Середа, 16 лютого 2005 p.

Як відомо, Конституція України гарантує кожному право на житло. Однак реалізувати таке право у сучасних умовах є надважким завданням, про що засвідчила ситуація у Гнівані. Втім, про все по порядку.

Друга половина 2000 року. Гніванське ПТУ №12. Через скорочення набору абітурієнтів один 5-поверховий гуртожиток стояв незадіяним, тому місцева влада прийняла рішення провести його реконструкцію під квартири.

«Нас ошукали!»

Розповідає Петро Блонський, директор ПТУ №12 ім. Р. Малиновського:

– Згідно з договором з ПМП «Будмонтаж», передбачалося, що 20 квартир із 71-ї належатиме працівникам училища. Вже навіть був попередній розподіл по Гніванській селищній раді. Обіцяли здати будинок до кінця 2000-го, але сьогодні вже 2005-й, а віз і нині там. Кажуть, щоб здати об’єкт в експлуатацію, — не вистачає коштів. Торік «Будмонтаж» мав продати дві квартири у цьому будинку і за виручені кошти, нарешті, закінчити ремонт. Але цього їм не дозволили...

– Скільки вже можна водити нас за ніс?! — обурюється Ольга Карпіка. — Нас просто ошукали! Звичайно, тут трохи і наша вина, бо як замовники не були обізнані у цьому всьому. Гроші брали прямо з рук, а не через банк. Не було у нас на руках ніяких документів. Я подала на суд. Тягнеться він майже рік, і хоча директор «Будмонтажу» пан Київський на слухання не з’являється, хочеться вірити у торжество справедливості.

– Самі ми з Київським не справимося, — додає інспектор ПТУ Ніна Слободянюк. — Усе це триває вже 5 років. Раз доплатили по 300 доларів, потім знову, знову... Так вийшло, що ця 1-кімнатна квартира сьогодні коштує 2,5 тисячі доларів. Хоча за ту суму, яку ми вносили на реконструкцію, на той час можна було готову квартиру купити. Ми вже нічого не хочемо, ніяких оздоблень. Дайте наші квартири у такому стані, як вони є...

– Я купила тут квартиру для своїх батьків, — мало не плаче Марія Ясногорська. — Вони проживали у Хмільницькому районі, але часто хворіли, батько — сліпий, інвалід І групи, учасник бойових дій. Гроші — 1100 доларів — внесла у листопаді того самого дня, коли продала батьківську хату. Не дали навіть, щоб ті гроші переночували, прибігли — платіть, бо завтра цієї квартири не буде, а якщо буде, то вже не за такою ціною. Пообіцяли, що заселять у березні. Але минув березень, а квартиру не здають. Я змушена була наймати для батьків квартиру. Не мала ні дня спокою, бо це ж тільки уявити, як важко морально було батькам. Залишилися практично без нічого. Мама хворіла і... померла. Так що хоронила її з найманої хати. Для мене це був важкий удар. Невже не дочекається свого кутка 78-річний батько?

За словами гніванчан, багато хто з мешканців, аби прискорити реконструкцію, навіть власноруч оббивав штукатурку та клав перестінки. А дехто (це і окремі пайовики, і Гніванський завод «Спецзалізобетон», за яким рахувалося 5 квартир у цьому будинку) просто розірвали договір.

Але, як кажуть, святе місце пустим не буває, і хоча реконструкція здійснювалася за принципом Остапа Бендера «деньги вперед», знайшлися інші інвестори — Міноборони, при управлінні капітального будівництва котрого є навіть благодійний фонд «Житло військовим». За даними прес-служби УСБУ, у Вінницькій області у 2002 році директор «Будмонтажу» Мечеслав Київський зумів передати Мінобороні за актом прийомки 45 квартир. Тобто виходить, що у тих квартирах вже... живе 45 сімей військовослужбовців! Дивно, як таке могло статися, адже для цього потрібно було здати будинок в експлуатацію, тобто його повинні прийняти абсолютно усі служби — від СЕС, пожежної охорони і т.д. і т.п.

Хоча, стоп! Один військовослужбовець таки мешкає у тому будинку. Інженер-полковник у відставці Анатолій Зелінський.

– Не міг дивитися, як усе розтягують. Так що я тут, якщо можна так сказати, за сумісництвом сторож, — каже чоловік. — Заселився з дружиною 27 липня 2000-го. З того часу і «бомжуємо» тут. Взимку «буржуйку» палимо, кіптява, пил, але куди діватися?

Тут ще одна жіночка живе, бо усі свої заощадження вклала сюди, а іншого житла не має. Якщо послухати кожного, цілі родинні трагедії! Одна жінка купила тут квартиру у подарунок доньці на весілля. У тієї доньки вже свої діти з’явилися, а будинок ще незданий.

...Обурені люди збираються їхати до Ющенка

– А що нам залишається?

У керівника фірми «Будмонтаж» Мечеслава Київського на ситуацію своя точка зору

– Взагалі-то реконструкцію цього будинку розпочинала вінницька фірма «Ніка». У неї не було ліцензії, а тому вона виступала під егідою «Будмонтажу». Так ось ця «Ніка» десь успішно зникла, залишивши нам у спадок близько 35 тисяч заборгованості по зарплаті. Ми змушені були також повернути кошти людям, котрі відмовилися від квартир.

Одна замовниця, пані Карпіка, зараз подала нас на суд. Ось її договір, де вказується, що оплата складає 100% попередньої (наголошую, саме попередньої) вартості квартири — 3360 грн. Поділіть на площу цієї квартири — 36 м2, виходить 93 грн. за кв.м. Але на той день середня ціна по області складала 1300 грн./м2. Окрім того, я взагалі міг би відмовитися від цих договорів, бо на них мого підпису немає. Кому люди гроші давали? Як взагалі можна було віддавати комусь гроші без касового ордера, будь-якої квитанції чи розписки?

Жінка виношує дитину 9 місяців, і що б ви не робили, але раніше цього терміну дитина на світ не з’явиться. Так і тут. Якщо кошторис цього будинку складає близько 2 млн. грн., то за 600-700 тисяч нормального нічого не вийде. Вся біда в інвестуванні. Якби був один інвестор, було б простіше. Але ж тут інвесторами виступили військові, завод ЗБК, пайовики, ПТУ... При цьому ніхто з них на 100% не виконав своїх зобов’язань.

Скажімо, з Гніванським ПТУ ми підписали договір на реконструкцію гуртожитку площею 3239 м2, а фактично виконали 3446 метрів. Оцих зайвих 207 метрів при оплаті ніде не враховувалися. ПТУ не виконало жодного пункту договору, який підписувало з нами. Адже зобов’язані були передати нам проектно-кошторисну документацію (на виготовлення котрої ми, між іншим, потратили близько півроку і платили за неї самі); забезпечити будмайданчик тепло-, енерго– та водопостачанням (знов розраховувалися ми) тощо.

На сьогодні на закінчення робіт по реконструкції цього гуртожитку потрібно 50-60 тисяч грн. Гуртожиток повністю укомплектований 2-контурними котлами опалення, встановлено газорозподільчий пункт, завезені ванни, унітази, газплити, виконані балкони, яких не було...

Вихід із ситуації, яка склалася, Мечеслав Київський бачить один:

– Ми маємо намір звернутися в Тиврівську райдержадміністрацію, щоб зробили акт допуску будинку в експлуатацію у такому стані, як він є на сьогодні. Єдине, що ми змушені будемо зробити — це врізку центрального газопроводу і перевірку усіх мереж. Будинок можна здати через 3 місяці.

***

Як мовиться, Бог у поміч. Але цікаво, як розберуться мешканці з квартирами? Адже, за даними правоохоронців, у 6-ти квартир виявилося по 2… хазяї. Це взагалі тягне на якусь квартирну аферу, бо як можна було двічі продавати одну і ту ж квартиру? Однак усе це розслідуватимуть компетентні органи.

Наразі проти керівництва ПМП «Будмонтаж» порушено одразу 2 кримінальні справи. Одна – з ініціативи податкової адміністрації за ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах . Справа зараз слухається у суді. І друга — з боку СБУ за ч.5 ст.199 Кримінального кодексу за фактами заволодіння чужим майном на суму близько 250 тисяч грн. Поки що правоохоронці відпрацьовують схеми відмивання коштів.

Інна ЧЕРВІНЧУК

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com