Щотижнева газета "33 канал" (м. Вінниця, Україна)

За тим, як горіла ця школа у селі, можна було б відзняти цілий детектив. І, як це буває за сценарієм хорошого фільму, думали то на одного, то на іншого злодія. А ним виявилась особа, на яку ніхто б і не подумав. Проте, як кажуть, «кіна не буде», бо той, на кого ніхто б і не подумав, так і не знайшовся...

...Тут, на згарищі у Немирівському районі, вже вкотре зібрались вчителі та батьки, очікують районне начальство. Всі ці уламки, які висять над обгорілою будівлею, ще кілька тижнів тому були школою. Тут навчалось 58 сільських дітей. Тепер уціліла від школи лише табличка: «Грабовецька середня загальноосвітня школа 1-2 ступеню»...

Пожежу у Грабівцях гасили три рази, бо рівно стільки приміщення школи палили невідомі протягом місяця. Першою версією, за тим самим детективом, була б така: хтось з учителів, певно, дуже насолив котромусь з учнів. Чи у когось з батьків були серйозні конфлікти з вчителями. Проте версія ця могла б мати місце у міській школі. А тут, у селі, де вчитель знає найменші проблеми кожної дитини, і ніколи не поставить «двійку» тому учневі, який не вивчив уроку, бо батько його напився та вигнав з хати...

Друга версія, що була у всіх на вустах та дійшла до сусіднього смт Брацлава: усі три пожежі влаштовувала психічнохвора людина. Проте ця версія відпала одразу, коли підпалили приміщення бібліотеки, котре знаходиться у місцевому клубі. Там згоріло 6 тисяч книг. Це був останній штрих до портрета злочинця, який поставив собі за мету знищити усе, що пов'язано зі школою. Бо коли це психічно неврівноважена людина, то сьогодні підпалила б школу, а завтра – чиюсь хату. Парадоксально те, що останні пожежі стались тоді, коли злочинець, котрого нібито знайшли правоохоронці, вже сидів у відділку. Цікаво й те, що випустити його просили самі вчителі.

- Після другого підпалу міліція наша знайшла 19-річного «зловмисника», — розповідають грабівчани. — Колись цей хлопчина крав кури та якісь каструлі, ми то знаємо, чому — щоб не вмерти з голоду, йому треба було щось їсти. Бо батьки у нього п'ють. А правоохоронці познущались над цією дитиною. Застосовували до нього, швидше за все, нелюдські методи, бо таки вибили з нього зізнання. Він вже просив не бити його і дати йому стільки, скільки треба, років тюрми. Кажуть, що на даний час він лежить у реанімації, у важкому стані. Ми чекали, що цього хлопчика привезуть 5 січня на слідчий експеримент, хотіли цю дитину відстояти. А міліція привезла його 6 числа. Чому так зробили? Певно, знали, що вчителів у цей час на роботі не буде. Прибігли сусіди, проте їм заборонили до нього підходити, щоб не чули, що ця дитина буде казати. Якщо дитина каже те, що їм треба, то вони казали – повторюй голосніше. Коли говорить не до речі, а йому наперед казали, то ним штурхали. А коли вже завели цю дитину всередину школи, він забувся, що казати, розгубився. А слідчий дивиться на дільничного, самі забулися, що підказувати. Весь цей смішний експеримент проходив на очах у людей... Кажуть, що цьому хлопчику приписали ще обкрадений у районі склад, світило йому близько 12 років. Але так сталось, що коли ця дитина вже сиділа, стався черговий підпал...

Грабівчани обурені діями правоохоронців, які називають повною бездіяльністю. Їх обурило те, що після підпалів у дітей 1-3 класів брали відбитки пальців. А встановити якесь чергування біля приміщення школи довелось самим сельчанам.

... Директор школи розповів про те, що буквально за місяць до першої пожежі село збурила чутка, що школу закриють. Тобто мають реорганізувати: чи то залишити тільки молодшу школу, а старші діти щоб ходили до Брацлава. Бо там у одній із шкіл катастрофічно не укомплектовані класи. Проте офіційно це так і не підтвердилось. Чому ця чутка мала місце у Грабівцях, де кількість учнів навіть більша, ніж у деяких селах того ж Немирівського району, так само загадково, як і ті події, що тут мали місце вже у наступному місяці.

- 21 листопада у школі розбили вікно, – розповідає вчителька української мови. — Спочатку ми не надали цьому суттєвого значення, вирішили, що так побалувались діти. Прийшли в школу наступного дня і застали розбитим те саме вікно. А ще розбиті та розлиті на партах термометри: ртутний та спиртовий. Ми викликали санстанцію, проте нам сказали, що на такі випадки виїздити не будуть. Нам дали вказівку, як робити дезінфекцію, і вчителі самі її робили. Коли довели все до ладу, з 13 на 14 грудня з правого крила розбили шибку у четвертому класі, на підлозі був чіткий відбиток від чобота. Вчителі самі заміряли цей слід: його довжина була 27 см. Про це і сказали дільничному, який до того сліду навіть не підійшов. Зловмисники порозкидали шафи, попадали грамоти на стінах. Можливо, то було чергове попередження. Проте били ми тривогу ще тоді, коли нам розлили ртуть у школі. Ми знали, що наші діти на таке не здатні. Проте до нас ніхто не прислухався. У багатьох дітей брали свідчення. Чи велось розслідування, чи ні, а як велось, то дуже в'яло, результатів не було.

... У день чергового підпалу о першій годині ночі у квартирі однієї з вчительок задзвонив телефон, хтось настійливо мовчав у трубку. А коли після першої години ночі кочегар заступив на чергування у школу, з дверей школи вже йшов великий дим та чад. В результаті згоріло ще декілька класів. Вчителі сподівались на диво, відмивали від кіптяви стіни у погорілих класах, вже у дві зміни продовжували в уцілілих класах навчання. Проте з 2 на 3 січня стався черговий підпал і зайнялась вся школа. У цій пожежі згоріла вся документація, котра була у шкільному архіві: журнали, особові справи. А на саме Різдво палало приміщення шкільної бібліотеки.

- Моя особиста думка, — розповідає Олександр Балацький, вчитель фізкультури, – хтось цілеспрямовано хотів знищити нашу школу, а з ним у моральному плані і село. Бо тепер люди бояться виходити на вулицю. Так само бояться діти, проте хочуть навчатись у школі. Вони приходять зі слізьми на очах та питають: ви нас ще не кинули? Вчителі вирішили, що будуть стояти до кінця. Відступати вже немає куди. Якщо дітей беруть у брацлавські школи, то ми залишаємось без роботи. А це 90% молодий, демократичний по духу колектив. Ми голосували за Ющенка, наші вчителі були і на Майдані. Чи не зв'язано це з теперішніми подіями? Тут є старожили села, які кажуть, що цю школу, якій було близько 150 років, не знищила ні громадянська війна, ні Вітчизняна. Я не розумію, що ж у нас таке відбувається?

На ці питання, як виявилось, не мало відповіді й районне начальство, котре приїхало до Грабівців. Як вихід із ситуації, що склалась, запропонували навчання молодших класів проводити на базі сільської ради, а старших дітей відправляти кожного дня автобусом до Брацлавської школи. Пообіцяли добудувати і приміщення нової школи, котру не зачепило вогнем. За словами людей, на це будівництво вже 10 років кошти є чомусь тільки на паперах.

І хоча жодних витрат батьки нести з цими змінами не будуть, таке рішення їх не влаштовує. Бояться вони за той психологічний бар'єр, котрий буде між сільськими та міськими дітьми.

А надії на те, що школу у селі відновлять, пропали тоді, коли начальник відділу освіти РДА запитав грабівчан про перспективи їх школи у зв'язку із народжуваністю дітей. Цю статистику він навіть взяв з собою.

Проте сельчани налаштовані не здаватись, хоча розуміють, що коли хоч частина дітей буде ходити до інших шкіл, то це вже означатиме, що школи в селі не буде. Підтримують їх і вчителі, а це всього-на-всього колектив з 12 чоловік. Їм вже пропонували іншу роботу. Але своє рідне, те, чому вирішили себе присвятити, вони не мають наміру кидати. Бо заради цього долають кілометри з Брацлава і назад. Напевно, це і є те, святе, що не горить...

Кому заманулось аж чотири рази цілеспрямовано палити і таки спалити школу та бібліотеку у Грабівцях? Запитання досі відкрите. А невідомість посіяла у селі страх та безнадію...

Олена ПЕТРОВА

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Середа, 19 січня 2005 p.