Щотижнева газета "33 канал" (м. Вінниця, Україна)

Від редакції. Після офіційного призначення губернатором О. Домбровського до редакції звернулись керівники виборчих штабів В. Ющенка у Вінницькій області із відкритим листом. Ось його зміст.

Ми, хто віддав свій голос за Віктора Ющенка, покидали зал телерадіокомпанії вщент розчаровані і обурені, адже присутність на обласній інавгурації губернатора, призначеного В. Ющенком, керівників і працівників штабів Януковича діяла гнітюче і принизливо. Все навколо було заповнено добротно зодягненими, здоровими, червонолицими чоловіками і жінками, яких привезли водії на шикарних авто із державними номерами. Ні, це не герої «помаранчевої революції». Всі запрошення на згаданий захід були роздані не тим, хто боровся і переміг, а тим, хто боровся проти нас — представникам ще діючої і, очевидно, вже знову діючої влади. Ці перевертні порушували закони України, здійснювали кримінальні злочини проти свого народу, але сьогодні вони сидять не у віддалених місцях, а у своїх кріслах.

Ми впізнали тут всіх тих, хто легально і підпільно працював проти В. Ющенка, хто активно агітував за провладного Януковича, хто залякував, звільняв з роботи, роздавав гроші, змушував брати відкріпні або голосувати відкритими бюлетенями. Від них ми відчували активну протидію всьому, що було пов’язано з іменем Ющенка, їхніми зусиллями були створені найнебезпечніші моменти виборчої кампанії, коли через можливі арешти ми не ночували вдома, коли на область насувались вагони з донецькими молодчиками, коли у день виборів близько тридцяти виборчих дільниць були «заміновані», коли наповнені бюлетенями скриньки заливали фарбою та клеєм… Серед них вже ніби колишні заступники губернатора, ще діючі начальники обласних управлінь, всі голови РДА, які, за словами новопризначеного голови облдержадміністрації О. Домбровського, написали заяви про звільнення, голови рад усіх рівнів.

Нас, керівників і працівників обласного і районних штабів В. Ющенка, членів виборчих комісій та спостерігачів і просто тих, хто протягом півтора року здобували цю нелегку, вистраждану і довгоочікувану перемогу, нова влада не вважала за потрібне запросити. Лише незначна кількість активістів з обласного та районних штабів випадково отримала запрошення, напросившись на зустріч з губернатором. Та й час представлення нам чомусь повідомили неправильно — із запізненням на 30 хвилин, коли всіх інших учасників дійства було проінформовано точно. Ми просто загубились у значній масі «перефарбованих» «нових помаранчевих», які боролися проти демократичних засад Програми новообраного народного Президента.

У зв'язку з побаченим виникає багато запитань: яка доцільність присутності всіх цих «колишніх» чиновників (роздано по 10 запрошень на РДА і раду), які написали заяви на звільнення? Невже саме їм необхідно чути стратегічну промову віце-прем'єра Р. Безсмертного про розвиток нової України? Ці «професіонали» вже зробили свою чорну справу, загнавши область на 23-є місце з 25-ти по рівню заробітної плати. Комфортна доставка районних делегацій теж недешево обійшлась обласному бюджету, в той час як наші керівники райштабів добиралися самотужки за власні кошти. Чому районні осередки політичних партій теж залишились поза увагою нової влади? Питань більше, ніж відповідей.

Ще 20 вересня 2003 року, коли у Вінниці відбувся форум демократичних сил, ми відкрито пішли за своїм лідером на барикади. Нами рухало бажання: правдиво знати своє маловідоме минуле, докорінно змінити теперішнє, впевнено будувати достойне майбутнє для своїх дітей, для всіх громадян України.

Ми повірили Віктору Андрійовичу і переконались, що лише об'єднавши віру і знання кожного, ми можемо всі разом зробити велику справу. І з Божим благословінням ми пройшли три непростих етапи. Ми приголомшливо перемогли — область дала на користь народного Президента 84% голосів виборців Вінниччини.

Тоді нас було зовсім небагато: тих «перефарбованих лисів Микит», які сьогодні заполонили ТРК і «туляться» до нової влади, ми поряд не бачили. Не було їх ні у Донецьку, ні на Співочому полі. Не виявили бажання ці псевдоприхильники перетнути 28 міліцейських кордонів, щоб потрапити 23 жовтня 2004 року під ЦВК на попереджувальний мітинг проти фальсифікації результатів виборів.

І лише тоді, коли терези перемоги схилилися в бік Віктора Андрійовича, пристосуванці різко одягли помаранчеві шарфики, гордо вийшли на площі і створили черги біля мікрофонів, поїхали на Майдан, роздаючи народні кошти, але щоб знала вся Україна про їхній неоціненний вклад у скарбницю перемоги. Всі ті, хто заважав або мовчки спостерігав з вікна свого службового кабінету, тепер стараються перетягнути на себе або знівелювати участь виборчих штабів В. Ющенка на Вінниччині. Мета відома — усунути від влади конкурентів, зберегти або зайняти ще вищі посади, щоб продовжити розкрадання Вінниччини і уникнути покарання за здійснені злочини.

Окрім побаченого, не менш здивувало і почуте. У своїй програмній промові працівникам виборчих штабів, які пішли відкрито проти свавілля та «дерибану» місцевих чиновників і центральної влади, новий губернатор відвів «достойне» місце — не у владі (всі кабінети і крісла зайняті «професіоналами», бо скоро треба сіяти), а як тій Мосьці з відомої байки — бути вічними народними контролерами: хай собі гавкають, а караван буде іти своїм шляхом.

Ми знали, що при поразці нас «чекають» відкриті кримінальні справи, ми не матимемо роботи і перспективи — влада не простить, що ми хочемо бути українським народом у власній державі. Проте сьогоднішня роль переможців набагато гнітючіша, ніж переможених: ви зробили свою справу, задовольнили свої амбіції, тепер не заважайте нам «працювати» далі. І знову переконуємося у істинності класичного висловлювання: «Революцію задумують генії, здійснюють — герої, а використовують — негідники».

Але ж сьогодні ситуація змінилася: ми живемо при тій владі, про яку мріяли і яку відстояли. Проте своєю перемогою ми лише зробили перший крок назустріч людям, а у Програмі Президента цих кроків десять. Тому роль тих мільйонів справжніх патріотів не вичерпується розпуском виборчих штабів. Цих людей об'єднали ідея, віра, переконання, а не корислива мета, яка має короткостроковий термін дії: вибори закінчились, накрали із виборчого фонду кандидата і знову залягли до наступної кампанії.

Люди повірили не лише Віктору Андрійовичу, наші земляки також повірили нам. І тепер ми повинні справою довести те, за що агітували, і цим самим виправдати довіру людей до нової влади. Тому роль народних контролерів за діями нової-старої влади нас не влаштовує. Ми маємо моральне право бути тією владою на місцях, а старі кадри нехай ідуть чесно працювати у свій легальний бізнес, піднімають добробут своїми мізками і руками, на громадських засадах стають народними чи опозиційними контролерами.

Звертаємось до вас, колишні і ще теперішні посадовці-чиновники, не заважайте своїми візитами та дзвінками працювати облдержадміністрації. Змиріться зі своєю роллю, очевидно, багато грошей вкрали самі, не роздавши людям, тому програли через свою жадібність. Ідіть подалі від владних коридорів, ми справимось без вас, «проффесори» і професіонали-злодії.

Не хотілося б, щоб губернатор починав роботу «під диктовку» старших досвідчених наставників, які все ще при владі. Вони зумисно наводять страх про надзвичайну складність управління областю на даному етапі, перебільшуючи свою незамінність і глобальність свого впливу. Про це свідчать перші і, на нашу думку, хибні кроки Олександра Георгійовича. Замість того, щоб підтримку і опору шукати у тих, хто переміг, новопризначений голова ОДА проводить співбесіди з кучмівським керівництвом РДА. Невже він сподівається, що почує об'єктивну оцінку соціально-економічного стану районів, що будуть названі інші показники, ніж ті «надуті», що у звітах? Звичайно, можуть бути винятки, проте вони незначні. Але цей його крок вселив старій владі впевненість у тому, що кадрових змін найближчим часом не буде і вона спокійненько пересидить перших 100 днів, а потім «революціонери» звикнуть, заспокояться і все буде, як було раніше, а то і краще.

Після всього побаченого і почутого, як висловився один із керівників райштабу, хотілося поїхати на безлюдний острів і, як страус, зарити голову в пісок. Ми ставили на перемогу Ющенка сім'ю, роботу, здоров'я, але сьогодні всі ми відчуваємо себе ошуканими, і, як не прикро, ошуканими тією самою владою … за яку боролись. Але навіщо було боротись, коли нічого не зміниться?

Навчені Майданом наші земляки вже не хочуть і не будуть мовчки, безпорадно спостерігати та вичікувати: може, у зажирілих товстосумів прокинеться совість. Будуть Майдани, будуть пікети біля Кабміну та Адміністрації Президента, буде місцева революція. Можливо, без «наколотих» апельсинів, проте зі зміною влади. Адже безкарність породжує ще більшу безкарність.

Попереду вибори 2006 року. Ми добре розуміємо, що вороги сьогоднішньої молодої влади нікуди не ділися, навіть якщо і зовні перефарбувалися у наші кольори. Вони не змирилися з поразкою, а лише затаїлися, щоб на чергових виборах взяти реванш — повернути собі владу. Звичайно, вони і зараз не сплять, пропихаючи «своїх» на ключові посади як у обласному центрі, так і по районах області. Через ці нездорові останні події й чутки про можливу стару команду при новій владі райони «бурлять», чекаючи нових призначень.

Тому ця «команда», яка скомпрометувала себе перед народом, повинна відійти у минуле: треба відігнати свиней від корита. Ми володіємо достатнім патріотично налаштованим кадровим потенціалом, щоб відправити сьогоднішніх можновладців на відпочинок від влади. Адже ми починаємо будувати іншу, нову державу Україну, і професіонали-корупціонери у цій справі зовсім не розуміються, тому що зараз треба працювати лише за одну зарплату, чесно, добросовісно і цілодобово.

Сподіваємось, що Олександр Домбровський перегляне свої перші кроки і буде діяти згідно з принципами, задекларованими народним Президентом.

Керівники виборчих штабів В. Ющенка у Вінницькій області. 25 підписів

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Середа, 16 лютого 2005 p.