ОДНОГО ГОЛОСУ НЕ ВИСТАЧИЛО, ЩОБ ГРИГОРІЙ ЗАБОЛОТНИЙ СТАВ ГУБЕРНАТОРОМ ВІННИЧЧИНИ. Нардеп Володимир Скомаровський назвав сесію спробою державного перевороту в окремо взятій області
Запитання, за яким принципом збиралися підписи ініціативної групи для проведення позачергової сесії, чому голова обласної ради Іванов зібрав її з порушенням регламенту і для чого ця поспішність — так і залишилися без відповіді.
Мотив, який від імені аграрно-медичної групи народних депутатів озвучив депутат Микола Власюк, такий. Сільськогосподарська галузь зараз через відсутність губернатора просто гине катастрофічними темпами. І врятувати її, а відтак і Вінниччину, може лише одна людина — колишній заступник двох губернаторів — Іванова і Коцемира, теперішній перший проректор сільгоспуніверситету Григорій Заболотний. Тому що професіонал, тому що високоморальний, тому що патріот. А відтак негайно таємним голосуванням треба рекомендувати його Кабміну і Президенту главою Вінницької облдержадміністрації.
При цьому пан Власюк поклявся депутату Івану Бондарчуку, що сам особисто видзвонював його два дні, щоб запропонувати увійти до групи з 53-х депутатів, які ініціювали цю позачергову сесію. Хоча навіть це не змінило думку останнього про кулуарність і утаємниченість процедури, оскільки увесь час був у Вінниці і мав при собі мобільний телефон. До речі, як не дивно, але серед ініціаторів сесії були в основному ті ж депутати, які вагалися підтримувати вибір вінницької громади після другого туру президентських виборів.
А найоригінальнішим виявився депутат Петро Гунько, головний лікар «Пироговки», який заявив, що ніякої «помаранчевої революції» у Вінниці взагалі не було, бо до нього ніхто не приходив. Чомусь саме це зірвало небагаточисленні оплески більшості депутатської братії, яка, очевидно, теж так вважає чи дуже б цього хотіла. Очевидно, сподіваючись через призначення Григорія Заболотного зберегти в області все, як було раніше.
Про це говорив депутат Іван Андрушко, котрий поставив під сумнів і професіоналізм, і високу моральність, і інші чесноти кандидата. «Шість років керував Заболотний Бершадським районом. Після його керування з району залишилася тільки вивіска. Скільки років він керував сільськогосподарською галуззю, де вона тепер? Чому, коли американці пропонували за свої гроші побудувати у нас сучасний комбікормовий завод, Заболотний та Іванов вказали на недоцільність цього об’єкта вартістю 5,3 млн. грн.? Де ті 40 цукрозаводів, де заможне життя на селі? Суцільна руїна. Досить! Заболотний вже покерував. В області один мільйон сімсот тисяч жителів — є з кого вибирати нового керівника».
У виступах обласних депутатів Івана Бондарчука, Володимира Житника, Миколи Ковальчука, Валерія Коровія, народного депутата України Миколи Одайника, депутата Вінницької міської ради Сергія Щетиніна наголошувалось, що ця сесія передчасна, недоречна і, до певної міри, аморальна. На це вони звертали увагу голови облради Ю. Іванова і ставили резонні запитання:
– По-перше, до кого адресувати рішення Вінницької обласної ради? До неіснуючого Кабміну? До кандидата на пост Президента? Чи, може, до ще поки мляво діючого Президента Кучми, котрий днями звільнив Григорія Калетніка? Можливо, Григорій Заболотний увійшов би до Книги рекордів Гіннеса, як дев’ятий губернатор Вінниччини, який покерував областю один тиждень?
По-друге, де були ці самі 53 депутати Вінницької облради, коли після губернатора Іванова, реального, на їх думку, кандидата на посаду голови облдержадміністрації, того самого Заболотного, м’яко кажучи, «продинамили». Чи хоч пара з уст у кого злетіла, коли привезли нам «варяга» Коцемира? Чи, може, хтось з депутатів-ініціаторів утаємничених процедур згадав про Заболотного, коли після Коцемира поставили Калетніка?
І, нарешті, чому знову в кращих традиціях «кучмізму» якось незграбно і «підкилимно» вноситься на розгляд одна кандидатура? Чому ігнорується позиція тих сил, які домоглися зміни влади в Україні? Чому робиться виклик чіткій позиції нової української влади — унеможливлення збереження «колишніх», з якими асоціюється недовіра людей до влади? Щоб знову депутати проходили на сесії через помаранчеві пікети, котрих, як реальні наслідки революції, напевно, не помітив депутат Гунько?
А ось із приводу пікетів, то Сергій Щетинін сказав, що це унікальний випадок, коли переможці пікетують переможених.
У своєму виступі народний депутат України Микола Одайник попросив депутатів облради не робити Вінниччину посміховиськом на всю країну.
Очевидно, й це не переважило корпоративних інтересів ініціативної групи. Аргумент депутата Миколи Панасюка, «що нам та анагурація, коли завтра треба сіяти...», став вирішальним.
Голосували депутати таємно, бюлетенями. Здається, дорога система «Рада», якою й досі не навчилися користуватися, так і залишається як «караоке для депутатів», де біжить рядок зі словами національного Гімну.
Поки йшло голосування, між собою депутати говорили, що найбільший ініціатор цієї сесії сам голова обласної ради, який через колишнього заступника Заболотного намагається зберегти свій вплив у області. Інші говорили, що, навпаки, цим самим навмисне зробили погану послугу Григорію Заболотному, якого все ж таки більше підтримує Порошенко. Казали, що є кандидатури, які мають набагато більше моральне право стати головою Вінницької облдержадміністрації. Як, наприклад, керівник виборчого штабу Ющенка Володимир Скомаровський, міський голова Вінниці Олександр Домбровський, лідер соціалістів області Іван Бондарчук. Обурювалися обранці і кулуарністю, і позицією 53-х депутатів-ініціаторів будь-що протягнути рішення щодо Заболотного.
А коли, оголошуючи результати таємного голосування, голова лічильної комісії, обмовившись, сказав, що у бюлетень було внесено одне прізвище — Григорія Миколайовича Калетніка, напруження в залі спало і всі довго та двозначно сміялися. Очевидно, найщиріше в ту мить раділи чотири із 53-х ініціаторів, які все-таки, нарешті, помітили «помаранчеву революцію» у Вінниці. І не проголосували за ініційоване рішення.
А щодо 49-ти слухняних депутатів, котрі проголосували «за», хоча їхніх голосів не вистачило, то один із кандидатів на крісло губернатора сказав, що, може, це і добре. Вони ж своєї думки не мають і будуть одностайно підтримувати будь-кого, кого призначать на цю посаду.
Залишається сподіватися, що лише виборці зможуть належно оцінити діяльність своїх депутатів. На жаль, нам не вдалося взяти у секретаріаті список депутатів — ініціаторів позачергової сесії. Але у наступних номерах ми обов’язково їх опублікуємо.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =