Середа, 23 березня 2005 p.

Кілька номерів тому ми розповідали про новонароджену дівчинку Танечку. Вона народилась 27 січня 2005 року в одному з пологових будинків Вінниці. У дівчинки вроджена вада — повна відсутність лівої ніжки. Молоді батьки, вирішивши, що така дитина їм не потрібна, написали заяву на відмову. Зараз маленька знаходиться в Центрі матері і дитини. Там чекають, поки опікунська рада підготує документи для влаштування її у Будинок малюка.

Тоді ми звернулись до читачів з проханням допомогти цій дівчинці. І ось — є перший дзвіночок. В редакцію прийшла Віра Василівна Дудник, жителька села Соколова Хмільницького району. Вона просила дати їй адресу або телефон сім'ї, казала, що дуже хоче поговорити з ними. Ми запропонували їй звернутись до батьків Танечки через нашу газету. Ось що розказала наша відвідувачка:

- Я розумію молоду маму як ніхто. Вона зараз у шоці. Такий самий шок я пережила 16 років тому. Правда, у мене не було думки, що я можу відмовитись від доньки. Моя Наталочка з'явилась на світ після чорнобильської аварії. Саме цим лікарі пояснили її патологію. У донечки була рудиментарна ручка. Тобто, маленька кисть, як сірник, усі пальчики зрослися. Рентгенівський знімок показав, що в одному суглобі аж три кисті, тобто, вони є, але не розвинені.

Ніхто з медиків не міг нічого підказати. Тільки руками розводили. І мені доводилось по зернятках збирати інформацію про нашу хворобу. Стояла на колінах, просила Господа про допомогу, розуміла, якщо я не можу знайти вихід, то обов'язково є люди, які знають. Ми разом вчилися жити без ручки, розробляли те, що є. Зараз Наталочка може трохи піднімати її. Донька закінчила школу, в минулому році вступила в Бердичівський політехнічний ліцей. І я ні на хвилину не пожалкувала, що в мене така дитина.

Кажу так, бо знаю, що таке втрачати дітей. Наталочка — наймолодша. Коли вона народилась, у мого середнього синочка проявився цукровий діабет. Так, було важко, але це мої діти. І якщо мені Господь їх дав такими, значить, саме я повинна була їх виростити. Минулого року мого сина не стало…

Я хотіла б поговорити з мамою Тані. В них народилась абсолютно здорова дитина, моя ж Наталочка потребувала лікування. Я залишаю вам свій телефон, нехай мені подзвонять. Нехай вони ще подумають. Але якщо це остаточне рішення, то я заберу дівчинку собі. Звичайно, це не метод, тому що дитина повинна бути в тих батьків, яких їй дав Господь. Адже в житті нічого випадкового немає. Може, через цю дитину мала очиститися душа батька чи матері, може, ця дівчинка мала навчити бути людянішими і милосерднішими бабусь і дідусів. Не знаю… У Господа на нас свої плани, а ми думаємо, що всесильні, і самі вершимо чужі долі.

Ірина ЯРОШИНСЬКА

---

"НОВОНАРОДЖЕНА ДІВЧИНКА БЕЗ НІЖКИ НЕ ДАЄ МЕНІ СПОКОЮ..."

«Сьогодні одержала вашу газету за 2 березня. Стаття «Новонароджену дівчинку без ніжки залишили батьки…» не дає спокою. Цілий день плачу, душа рветься на шматки від болю.

Не розумію ні мами з татом, ні бабусь з дідусями. Як можна відмовитися від своєї кровинки? Горе, що вона народилась без ніжки, але хіба вона в цьому винна? Це ж ваше тілечко, ваше рідне сердечко б'ється у цієї симпатичної крихітки. Люди, одумайтесь!!! Злі звірі так не чинять зі своїми дітьми! Невже ви зможете спокійно спати, сміятися, ситно їсти, знаючи, що ваша дитина поневіряється по інтернатах? Таке дитя потребує більшої допомоги, ніж дитя, яке народилось з двома ніжками. Мама ще молода, може, у неї не розвинулось материнське почуття. А ви, бабусі з дідусями, теж залишали дітей у пологовому будинку? Мабуть, ні, бо ж виховали таку бездушну доню.

Скільки матерів виховують дітей-інвалідів, але спробуйте забрати дитя від неї, вона вам горло перегризе. Кожна несе свій тяжкий хрест.

Я вас благаю, мамочко, заберіть свою красуню додому, переступіть через усе, бо вона ж ваша рідненька. Не упустіть цей час, бо у житті обов'язково настане «ключовий момент». Але тоді може бути вже пізно».

Надія КЛЬОЧНОВСЬКА, ваша постійна читачка, м. Вінниця

* * *

«Добрий день, шановна редакціє газети «33-й канал»! До глибини душі розтривожила мене публікація статті Ірини Ярошинської про дівчинку Тетянку. Я прожив вже 40 років, але ніколи не писав до жодної газети, хоча деколи і поривався. Тут не втримався.

Цього листа хотів розпочати з громів та блискавок на голови батьків та дідусів-бабусь, але, як сказано в Біблії — не суди, та не судимий будеш. Господь Бог їм суддя.

Патологія цієї крихітки оголила патологію другу — патологію душі та мізків «батьків» Тетянки і «дідусів-бабусь». Ця дитина повинна була б мати у своєму житті, принаймні, дванадцятеро ніг надійної опори та стільки ж рук, які міцно тримали б це ніжне створіння, не даючи пилинці впасти на її голівку.

Ми з дружиною виховуємо двох доньок, одна студентка, друга школярка. Матеріальні блага ми відриваємо від себе, даючи дітям, стараємось, щоб діти були не ображені. І в нас немає ні дідусів, ні бабусь. Протези, якби захотіли, можна ж купити. Але де взяти ті протези, які замінять совість людську?!

В кінці свого сумбурного, але чесного листа хочу сказати свою точку зору щодо майбутнього цієї дитини…

Сонечко маленьке, чекає тебе в подальшому житті багато випробувань і розчарувань. Але знай — Господь Бог десь забирає, а віддає сторицею.

Щастя тобі, здоров'я, терпіння і удачі! Нехай тебе Бог охороняє від усіх бід та негараздів!

З повагою до тебе, сім'я Римар, с. Мала Мочулка Теплицького району

P.S. Висловлюємо велику вдячність тим людям, які зараз доглядають цю дитину, особливо тій медсестрі, до якої Тетянка посміхається!»

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14, 16

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15, 16

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com