Середа, 12 січня 2005 p.

Це чергова бувальщина у стилі «не приведи Господи» з життя Ямпільської районної лікарні, про феноменальні можливості якої ви вже не раз читали у нашій газеті. Згадайте хоча б матеріал про те, як хірургічне відділення цієї, так схожої на ветеринарну, медичної установи подарувало чоловікові на пам'ять... ампутовану ногу його любимої дружини вагою понад десять кілограмів.

На цей раз тут придумали страшніший метод перевірки людей на витривалість і силу волі.

...Кажуть, дуже доброю була покійниця, людям жодного кривого слова не сказала. В своїй Качківці її згадують переважно усміхненою, хоч жилося жінці несолодко. Чоловік — інвалід ще з війни, двоє дітей, важка робота, самі знаєте, як у селі... Після її смерті син з невісткою приїхали в цю... «помилку Гіппократа» забирати тіло дорогої мами.

А там суворі люди в білих халатах кажуть, що поки патолого-анатомічне відділення не проведе розтин трупа, не дослідить, від чого ж старенька, все-таки Богові душу віддала — тіло не віддадуть. На всю цю, як кажуть, «непильну» роботу лікарня, за словами рідних покійної, відвела собі не мало не багато, аж два дні.

Син з невісткою просять, благають не різати бідолашку... Кого ж там різати?.. І так вимучили небіжку в цій душогубці... Ні! — кажуть меднаступники професорів Павлова і Пирогова, ми таки анатомуємо... мать вашу!..

Довелося здатися. Наступного дня приходять одразу в морг, разом із качківською жіночкою, яка спеціалізується на омиванні і одяганні покійників. Глянув син — а то ж не його мама лежить на холодній плиті! Подивилися інші качківчани — і за голови схопилися...

- Кого ж ви нам підсовуєте, де наша мама?! — заверещали.

Юра, санітар моргу, вицибулив на них очі, наче саме вони щойно встали після його медичної роботи з бетонних столів і ставлять таке несусвітнє запитання. І дійсно ж дивно. В моргу один-єдиний труп жінки, більше ж немає, а вони комизяться. Тут все можна подумати про таких... Перед ними він видав померлу тітку бізнесмена з Ямполя. Люди як люди — пристойні, чемні, не скупі. Подивилися, впізнали свою рідну тітоньку, без істерики почекали, поки він її переодяг, поклали в домовину і повезли в Безводне хоронити. А ці... наче з глузду поз'їжджали. Глипнув в довідку, поглянув на фото в паспорті покійної і аж тоді зблід, наче та жінка, яка безмовно лежала перед ними, йому «здрасті» сказала.

Побігли син з невісткою знову туди, де, так би мовити, лікують. Шумлять, нервують, що тут казати... А ви б хіба мовчали, якби з вами такий страшний сон, таку операцію без наркозу втнули?..

Люди в білих халатах спершу подумали, що ці надокучливі знову припхалися відволікати їх від важливих справ, і навіть образилися. Але коли почули те ж саме запитання про маму, що й санітар Юра почув — одразу подобріли і грайливо глянули їм у вічі. Мовляв, може, у вас, людоньки, від горя всі з дому повтікали, не лише мама зникла?.. Але згодом зрозуміли, що в тих якраз навіть дуже всі дома і тут зараз може появитися міліція, і почали негайно діяти — розшукувати труп, який мав бути, між іншим, анатомованим ними.

Кинулись туди-сюди — нема. В документи глянули — як у воду канула покійниця!.. І це ж треба! — хворі мало не кожен день тікають звідси наче з концтабору, а тут і трупи почали зникати...

Першим про все здогадався хірург і... схопився за мобільний телефон.

- Алло, негайно поверніть труп, ви не того взяли! Алло! Труп поверніть у морг, він не ваш, чуєте!! — аж захлинався.

А тим часом померлу качківчанку вже довозили вантажівкою у найвіддаленіше село з другого кінця району — в Безводне. Ті, що у вантажівці — люди наймані. Їм що хазяїн сказав — вони те й роблять, везуть, а той, що їхав у легковику і говорив з людьми у білих халатах по мобілці, боїться на труп глянути. Погнався в Безводне, взяв сестру покійної, привозить до вантажівки, яку таки зупинили в лісі, за два кілометри від села.

— Відкрили кришку домовини, вона глянула на покійницю і впевнено не може відповісти, наша це тітка чи ні, — розповідав... племінник померлої. — Начебто вона і начебто ні...

- Але вона ж її сестра... Хіба не могла впізнати?..

- А вони дуже схожі були.

А тим часом телефон вимагав повернути труп і не гратися з вогнем. Послухали. За годину привозять померлу качківчанку в чужому одязі, в чужій домовині, на чужих стружках і без подушки у той самий морг, з якого не так давно забрали, переплутавши свою тітку з чужою мамою. Качківчани скидали з неї той чужий одяг, бо як же в чужому везти в рідне село? Перевдягали, вкладали в свою домовину... Можете собі уявити, якими словами згадували при тому людей в білих халатах... Єдине, що зігріло душу качківчан, це те, що внаслідок цієї плутанини їх маму люди у білих халатах, сприйнявши за тітку бізнесмена, таки не перепанахали вздовж і впоперек...

То якесь диво, що все так, порівняно, якщо можна так сказати в цій ситуації, добре закінчилося. А могло б же бути по-іншому... Уявіть, що качківчани приїхали в морг на день пізніше, чекаючи, поки справляться з роботою патологоанатоми, або телефон не спрацював... Таке ж буває... І от привозять домовину в село. Заносять до хати, ставлять, як годиться, в світлиці на стіл і в присутності рідних, сусідів, знайомих відкривають кришку домовини... А в домовині — чужа, не відома нікому людина лежить... А привезли ж то начебто свою!.. Я не впевнений, що після такого шоку хтось із присутніх не опинився б незабаром там, звідки доставили покійницю...

Стала можливою ця історія тому, що лікарня як лікує, так і трупи обслуговує... Згідно із законом, на трупах, які поступають в морг, мають висіти ярлички, де вказуються діагноз, ім'я, прізвище, рік народження померлих. А їх якраз і не було. Схоже, в лікарні вирішили і на цьому зекономити...

Василь КІЗКА, Ямпіль

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com