«Доброго дня, шановні вінничани! Ми знайомі з вами по газеті «33-й канал». Спасибі за ваші щирі публікації і мужність та людяність.
За волею свого серця я була на Майдані. Ніхто мене туди не делегував, і ніхто мені нічого не платив. Туди поїхала, як і сотні тисяч тих, хто там побував і кому не байдужа доля їхніх дітей та внуків.
Возила туди харчі, якщо можна так назвати те, що вмістилося в рюкзакові за плечима у 57-річної жінки — це крапля в океані. Але я там була всього 5 днів (з 28 листопада по 2 грудня). Проте і цього короткого часу вистачило, щоб зрозуміти душею і серцем, що там відбувалося, бо описати все це неможливо, потрібно придумувати нові слова.
По приїзді додому розповідала людям, що там бачила, що відчувала, як я пишалася новою нацією, обличчями тих, кого там зустрічала. Це очі, сповнені віри в добро, справедливість, у свою перемогу. Адже це стояли пліч-о-пліч сотні тисяч сміливих розкріпачених людей, які перестали боятися, які заново народилися і які вже не зупиняться у своєму прагненні стати, нарешті, цивілізованою українською нацією.
Саме тут, на цьому величному Майдані, перемішались всі: молодь, пенсіонери, студенти, люди надто похилого віку, бізнесмени, лікарі, вчителі, політики і науковці, навіть зустрічались малі діти та підлітки.
Всі стали на захист своїх демократичних прав. Вони довели, що ніякій корумпованій владі їх уже не зупинити. А не зупинити ще й тому, що люди в помаранчевих стрічках зуміли своєю добротою, незвичайною дисциплінованістю і культурою взаємин, наполегливістю та своїми «чарами», притаманними тільки українському народу, поставити великих олігархів не просто на коліна, а й скрутити у баранячий ріг.
Майдан здійснив небачений подвиг у світовій історії, продемонструвавши свою єдність у такій мирній революційній боротьбі. Лише завдяки Майдану весь світ дізнався, що є така держава як Україна, про яку потрібно знати і цінувати її народ.
Особливо велике спасибі й вам за вірші. В них викладені почуття, які відчув кожен, хто там був хоч раз.
Я вивчила деякі напам’ять. Це допомагає в розповідях землякам про Майдан. Тому що про ці події, які звершилися, потрібно писати і розповідати багато-багато...
На мою думку, газета дійсно повинна стати другим Майданом, який допоможе «грішним» чиновникам районного та сільського рівнів зійти зі своїх п’єдесталів самостійно, без шуму і суєти. Їм слід піти на спокуту своїх «гріхів», якими вони наводили смуту серед народу, займалися зомбуванням старих, хворих, немічних людей.
Стало зрозуміло, що їхній рейтинг за місцем проживання відповідає рейтингу провладного кандидата.
Сьогодні Майдан вже не обманеш.
Майдан — це представники тих, хто проживає на Україні, і тих, хто розкиданий по світу в пошуках шматка хліба. В тім числі, і ті, хто повернувся на Україну в цинкових трунах з Іраку.
Це вже не «натовп» і не «козли», і їхнє вистраждане прагнення до волі не можна купити ні двадцятьма, ні тисячами гривень, бо українці — це не просто народ, а нація, якої «правди сила ніким звойована ще не була».
З повагою до редакції «33-го каналу», Олександра Кічмаренко, с. Студена Піщанського р-ну
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
