"Я НЕ БУВ ЗНАЙОМИЙ З ТИМИ ЛЮДЬМИ, КОТРІ ВЛУЧИЛИ У МОГО СИНА. На їх місці я б не тікав з місця пригоди. Чи взагалі така поведінка гідна офіцерів?"
«Хочу висловитись з приводу публікації за 12 січня цього року. «З рушниці влучили у підлітка». Нагадаю події того дня. У мого приятеля в селі Пултовці є дача, де ми часто відпочиваємо. Цього разу я вирішив взяти з собою свого 16-річного сина.
Натрапити на якогось звіра не сподівались, хоча рушницю з собою взяли. Просто хотілось вирватись з міста, походити, подихати свіжим повітрям. Адже за дачним масивом - ліс та поля. Після прогулянки, коли ми вже повернулись знову на дачу, вирішили з сином постояти біля машини, випити кави, з’їсти по бутерброду. Тому відкрили багажник машини, щоб дістати звідти термос та інше. В той час, як ми стояли і розмовляли, пролунав постріл. Звідки і хто стріляв - спочатку навіть не зрозуміли. Я лише побачив, як Руслан впав обличчям в сніг, схопився за голову, з неї йшла кров.
Будучи в шоковому стані, я підняв сина, швидко посадив у машину, щоб їхати у Вінницю на «швидку». В цей час до мене підбіг охоронник дач та запитав, що сталось. Я йому пояснив і попросив затримати порушників.
У Вінниці нас направили в дитячу обласну лікарню, там зробили рентген. Виявилось, що одна куля застрягла під шкірою в скроні, інша – пройшла крізь черепну кістку. Поки сина готували до операції, я подзвонив у відділок. Просив їх виїхати і по гарячих слідах знайти винних. Свого транспорту у них на той час не було, тому поїхали моєю машиною. Поки на місці правоохоронці брали показання у сусідів, на снігу, в тому місці, звідки пролунав постріл, я виявив чіткі сліди. Вони вели до дачі військового, котрий служить у вінницькій армії. Та й син вже у лікарні пригадав, що на тому, хто стріляв, була зелена камуфляжна куртка.
Цікаво, що ті самі сліди я виявив у охоронника, куди потім ми приїхали з правоохоронцями. Думаю, після того, що трапилось, він бачив цих людей та говорив з ними.
Після того, як Руслану зробили операцію, до мене вийшов лікар-нейрохірург і сказав, що сьогодні я можу святкувати другий день народження свого сина.
Виходило, що в той день я міг втратити свого сина на рівному місці. Я не кажу, що ці люди навмисно хотіли влучити у хлопця – це, звісно, нещасний випадок. Але через те, що вони полювали в недозволеному місці, могло б трапитись непередбачене. З моєї точки зору, ці люди повинні понести покарання. Звичайно, тут вже робота слідчих органів, котрі повинні були працювати в цьому напрямку та виявити порушників. Я прагну до них достукатися, проте до сьогодні по даній справі мені нічого не відомо.
У цій ситуації вдячний лікарям за їхню людяність та співчуття, бо операцію вони робили безкоштовно.
Проте мене вразила позиція людей, котрі стріляли. Чому вони не підійшли одразу, не викликали міліцію, а тихенько зникли з місця пригоди? Чи взагалі така поведінка гідна офіцерів?
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
