Я і гадки не мав, що моя маленька інформація про схід селища Вапнярка, опублікована у нашій газеті 26 січня 2005 року під назвою «У Вапнярці висловили недовіру селищному голові», стане приводом для нового, ще більш гарячого зібрання жителів селища.
Через кілька днів після її виходу редакція отримала з Вапнярки два листи, гарненько набраних на комп'ютері і підписаних від імені матерів дітей-інвалідів селища Вапнярка пані Наталією Свірень, а від імені ветеранів — більш як двадцятьма особами на чолі з головою ради ветеранів.
Стиль листів вражаюче схожий: «Ми, матері дітей-інвалідів селища Вапнярка, прочитали статтю...», «Ми, ветерани війни — інваліди та учасники бойових дій Вапнярської територіальної громади — ознайомились із статтею...». В першому листі йшлося про те, що «дані, які містить вищевказана стаття, перекручені і надумані». Стверджувалося, що «особи, які представили дані для написання цієї статті, керувалися, в першу чергу, особистими інтересами». Тим не менш, матері дітей-інвалідів звинувачували в листі опонентів місцевої влади, що ті не просто так собі це робили, а, «маючи на меті підбурити людей і скомпрометувати в очах місцеву владу, а передусім селищного голову...» «Разом з тим, — переконували матері дітей-інвалідів головного редактора газети, — про батьківське піклування з боку селищного голови про сім'ї, в яких ростуть і виховуються діти-інваліди в нашому селищі, інші можуть тільки мріяти...» «Ні один факт, наведений в ній (статті), не відповідає дійсності», — скаржилися ветерани. Але при цьому не навели жодного такого факту...
Автори обох листів «наполегливо просили» головного редактора «забезпечити приїзд журналіста в смт Вапнярку» для... зустрічі з ними.
І ось я у Вапнярці. Перед входом до селищної ради чималий натовп людей. По посмішках, схвальних репліках, потисках рук розумію, що це зібралися ті, які підтримують написане мною.
Спершу зачитав публікацію «У Вапнярці висловили недовіру селищному голові», обидва листи. Виявилося, що є тут голова ради ветеранів і деякі інші автори. По всьому видно було, що в людей, як кажуть, накипіло і вони хотіли виговоритися, вилити душу. Демократичним шляхом встановили п'ятихвилинний регламент. Що то було потім — можете судити з такого факту. В переповненому залі йшла дискусія безперервно більш як чотири години! Неможливо було зупинити їх. Часто, коли лунали особливо гострі виступи на адресу селищного голови і його команди, пан Тихолаз, головний бухгалтер зривалися... Після трьох годин провладні стали вигукувати про завершення і навіть сам голова заявив, що пора «прекращать». Я передав цю його пропозицію до залу. «Будемо ще говорити! Скористаємося нагодою!..» — відповідали криком ті, що критикували владу. Ще півтори години тривала словесна дуель влади з опозицією. Провладні в основному хвалили селищну владу загальними словами... Передати все, що говорили десятки людей, — справа нелегка.
Найголовніше — люди, дивлячись в очі селищному голові і його команді, знову висловлювали недовіру йому. Гостро критикували за нецільове використання бюджетних коштів, за дорогий автомобіль, який придбав голова за кошти селища, яких вкрай обмаль, за продану баню, якої вже немає... Те, що пан М. М. Тихолаз старою високою владою нагороджений орденом, називали з сарказмом...
Ось фрагменти із характерного виступу тих, яких автори листів до редакції називають опозицією. Галина Дмитрівна Шапошнікова, за фахом бухгалтер: «Ми маємо претензію до влади в особі Миколи Миколайовича. У нас такі безпорядки і неправда твориться!.. От зараз багато кричать, що в газеті «33-ій канал» неправильно написано, що не було тієї опозиції. Як це не було!? Скільки людей виступило на зборах!.. Люди говорили, а потім група підтримки голови почала такі хвалебні оди співати...
Хочу сказати за звіт головного бухгалтера селищної ради. Із цього звіту нам стало відомо, що «доходна» частина нашого бюджету була приблизно на 270 тисяч більшою за «розходну». Чого ж тоді в бюджеті нашого міста так не вистачало грошей? Виділила Одеська залізниця нам 370 тисяч гривень на водоканал, щоб нормально працював водогін. Як можна цільові кошти переводити в благодійні цілі?! Як може бути благодійний фонд з цільових грошей?!. «Швидка допомога» у нас завжди без бензину. Де дівається бензин?!.. А ви ображаєтеся, бо неправильно в статті висвітлено... Ми добре знаємо, що наша селищна рада брала участь у фальшуванні виборів. Знаємо, що розносили гроші, приймачі... Це ж ми знаємо, це ж виходило з нашої селищної ради!.. Подарунки на Миколая збирали дітям з бізнесменів, а потім це все приписали селищній раді.
Де ви бачили у Вапнярці газифікацію? А як написали в «33-му каналі» правду, з якою люди виступали на сході селища, то ви починаєте... Нашій владі потрібно зрозуміти, що настали інші часи, і тихо, всією командою, піти у відставку».
Члени Вапнярської територіальної громади звернулися із заявою на дії влади до прокуратури.
Після того словесного двобою я попросив головного санітарного лікаря Томашпільського району Анатолія Івановича Хмельницького поїздити по тих точках дикої антисанітарії селища, про які розповідали люди в залі. На вулиці Коцюбинського, між 39 і 41 будинками — гора сміття, замерзлих нечистот. Їдемо до міських очисних споруд, які не так давно Вапнярці передала залізниця. По обидва боки вузенької дороги і скільки сягне око — стихійні звалища різних відходів. Приїжджаємо на очисні, які лише умовно можна назвати очисними спорудами. Адже стічні стоки сюди з Вапнярки майже не доходять. Вони через аварійний люк скидаються в балку і течуть нею через ліс аж у Тульчинський район... Місцеві люди нам розповідають, що влітку тут такий сморід, що продихнути не можна, а ще ж пасеться в балці худоба, плюскається в нечистотах домашня птиця, яку ж не припнеш на ланцюг, тут граються діти...
Їхали ми з тих засклеплених зверху льодом так званих очисних, де майже вхолосту потужні електродвигуни жеруть чимало купленої за людські гроші електроенергії, розбитими дорогами, вулицями без жодного ліхтаря із дірявим сторічним водогоном і говорили про те, хто за це все відповідає...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =