"ЯК ЖИТЛО МОЇХ ДІТЕЙ СТАЛО ВЛАСНІСТЮ МІСЬКОЇ РАДИ? А тепер в одній квартирі з ними живе чужий алкоголік"
Вінничанка Світлана Гаврилюк сіла біля чергового редактора і виклала на стіл три папки, вщент заповнені паперами. Там — її боротьба за житло своїх дітей.
- В лабіринтах життя яких тільки помилок не накоїш, — почала розповідати Світлана Адамівна. — Так сталося і зі мною. Під час студентських канікул доля звела мене з майбутнім чоловіком Михайлом. До нашого шлюбу неприязно поставилася його рідна сестра Людмила. Але ми жили, мали двійко дітей: сина і доньку. Та біда — чарка. Мій чоловік заглядав у неї все частіше. А в цей час я як молодий спеціаліст отримала 3-кімнатну квартиру. Радості не було меж. А саме перед цим мене, вагітну другою дитиною, жорстоко побив чоловік, навіть кримінальну справу відкрили. Ось тоді я допустила помилку. Треба було не пробачати, розлучитись і не вписувати його у ордер. Але — простила. Якби знати, що цим будую фундамент багаторічним «розборкам», неспокійним дням і ночам і, врешті-решт, ризикую втратою квартири для моїх дітей.
Ми розлучились, коли синові був 1 рік. І ось з 1990 року і по сьогоднішній день «дорога тьотя», сестра чоловіка, тримає важелі перехвату виділеної при розлученні 1/4 частини квартири моєму чоловікові.
Я в цій квартирі жити не буду, маю батьківську хату. Вона — для дітей. Чи є багато тьоть, які судяться з племінниками? Вона діє від імені батька наших дітей по генеральному дорученню.
Ми з сином залишились у селі, а донька навчалась в університеті і проживала у цій квартирі. І ось без нашої згоди ця тьотя в 2003 році продає 1/4 частини нашої квартири — а це 15,57 кв.м — одному вінничанину. Все це в порушення закону, за яким ми маємо першочергове право на викуп приміщення. А вона нам навіть про це не сказала. Тільки під час продажу ми дізнались про абсурдні речі. В довідці-характеристиці, виданій КП «ВОБТУ», 3/4 частини квартири (тобто моя і дітей), виявляється, належить не нам, а Вінницькій міській раді! Як так, адже я своє житло не відчужувала! На основі цього відділ приватизації міськвиконкому дає лист нотаріусу, що Вінницька міська рада від привілейного права купівлі вказаної частини квартири відмовляється.
І ось частину нашої квартири купує вінничанин — абсолютно аморальна людина. Він живе в моїй квартирі, користується не 1/4 її, а всією. В його розпорядженні місця загального користування, він «загадив» туалет, ванну, кухню. Не розраховується за електроенергію, бо ж лічильник один, і всі книжки рахуються на мені. На кухні не винесене сміття, брудний посуд та плита. В мене ще молода донька, не одружена, вона змушена жити в одній квартирі з алкоголіком. В ту квартиру неможливо увійти.
Зрозуміло, я подала скаргу до суду. Вісім місяців справа була у суді. В мене є на руках технічний висновок, в якому сказано, що «розділ квартири, підселення в неї іншої сім'ї суперечить вимогам діючих нормативних документів... Експлуатація кухні та санблоку двома сім'ями порушує санітарні норми».
Ось така історія. І знову у ній замішані посадовці з міськвиконкому, судді, нотаріуси. Ми запропонували Світлані Адамівні звернутись у прокуратуру. Далі буде...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =