Середа, 9 лютого 2005 p.

Ми вже писали про те, як вбили найкращого самбіста області - перспективного юнака Сашу Олійника – під час бандитських «розборок». З того часу пройшло більше року. Справа із місця не зрушила, і тоді на роковини смерті сина до газети «33-й канал» звернувся батько убитого Сашка Олійника.

Він закликав об’єднатися усіх батьків, кого спіткало подібне горе, аби разом боротися із несправедливістю та зволіканнями з боку правоохоронних органів. На заклик Володимира Сергійовича почали відгукуватись батьки та рідні вбитих дітей. Вони таки об’єднались. І 2 лютого батьки безневинно вбитих дітей вирішили пікетувати Вінницький апеляційний суд. Під час пікету вони висловили недовіру керівництву місцевої міліції, слідчим, прокуратурі, які, на їхню думку, не виконують своїх обов’язків, бо жоден резонансний злочин не розкритий.

У понеділок, 7 лютого, батьки продовжили пікетування біля облдержадміністрації.

Нагадаємо про трагічні смерті, які спіткали їхніх дітей і про які ми свого часу вже писали.

23-річного Олександра Олійника застрелили біля універсаму «Аміго». За версією правоохоронних органів, це було хуліганство, а за версією свідків та очевидців – поділ території. Олійник отримав смертельні поранення. У розшук були оголошені підозрювані Іван С. та Юрій З.

«Їх затримали, а потім відпустили, — розповідає батько Сашка, Володимир Сергійович. — Минув рік, а винних не покарано. Мені здається, що за цей рік прокуратура та слідчі зробили усе можливе, аби справу не розкрили. Неодноразово відмовляв мені у прийомі обласний прокурор, усе доручає своїм заступникам. А вони мені відповідають, що все під контролем, хоча і до сьогодні ніде немає навіть фотографій злочинців. Я вже сам вішав листівки «Увага, розшук!», але наступного дня вони зникали. Невже потрібно платити, за те щоб у розшук оголосили, за те, щоб знайшли винних у смерті сина?».

Олександра Іванівна теж розповідає про нещастя, яке спіткало її сина:

«13 лютого 2000 року мого 18-річного сина Андрія Драчевського було жорстоко побито біля дискотеки «Фламінго», що на проспекті Юності. Під час танцю хлопці, котрі стояли поряд, ніби зачепили Андрія і його друга. Друга били у туалеті, а Андрія — на вулиці. Наступного дня мій син помер. Його важко було впізнати, він був зовсім весь закривавлений. Впізнали Андрійка по годиннику, який подарував йому брат. Злочинців затримали одразу, але згодом усі відкупились. Сидять лише два, яким не має чим заплатити, а інші гуляють на свободі та далі коять злочини. У розшуку фотографій вбивць немає. Але люди мають знати, кого боятись, адже злочинці на свободі. Я висловила недовіру Ленінському суду, мою справу передали у Калинівку, але ж у Вінниці є ще суди, окрім Ленінського. Згодом справу знову передали у Вінницьку прокуратуру. Минулого року було 14 слухань, але так нічого і не вирішили. Справа проходить як хуліганство, але ж вбивство — це не хуліганство. Мою дитину позбавили життя у 18 років, і це злочин, за який винні мають поплатитися».

Серед цих батьків і Пастухова Марія Федорівна, яка самотужки провела розслідування смерті свого сина (його не стало ще у 2001 році):

«Моє материнське серце щось відчувало, і я просила сина не йти у магазин за сигаретами, хоча надворі уже був ранок. Але Сергій не послухав мене і о 7-й ранку пішов до магазину. Там зустрів таксиста Сашка, з яким в дитинстві разом відпочивали у таборі. Вони почали спілкуватись, адже стільки років не бачились, їм було що один одному розповісти. Але таксист був на роботі, тому згодився відвезти трьох «клієнтів» на спортмайданчик «Динамо» – святкувати Івана Купала. Мій син теж поїхав. Коли прибули на місце, «клієнти» почали «накривати поляну», а хлопці залишились у машині. Але «клієнти» згодом почали приставати до хлопців, побили таксиста, повибивали йому зуби. Сашко викликав по рації своїх колег. Вони приїхали, поговорили із «клієнтами» та поїхали геть. Вирішили владнати справу мирно. Назад їхали Старим містом, по дорозі зустріли машину міліціонерів. Правоохоронці зупинили їх та відправили Сашка у таксопарк, бо машина була у жахливому стані, уся побита. Мій син залишився один на один із злочинцями. Намагався втекти, але марно. «Клієнти» почали бити Сергія так, що аж лопнуло серце. Бригада міліціонерів могла врятувати життя моєму сину, але вони цього не зробили. Прокуратура вирішила, що це не вбивство, а побутова бійка. А злочинці відкупились. Мені сказали, що рік свободи коштує тисячу доларів».

Сина Нижевської Галини Семенівни теж вбили:

- Все трапилось 4 роки тому. Сергій з дружиною були з друзями у кафе. До компанії підсіли двоє мужчин, розговорилися. Один із чоловіків запитав Сергія, з якого він року. Син відповів: «З 72-го». Зав’язалась суперечка, вирішили з’їздити на Серьожину квартиру та подивитись у документах рік народження. Взяли таксі, поїхали. Сергій виніс барсетку з документами. Опонент почав розглядати паспорт. «То ти 1972 року народження, а казав, що 72-го», — сміявся він. А потім поклав паспорт у барсетку і заявив, що поверне документи тоді, коли Сергій дасть йому 100 доларів. Мовляв, він програв йому гроші.

А через кілька тижнів, вночі, мені зателефонували невідомі й сказали: «Вашого сина кинули під машину». Вранці подзвонив слідчий і сказав, щоб ми прийшли на опізнання.

Саме тієї ночі мій син Сергій пішов шукати знайомого-викрадача документів, аби повернути гроші. Там усе і сталося. Нам повідомили, що сталося ДТП – наїзд легковиком на мого сина. Але висновок експертизи просто вражаючий: відкрита черепно-мозкова травма, закрита травма грудної клітки, відкритий перелом лівої великогомілкової кістки, садна, синці, забиті рани. При розслідуванні справи правоохоронці написали, що то була ДТП. Але ж легкове авто при наїзді не може завдати таких жахливих травм! Швидше за все, Сергія жорстоко побили, а вже потім імітували ДТП.

Судмедекспертиза виявила в організмі сина алкоголь, хоча він ніколи не вживав алкоголю.

З 2000 року кримінальну справу відкривали та закривали 5 разів. За цей час тільки на адвокатів витратила близько 8 тисяч гривень. Довелося продати частину майна. Скільки ж можна платити за мертву дитину?

Скільки можна брати хабарі та відпускати злочинців? Невже правоохоронців не мучить совість за те, що вони роблять? Невже у них немає дітей, невже вони не можуть зрозуміти, що ми пережили?

Підготувала Юлія БУГАЙ

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com