вистачило повітря. Відчув, що сам іду під воду. Я почав пливти до човна, щоб схопитись за нього. В цей час до мене підпливав чоловік, котрий був на скутері. Він кричав: «Хлопче, хто то був? Що я наробив?» Потім підплив якийсь човен, люди...

В цій історії можна ставити багато запитань, бо загинула молода безневинна дівчина, і всі вони будуть справедливими і виправданими. Так, наприклад, чи можна одразу робити дві речі: дивитись на двигун (за словами Ігоря, так поводився чоловік, котрий летів на них на скутері) та безпечно керувати плавзасобом, слідкувати за річкою? Чому, коли в очі потрапляє рій комашні (свідчення Тихонюка), відповідно людина втрачає видимість, швидкість вона не знижує (покази Ігоря)? Чи мав право депутат керувати плавзасобом напідпитку? (Бо, за словами Ігоря, саме у такому стані була, на його думку, ця людина). Чи здавав депутат у той вечір аналіз крові на вміст у ній алкоголю? (Коли здав, чому не пам’ятає, чи це було об 11-й годині вечора, чи о 2-й годині ночі?). Чи були випадки, коли в той день він керував скутером напівлежачи? Чи були випадки, коли близько під’їздив до відпочиваючих, оббризкував їх, вони падали у воду, вів себе агресивно? Бо коли сам депутат «таких моментів не зустрічав», то є свідки того, що так воно і було. Та чи взагалі були знайомі депутату рішення міськради про заборону користуватись подібними плавзасобами в акваторії пляжів? А коли так, то що за закон дозволив йому їздити по технічному руслу річки? Бо сам депутат наполягав на тому, що є закон, котрий це дозволяє, проте, що це за закон, він не згадав.

Як до чоловіка загиблої Наталі, так і до її матері ставилось питання про міру покарання обвинуваченому. Обоє зійшлися на позбавленні волі, що, хоч і не загоїть усіх душевних ран, проте, на їх думку, покарає винного у смерті Наталки.

– Сьогодні обвинувачений каже, що він нічого не бачив, — говорить матір загиблої дівчини. — Не бачив людей у човні. Прикривається комашками, а чим мені прикрити загибель доньки?! Він протер очі, і все. Як я буду жити? А що мені робити без доньки, яку я хочу бачити і не можу тепер?.. А його працівниця мені сьогодні сказала: «Не карай його, бо у тебе хвора дитина і тебе Бог покарає». А я дивлюся кожен вечір на фото моє загиблої доньки. Як мені тепер відступити?

Мати Наталки сказала на суді і про погрози, які відчуває на собі. Вони виливаються у тому, що хтось стукає їм у двері, світять ліхтариками у вікна. Отримує Тетяна і застережливі листи. Складається враження, що їх пишуть різні люди, написані вони різними почерками. Один з таких листів довелось побачити і нашому кореспонденту. В ньому йшлось про несправедливість суду, про безкарність багатьох життєвих вчинків... У цих листах пані Тетяні пропонують звертатись за допомогою у суди вищої інстанції.

Кожен з потерпілих мав чітко та ясно сказати, яку міру покарання він вимагає від суду для обвинуваченого. І, коли через сльози не було чутно слів, адвокат ставила чіткі питання: «То позбавлення волі чи нехай гуляє далі?»

І коли не міг стримати сліз друг Наталі Ігор, котрий був свідком трагедії, її чоловік розказав, як загибель дружини змінила його життя:

– Можна довго зараз описувати той стан, коли приходиш у будинок, який став пустим. Можна розказати, як і що було, коли дізнався про те, що трапилось. Можна описувати те, коли тиждень сидиш на березі та здригаєшся від кожного слова рятувальників. Можна описати той стан, коли 13-го числа дізнаєшся про те, що дружину знайшли, і те, як вона тоді виглядала. Як її вантажили у машину, що перевозить тіла. Можна описати те, як її привезли в морг, а потім похорон. Можна описати те, що відбувається у мене в сім’ї...

Своєї провини у тому, що сталось, депутат не визнає і не вважає, що від удару скутера виникли ті ушкодження, що спричинили смерть Наталки.

На хід сьогоднішнього судового засідання у адвоката потерпілих Олени Клепікової є своя думка:

– Є допит свідка Шаповала, працівника МЧС. Він розповідав, що коли міліція мала везти Тихонюка на експертизу, надійшла команда: «Відставити». Потім, коли прийшли до нього взяти аналіз крові на вміст алкоголю, він відмовився. Це свідчить про те, що він був у нетверезому стані. Яким чином він отримав протокол, що був тверезий? Треба перевірити цей протокол, котрий зараз з’явився у справі. Адже є документ у матеріалах справи, що він відмовився від проходження експертизи. На сьогоднішній день важливо вирішити, в якому він був стані. Бо якщо в нетверезому — обтяжуюча вину обставина...

Наступне засідання відбудеться 27 січня.

Але... це не все. 29-го грудня, ввечері, після судового засідання, вітчим Наталі, військовослужбовець Юрій Філімонович, повертався додому. Живуть вони на П’ятничанах, поблизу дачного масиву. Раптом на нього напали невідомі. Сильно побили, забрали гроші та документи. Ледве живий він прийшов додому. Про це нашим кореспондентам стало відомо через кілька годин після замаху на життя. Зателефонував Ігор Перков:

– Я не знаю, можливо, цей замах — випадковість. Але зрозумійте наш стан. Щодня кожен із нас, хто бере участь у судовому процесі, прокидається і виходить з дому наче востаннє. Бо не впевнені, що з нами не станеться нещасного випадку... Останні події тому підтвердження.

Наталя СТРЄЛКОВА, Марина ПЄВЦОВА

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com