Середа, 2 березня 2005 p.

Жінка-таксист, погодьтесь, явище все-таки рідкісне, навіть у місті. Тож знайомтесь: Олена Іванівна Храпко та Поліна Михайлівна Шевчук. У ЗАТ «Вінницький таксопарк» кожна працює понад 30 років. Позивний першої – 227, другої – 103.

- Я працюю з обома 18 років, — розповідає директор таксопарку Анатолій Ратовський. – Вони – наша гордість. Працюють навіть краще за деяких чоловіків, бо за цей час не пригадую жодного порушення правил дорожнього руху, жодної аварії. Говорити про них дуже приємно ще й тому, що нашому таксопарку 2 березня виповнюється 45 років. І на ринку перевезень ми були першими, де таксистами працюють жінки.

Що ж змусило їх сісти за кермо?

- В дитинстві, — пригадує Олена Іванівна Храпко, — я обабіч шляху пасла череду. Мама все сварила: «Людські діти несуть додому буряки, кукурудзу, а ця – залізяччя волочить!» І справді, у мене пелена завжди була брудна від гайок та гвинтиків, які підбирала на дорозі... Вже тоді мала потяг до техніки. А коли закінчила 7 класів, поїхала до Вінниці, бо батько сказав, якщо залишуся у селі (я сама з Шаргородського району), то до старості пастиму корову. Ким я тільки не працювала у Вінниці! А якось на будівництво приїхав шофер, задер ноги, а мені каже: «Вивантажуй цеглу». Я подумала: хіба не могла б на машині їздити? І пішла вчитися на водія. Першими опробовувала вантажівки – ГАЗ-51, 93, 63, КА 606... Мала була, худюща, доводилося дошки підставляти на край сидіння, аби ногами до педалей діставати. Їздила і на машині з причепом, то все снилося, що я причіп гублю. А з 69-го року – у таксопарку. Всього ж за кермом – 41 рік.

- Ніколи не виникало бажання змінити роботу?

- Ні! Хоча, якщо відверто, то було важкувато. Графік був такий, що доводилося працювати вночі, а інколи навіть спати у машині. Бо ж зміну здавали о 1-й ночі, а виїздити треба було о 5-й ранку. Їздили і в Сімферополь, Одесу, Львів, Київ... По 300-400 км за день накатували.

Це вже зараз керівництво нас балує: ми виходимо на лінію тільки вдень, та й практично за межі міста не виїжджаємо. Так що пробіг у день близько 100 км.

- А не боялися нічних змін?

- Раніше бандитизму практично не було. А з блатними можна було домовитися: даси карбованця – і ніхто не чіпає. Та й контингент пасажирів був інший, люди якісь добріші. Бувало, підвезеш п’яного чоловіка, в кишеню вставиш папірець із зазначеною сумою, а назавтра той чоловік приносить борг в автопарк. А тепер ось багато випадків, що пасажири просто не розраховуються. Оце тижнів зо два тому з одним колегою не лише не розрахувалися, а ще й порізали рацію.

Поліна Михайлівна Шевчук з династії водіїв. Трактористом був батько, шофером брат, чоловік сестри теж водій... А її навчив їздити хлопець, з яким дружила.

- Приїздив пізно ввечері, на ГАЗ-51, — розповідає. – Люди вже сплять, а ми – газуємо вуличками. Ох і мала я тоді від мами! Але все одно мріяла шоферувати, вивчилася на водія. Спершу працювала на бензовозі, на «пазику» дітей до школи возила, а з 70-го – у таксопарку. Не уявляю, як би жила без своєї роботи. Для мене машина – це найперша подруга.

- А як сприймають жінку за кермом? – запитала обох.

- Як хто. Молоді хлопці руки цілують, на коліна стають, дякують, кажуть, що нам варто пам’ятник за життя поставити. Інколи цукерки та квіти дарують. А от реакція старших чоловіків здебільшого — «О, з бабою їхати? Ні-ко-ли! Вони нас не довезуть!» Люди різні...

- А сім’я, рідні? – запитала.

- А я не виходила заміж, — без тіні жалю мовила Олена Храпко. — Машина увесь час відбирала. Та й, знаєте, нас, дітей, у батьків було 12. Я – найстарша. Так що доводилося допомагати молодшим.

Ну, а рідні Поліни Михайлівни мусили миритись з таким її ритмом життя. Миритися і дивуватися її одержимості та фанатизму.

Робота таксиста, кажуть жінки, попри деякі складнощі дуже цікава. За понад 30 років таксування їм доводилося перевозити не одну VIP-особу.

По 002 їх викликала навіть примадонна Алла Пугачова.

- Везла її від готелю «Південний Буг» до Будинку офіцерів, — пригадує Олена Іванівна. – Щоправда, це було років 20 тому. Я ніколи й не сподівалася, що везтиму «зірку» такої величини. У них же, як правило, свій кортеж. Але тоді трапилося чомусь так. Ще везла Наташу Корольову. А соліста циганського ансамблю «Ромен» (він під час гастролей у Вінниці важко захворів) аж до Києва відвозила.

А якось Домбровського везла, він тоді мером був! В обличчя його не знала. Снігу тоді насипало, я ще спересердя сказала: «Як у начальства перед мордою, то дороги чистять, а містом проїхати неможливо!». Він змовчав, а ось його дружина (дуже мені сподобалася!) спокійно почала пояснювати, мовляв, керівники дають вказівку, а ось не усі їх виконують... Аж тут по рації (певно, думали, що я вже їх висадила) запитують: «Знаєш, кого щойно везла? Домбровського!» Ніби й нічого поганого особисто Домбровському тоді не сказала, але цілу ніч (я сама віруюча) канон читала, переживала, аби не викликали «на килим».

Зате опісля у гаражі всі хлопці мені дякували, бо за кілька днів були розчищені усі дороги у місті.

- Часто, — додає Поліна Михайлівна, — весілля возимо. До дерева кохання, що під Турбовом. А оце недавно... Тільки уявіть: приїжджаю, аби везти до загсу батьків наречених, а вони: «Заждіть трохи, бо молода... сказилася... Погиркалися з женихом, кажуть, до розпису не поїдуть». Я почекала трохи, але потім вийшли батьки, мало не плачуть: «Не миряться! Вибачте. І що тепер робити? У загсі чекають, ресторан замовили...» Такого у мене ще не було!

...Про свою роботу Олена Храпко та Поліна Шевчук розповідали буденно. Я ж подумала, що їх робота могла б слугувати прекрасним сюжетом для книги, де головна героїня ... машина з обов’язковим оберегом – іконкою Божої Матері. Та неписаним правилом трьох «Д»: «Дай дурневі дорогу».

Інна ЧЕРВІНЧУК

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com