Середа, 23 лютого 2005 p.

«Прийшов час, коли простий народ побачив, що потрібно за правду боротися, відстоювати її, нехай навіть це потребує великих зусиль.

Ось і ми вирішили шукати правду, але це виявилось не так вже і просто. Хто це ми? Ми — це працівники заводу ДП «Вінницяхліб». Ми часто чуємо від преси, від людей, що наша праця благородна, що наші натруджені руки пахнуть хлібом. Що ми — ті люди, які кожну свою робочу зміну мають справу з хлібом. Всі так думають, окрім нашого керівництва. Не хазяїна, який нас викупив «із потрохами», а того керівництва, яке залишилось від старого хлібозаводу №1, на який ми бігли з радістю, з вірою, що про нас думають, що ми захищені від голоду, від злиднів.

На теперішній час ми стали ДП «Вінницяхліб». Зараз це «зона суворого режиму», де ми, прості робітники, стали зеками, стали засудженими. Ми не маємо права зупинитися один біля одного, без дозволу вийти у роздягальню, в медичний пункт, подзвонити додому.

Усе почалося з того, що в грудні 2004 року ми написали клопотання на адресу директора, щоб передивилися нашу заробітну платню, тому що вона стає меншою з кожним місяцем. Що ми від зарплати до зарплати не можемо дожити, бо на базарі все подорожчало. Що ми працюємо день і ніч по 12 годин і приречені на злидні.

На наше клопотання майстри відповіли, що немає грошей. Економте світло, газ, воду. Але ми ж не можемо газові печі палити дровами. Ми не можемо при свічці випікати за зміну тонни готової продукції. Економимо, де можемо. Але нам ніхто не доплатив ні копійки.

Ми вдруге в січні 2005 року написали клопотання про підвищення заробітної платні та з проханням надати нам письмову відповідь, що в разі невиконання нашого клопотання буде вибрано страйковий комітет і ми вийдемо на вулицю.

І ось після цього почалися над нами репресії. Тепер ми не маємо права навіть дихати.

Начальник цеху пояснила нам, що ми такі-сякі, таких, як ми, ледачих негідників, немає в цілому світі. Що вони про нас дбають, дали нам прожитковий мінімум, що нас одягають, що нам дають з’їсти шматочок хліба, а ми такі невдячні свині. Якщо так, то я вам, мовляв, зроблю. Але вона забула, що коли вона спить — ми працюємо, коли вона сидить із своєю сім’єю у вихідні та святкові дні — ми йдемо на роботу. І ще головне, що вона сама не так давно була такою ж робітницею, раненько вставала і бігла на роботу складати хліб, не раз нарікала на свою тяжку долю, як плачемо і ми зараз. Що й казати, якби в неї була вища освіта, то її навчили б, як розмовляти з людьми, як правильно вести себе у колективі та що потрібно прислухатися до думки співробітників, а не робити з них зеків або велику рогату худобу.

Заробітна плата у наших майстрів 1200-1700 гривень, і тягнуть вони з нас кров, і виймають серце. Коли ми ставимо якесь питання, то відповідь: «Робіть собі тихенько та нікого не чіпайте». А якщо ставимо друге питання, то деякі майстри стають неадекватними, білки заливає кров і людина звіріє, тоді вже місця мало всім нам.

Чи можуть такі люди керувати колективом? А освіта у деяких — заочне відділення технікуму «по схрещуванню комах». А серед робітників є люди з освітою, яких не допускають, щоб замінили таких керівників.

Нас спонукало на цю війну те, що в січні цього року почали ходити розмови, що усім інженерно-технічним робітникам були видані конверти з грішми, і немалими. А видавали їх, починаючи з майстрів, від 6000 до 20000 гривень. А робітники не отримали ні гривні. Кажуть — немає грошей! Це той газ, та вода, електроенергія, борошно, сировина, що ми зберегли, а вони поділили між собою?

У нас на заводі є ревізор, але чим він займається? Гарно ділить таким, як сам, і себе не обділив, а отримав найбільшу, 5-значну, суму? З тих конвертів, які вони отримали, ніякі податки не зняті. І в бюджет міста не пішло ні копійки!

Так, важкий у нас час, а ще важче, що нема, вмерла правда у цей час. І так ми чекаємо допомоги від нового уряду, але вона, ця допомога, до нас не дійде. Бо всі біди та катаклізми проходять тут, у нас, на місці. Як кажуть у народі: «Бог високо, а Ющенко далеко». Ющенко зробив 10 кроків назустріч людям, то зробіть хоч один крок до нас — простих робітників, виведіть нас з цього стану».

З повагою, колектив робітників ДП «Вінницяхліб»

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com