СУСІД ЗАМОВИВ СУСІДА. "Мразь розплодилась в Українi", - вважає постраждалий
Цю кримiнальну iсторiю, яка сталась перед Новим роком у Вiнницi, зараз розслiдують правоохороннi органи. Постраждалий попросив змінити його справжнє ім’я. Тому назвемо його Вiктором Михайловичем.
Вiктор Михайлович — «спортивний iнвалiд». Коли був студентом Казанського авiацiйного iнституту, брав участь у Всесоюзних лижних змаганнях. На слаломнiй трасi Вiктору не пощастило — впав, сильно вдарився головою. На лобi з'явився великий шрам, а в документах — книжка iнвалiда 2-ї групи.
Вiн живе один у квартирi. Ранiше тут було гамірно — дiдусь, бабуся, батько, мати, потiм з'явилась дружина, потiм народилась дочка... Сьогоднi родове гнiздо спустiло — рiднi померли, дружини немає, донька в iншому мiстi. Але це не означає, що Вiктор Михайлович зовсiм самотнiй — нi, є добрi знайомi, сусiди. I патронажна сестра частенько провiдує пенсiонера-iнвалiда. Напевне, тому Вiктор Михайлович так швидко i довiрливо вiдчинив дверi на дзвiнок — вирiшив, що медсестра прийшла чи сусiд Федя знову хоче комусь телефонувати. Коли двоє молодикiв у чорних масках несподiвано потiснили його в кiмнату — i тодi вiн ще не подумав лихого. По-справжньому злякався, лише коли бандити ткнули йому ножа в живiт i на руки полилась кров.
- Я просив хлопцiв зупинитись, намагався з'ясувати, що їм потрiбно, — тихо розповiдав Вiктор Михайлович. — А вони менi одне: «Де грошi, де грошi?» Били i молотили мене так, що стiни, диван, стiл, крiсло — все було в кровi. Я прикривав скалiчену голову, а вони, навпаки, старались саме в той старий шрам вцiлити. Хiба мiг я таке витримати? Забрали 40 грн., що залишились вiд пенсiї. Забрали трохи бiльше сотнi гривень — мiй «НЗ на чорний день». Навiть iз продуктової сумки забрали дрiбну здачу — i це мужчини, називається!
Зв'язали менi руки-ноги телефонним шнуром, зверху скотчем, притягнули руки до ніг, рот заклеїли липкою стрiчкою. Знайшли кредитну картку для отримання пенсiї. «Дєд, який код?» — питають. Я пояснював, що пенсiю отримую тiльки в банку «Унiверсальний», але один з бандитiв побiг до найближчого банкомата, а другий продовжував мене бити. Коли перший повернувся, розлючений, нi з чим, вони взялись праскою палити менi живiт. Кричати я не мiг, час од часу непритомнiв вiд болю. Бачив уривками, як вони виносили телевiзор, музичний центр, покривало.
Коли прийшов до тями i вiдкрив очi — в розгромленiй i пограбованiй квартирi нiкого не було, я лежав у кровi, скручений «бубликом», залiплений скотчем. Руки i ноги млiли, кров майже не циркулювала... Так я пролежав цiлу добу, поки, на моє щастя, не прийшла патронажна сестра з хеседу. Мене забрала «швидка» — зразу у реанiмацiю, потiм перевели у нейрохiрургiчне вiддiлення. Туди i прийшов до мене слiдчий. Вiдлежав я в лiкарнi три тижнi. Зараз лiкую опiки на животi, не розгинається права рука, болять ноги, голова... Хоч залишився живий, але вiку вони менi вкоротили, це точно. I звiдки така мразь розплодилась в Українi?
Iрина ЗОНОВА
P.S. Двоє бандитiв, котрi катували немiчного старенького, спiйманi. Один з варiантiв, який сьогодні розробляє слiдство: Вiктора Михайловича «замовив» сусiд — за те, що той не дозволяв будуватись пiд своїм вiкном.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
