Л. ЧЕРВОНЕЦЬКА: "Я ГОРДА З ТОГО, ЧОГО НАШ КОЛЕКТИВ ДОСЯГНУВ ЗА ОСТАННІ РОКИ! І якби у мене була нагода повторити вже пройдений шлях головного лікаря, Я б його повторила"
«Кожен колектив — це маленька модель держави, зі своїми бідами та негараздами, своїми проблемами та здобутками. Мені пощастило очолювати колектив Тростянецької районної лікарні останні три роки. Це був непростий час. Скажу відверто, мене відмовляли від цієї посади, адже у спадок дістався заклад з купою проблем: відсутність опалення, занедбана, захаращена територія, відсутність елементарних медикаментів, заборгованість по зарплатах.
Але причина того, що районна лікарня втратила свій авторитет, була не тільки у злиднях. Колектив тоді не являв собою щось цілісне та міцне. Хоча чимало лікарів, медсестер сумлінно виконували свою роботу та були професіоналами.
Я поставила собі за мету зробити усе, аби наша Тростянецька лікарня вже у найближчий час повернула собі авторитет серед населення, аби від нас не їздили люди на консультації до області. І тоді мені здавалося, що мої вимоги зрозумілі, адже усі підтримували запропоновані ідеї, та були готові працювати у новому режимі. І донедавна я без оглядки прямувала вперед, разом з колективом ставлячи перед собою все нові та нові вимоги.
Ми працювали одразу у кількох напрямках: оновлювали обладнання та вичищали і вимітали бруд з території, оголосили війну хамству та зневажливому ставленню до пацієнтів, думали про те, аби ліки у нас були у достатній кількості та за найнижчими цінами в районі, аби на кожен виклик «швидка» мала бензин, аби у палатах було чисто та затишно...
Звісно, мною як керівником ставилися високі дисциплінарні вимоги, адже без цього усі наші зміни були б приречені на провал.
Недовіра, про яку я дізналася зі сторінок вашої газети, пролунала як грім серед ясного неба. Бо усі перелічені там претензії швидко могли б розсіятися, якби вони пролунали мені в обличчя.
Дорікають у начебто прихованих двох дитячих смертях — за три роки мого керування у лікарні було стільки перевірок, що якби хоч підозра у правоохоронних органів виникла — цих фактів ніхто б не упустив. Тим більше, обласне управління охорони здоров'я ніколи б не допустило, аби у п'ятірку кращих лікарня увійшла з натяком на якусь непорядність. Ще одна деталь. Ми працюємо в районі, де робота кожного з нас на видноті, де будь-яка подія одразу стає відома одразу усьому району. І все таємне одразу стає відомим! Я готова надати і сьогодні усю інформацію правоохоронним органам для перевірки.
Звинувачення у тому, що люди йшли з роботи — не що інше як вигадки. Бо за три останні роки лише сімейна пара лікарів розрахувалася, і то з причини переїзду до батьків. Щоправда, внутрішні перестановки були, а як без них? Я формувала колектив, і досвідчені та авторитетні лікарі — це запорука успіху лікарні, та надійний тил для будь-якого головного лікаря,
Тепер я розумію, що у своєму бажанні усе змінити на краще я, певно, зачепила інтереси особисті й позбавила когось (чого гріха таїти) звичної схеми «заробляння» (вимагання) грошей.
Коли ж мені дорікають у агітації за якогось із кандидатів, то варто краще вивчити цифри. Протягом трьох турів лікарню кидало то в один, то в інший бік, і це ж саме відбувалося у всьому районі. Адже позиція людей змінювалася.
Мені дорікають у гарних стосунках з нашим депутатом І. Кальніченком. Я цього ніколи не приховувала і не приховую, бо з його допомогою ми оновили наше медичне обладнання. І я пишаюся тим, що лікарям не доводиться відправляти людей робити флюорографію до сусідів...
Я і сьогодні залишаюся вірна своєму головному принципу: «мораль лікаря — бути біля ліжка хворого». Я і сьогодні залишаюсь переконаною, що люди у білих халатах просто зобов'язані першими показати принцип роботи у новій країні, де не буде хабарництва, здирництва, не буде своїх і чужих. Бо саме лікарі у населення ототожнюються з владою, отже, і зі змінами.
Я горда тим, що мене підтримує мій колектив (його більша частина). А ті, хто виступив проти мене як керівника, певно, повелися на поводу нестабільної політичної ситуації та стали просто маріонетками у чужій грі за посади у районі.
Тим не менш, я і надалі цінуватиму цих людей за їх професіоналізм і сподіваюсь, що скоро вони теж будуть горді з того, що працюють у чудовій та сучасній Тростянецькій районній лікарні.
Людмила Червонецька, головний лікар Тростянецької районної лікарні. Підпис засвідчує В. ПЕРЕСУНЬКО, зав. поліклінікою Тростянецької ЦРЛ
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =