"ДЛЯ МЕНЕ 2004-ИЙ РІК БУВ 37-ИМ", - КАЖЕ СТЕПАН ГЛУСЬ. Про спробу знищити директора Немирівського спиртзаводу екс-губернатором говорить весь немирів
«У НАС НА ЗАВОДІ СВІЙ ЮЩЕНКО!» — кажуть працівники
Його життєве кредо — творити людям добро. Найдорожчі люди — сім'я. Найяскравіша подія в житті — отримання причастя від Папи Римського Іоанна Павла ІІ. Щастя — у гармонії з світом. Хобі — риболовля. Улюблена страва: вареники, які готує дружина
Це лише кілька штрихів до характеристики директора ДП Немирівського спиртзаводу Степана Карловича Глуся. У спиртовій промисловості він 35 років, з них 25 років — у Немирові. Прийшов на підприємство у 79-му головним інженером, а вже через 8 років очолив його. Відповідальність лягла на його плечі неабияка, але він добився, що сьогодні завод — не просто спеціалізоване підприємство з високою комплексною механізацією, автоматизацією і комп'ютеризацією технологічних процесів по виробництву етилового спирту із зерна. Три роки поспіль ДП є кращим спиртзаводом в Україні, а основним споживачем його спирту «Люкс» є Українська горілчана компанія «Nemiroff».
От тільки бути лідером дуже непросто. Взяти хоча б минулий 2004-й рік. З 252 робочих днів — 228 (!) днів перевірок. Перевіряли усі існуючі контролюючі органи: і податкова, і УБОЗ, і з Генпрокуратури, і КРУ… Але Степан Карлович вистояв. Незважаючи на тиск та приниження людської гідності.
- То був жах, — розповідає Степан Карлович. — Не тому, що я боявся перевірок. Важко було від свавілля державних структур. Коли, щоб знищити людину, використовується державна репресивна машина, то де ж тоді шукати правду? До яких органів звертатися, щоб захистили тебе? У мене склалося враження, що я живу у 37-му році. Дійшло до того, що була сфабрикована навіть кримінальна справа. Щоправда, за відсутністю складу злочину її закрили через півмісяця. А коли я підписував контракт з «Укрспиртом», губернатор Калетнік… не давав свого погодження. Певно, заздалегідь готувалося місце для «своєї» людини. Звісно, я був неугодним, бо ніколи нікому не дозволяв зловживати на нашому підприємстві, не дозволяв використовувати завод для кримінальних схем. Вже аж коли в облдержадміністрацію поїхала делегація з заводу та втрутилися віце-прем'єр Кириленко, голова держдепартаменту продовольства Євген Лавров, керівник концерну «Укрспирт» Іван Жолнер, довелося пану Калетніку таки підписати контракт.
За 16000 на «Золотій фортуні» Глусь зніматись відмовився
Паралельно проводилась «робота» і на УГК «Nemiroff», де генеральним директором є Алла Сигизмундівна Глусь — дружина Степана Карловича. Очевидно, сподівалися, що така «спиртова» сім'я якийсь ґешефт та викручує. І знову фіаско, бо усі виробничі стосунки підприємств настільки прозорі, що навіть «замовні» перевірки не змогли знайти ніякого компромату. А незадовго до такої відвертої конфронтації Степан Карлович Глусь отримав «Знак пошани» від міністерства, а підприємство нагороджене Дипломом академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» та визнане «Кращим роботодавцем 2003 року»…
Людина високого гатунку
Люди на підприємстві характеризують свого керівника тільки з гарного боку. «У нас на заводі свій Ющенко», — кажуть.
Голова профспілкового комітету Світлана Руда так сказала:
- Степан Карлович — людина найвищого ґатунку: дуже порядний, чесний, працелюбний, принциповий, розважливий. Знає кожного із 230 працівників заводу, про кожного дбає. Середня зарплата на підприємстві за 2004 рік склала 1180 грн. А оце з січня знову підвищили. Але справа навіть не у матеріальному. Він справді зумів створити людям комфортні умови праці. Скажімо, комплексний обід у міському кафе коштує щонайменше 10 грн., а у заводській їдальні — 50 коп. Змінному ж персоналу взагалі надається безкоштовне харчування у вечірні та нічні години. Щорічно близько 100 дітей працівників та пенсіонерів оздоровлюються за рахунок підприємства на морі. На сьогодні завод проплачує також навчання у вузах 8 дітей працівників. Існує система заохочення, щомісячні премії, пільговий транспорт, безпроцентна позика… Тільки матеріальної допомоги за рік працівникам заводу надано на суму 213 тисяч грн. Тож не дивно, що тут працюють цілі династії.
«На роботу з радістю, з роботи — з гордістю». Цей лозунг радянських часів на Немирівському спиртзаводі досить актуальний.
- Ви подивіться, з яким настроєм люди працюють! — посміхалися робітники. — Карловичу дійсно вдалося створити тут маленьку оазу серед пустелі. Зараз часи нелегкі, але ми — як ангели у раю, за його плечима. Якби не він, то цей завод вже давно б знищили…
Головний технолог Валентина Можаєва працює з С. К. Глусем з 79-го:
- Таких господарників, як він сьогодні мало. Постійно у пошуку, так що у нас на виробництві запроваджені найновітніші технології. А торік розпочато реконструкцію солодового цеху під дріжджобродильне та апаратне відділення по виробництву спирту. Це дасть змогу довести потужності заводу до 7 тисяч дал на добу. Новий корпус планують ввести в дію через 2-3 місяці. Це ж яка буде рентабельність!
Робити добро, не галасуючи
Сам Степан Карлович про себе говорити не любить. Втім, за нього красномовно говорять його гарні вчинки. Як тут не згадати «Золоту фортуну». Без сумніву, нагородження ДП дипломом Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» в номінації «10 років незалежності України» — заслуга директора. І усі нагороджені подібними відзнаками керівники тоді потрапили на екрани телевізорів. А ось Степана Карловича не показали. Так вирішив він сам. Бо телевізійний «ролик» коштував би для підприємства 16 тисяч грн. «Я не мав морального права використати для цього заводські кошти», — пояснив згодом.
Зате для благодійних цілей він ніколи не жалкує грошей, хоча держава розцінює це як «нецільове використання коштів». Дарує школам комп'ютери, допомагає з шкільними меблями, здійснює шефство над 6-им класом Брацлавського будинку-інтернату.
- Я ніколи не можу відмовити у допомозі дітям-сиротам, — зізнається С. К. Глусь. — І нехай мене звільнять з роботи, але я завжди допоможу, коли на терези покладено життя людини.
«Робити добро, не галасуючи» — таке золоте правило директора ДП, людини глибоко віруючої. Кожен свій день він починає з молитви: «… Боже, вчини так, щоб я знав лише одну радість — допомогу ближнім…» Цю молитву він читав і стоячи на Майдані під час «помаранчевої революції» разом з дітьми та дружиною. Просив щастя для свого народу. Вислухай же, його, Боже!
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =