«Я прочитала вашу замітку за 29 грудня «Переведи мене через Майдан». Свого листа пишу, як відповідь на пропозицію читачів «33-го каналу» відкрити рубрику «Я стояв на Майдані».
Що б не говорили по містечках і селах нашої України, та істина залишається істиною, правда все-таки перемагає.
Жаль, що є серед нас ще ті, хто просто не хоче відкрити очі і подивитись на цю правду. Боляче, коли людина живе поруч з тобою, навчає дітей, сіє хліб на рідній землі і робить «свій вибір» за того, за кого агітували підкупом, тиском, погрозою. Важко навіть усвідомити, що люди з вищою освітою намагаються довести, що політика Ющенка і Тимошенко — це не від Бога, що прийде Ющенко і буде на Україні католицизм, що на Майдані стояли тільки за гроші всі «помаранчеві» (мовляв, сама їх дочка-студентка дзвонила їм), що Ющенко особисто розпивав пиво з їхнім знайомим і плакався тому на своє тяжке життя, за що його вони і не поважають. Ллється цей бруд із уст тих, хто має нести правду, вчити добру і справедливості. (Що можу відповісти сьогодні я своїй дочці-старшокласниці, яка з обуренням сприйняла звістку про те, що її перша вчителька розносила по вулиці по 20 грн. тим, хто погоджувався голосувати за провладного кандидата?). Є випадки, коли батьки своїм дітям влаштовували добру прочуханку за те, що вони були на Майдані.
Ще раз до всіх хотіла б звернутися словами з тієї статті в газеті: «Краще міняйтесь, ідіть до людей, вибачайтеся...»
Останні роки я пильно стежила за процесом політичного життя в Україні. Коли я чую, як намагаються лити бруд на тих, хто вершив революцію, то дуже жалкую, що їм не довелося побувати там, у Києві, у ті дні.
На Майдані я відчула щось незвичайне, велике і світле. Коли представники різних церков і конфесій молилися, і над Києвом на Майдані лунала молитва, яку вторили сотні тисяч уст, коли свічі віддавали своє тепло і випромінювали світло віри і надії під слова пісні «Боже, Україну бережи...», то вибачте, шановні, про який розкол ви можете говорити?
Повертаючись 30 грудня з Донецької області, де я була членом комісії на виборах, за три години до електрички, ми спішили на Майдан, туди, де Великий Дух Свободи, Любові і Єднання.
Вчорашній мій випускник школи, який, скоріше, не вірив в Бога, у ті дні на Майдані визнав: «Це під силу одному Богу все владнати». А Бог там, де правда, де істина. Сьогодні це наш Майдан Незалежності, це наша Україна.
Нехай листи читачів наповнюють шпальти вашої газети доброю, світлою енергетикою. Здоров’я міцного, успіху творчого, Божого благословення на ту справу, якою ви займаєтеся».
Колеги, які розділяють мої погляди на життя, просили передати вашому колективу велике спасибі за наш «33-й канал».
«Не спи, моя рідна земля,
Прокинься, моя Україно!..»
Сьогодні єдина сім’я,
Сьогодні єдина родина.
Родинне єднання всіх тих,
Хто в виборах цих переміг.
Сьогодні здійснилися мрії
І правда на землю зійшла.
На темному ще небосхилі
Вже світиться зірка добра.
Хоч як вже лукавий не хоче,
Та все ж після темної ночі
Приходить світанок для тих,
Хто правдою гріх переміг.
Приходить світанок в домівки,
У села й великі міста,
Приходить з народженням Сина,
Святого Ісуса Христа!
Тож в мирі, добрі і любові
З’єднаємо наші серця,
У чистій і свіжій обнові
Предстанем пред очі Творця.
В молитві своїй за Вкраїну
Покаймося в своїх гріхах,
За рідну, болючу й єдину,
За нашу таку Україну
Молитва живе на устах!
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
