Середа, 27 квітня 2005 p.

Командир роти окремого батальйону патрульно-постової служби міліції майор Степан Голуб — особистість в міліції легендарна. Авіамеханік за освітою, майстер спорту з боксу, суддя національної категорії з цього виду спорту, володар поясу з карате та східного єдиноборства кіокушинкай через декілька місяців відзначатиме 25-й рік служби у правоохоронних органах.

Більшість його друзів по спорту пішли в охоронні структури та бізнес, як-от Володимир Прудивус, з яким починав тренуватися ще зі шкільних років.

Степан же після армії за направленням комсомольської організації, що тоді було обов'язковим, прийшов на службу в міліцію сержантом патрульно-постової служби. На початку 90-х тренований спортсмен з першокласною професійною підготовкою став бійцем «Сокола». Хлопцям з елітного спецпідрозділу УБОЗу тоді доводилось боротися з розгулом рекету і маси злочинних угруповань, які, як гриби після дощу, рясно зійшли на пострадянському просторі.

- Тоді я з гордістю носив міліцейську форму, це було престижно, — розповідає Степан Анатолійович. — В «Соколі», а потім у патрульно-постовій службі, куди згодом повернувся, і будучи 6 років командиром роти, я завжди пам'ятав слова мого кумира, першого командира московського «Омону»: «Болонка, пудель или доберман никогда не смогут затравить матерого волка. Тут должны быть волкодавы», — на силу злочинця завжди знайдеться сила протилежна, яка спроможна дати відсіч. За статистикою, найбільше в міліції гине саме працівників патрульно-постової служби, які працюють «на землі», щоденно маючи справу з вуличним криміналом. Тому і від себе, і від підлеглих вимагаю відмінної фізичної і професійної підготовки. Спорт став невід'ємною частиною мого життя. Судив бої з боксу на національних і міжнародних чемпіонатах. Випало бути суддею на міжнародному турнірі у Білій Церкві. Тоді 16-річний Володимир Кличко, нинішній чемпіон світу, отримав свою першу серйозну перемогу і став майстром спорту з боксу.

В перші дні чорнобильської катастрофи Степан Голуб у складі 1-го зведеного загону з 200 чоловік був відряджений у зону відчуження, всієї страшної правди про яку тоді ніхто не знав.

Лише тепер, через майже 20 років, розкривається завіса над мертвою зоною і причинами чорнобильського атомного смерчу.

- Ми дислокувалися неподалік Чорнобиля. Обстежували пусті села, вивозили людей, які не були евакуйовані. Сумно було дивитися, як стареньку бабусю відривають від ще жевріючої, але безповоротно понівеченої землі, і вона не розуміє, чому повинна бути вигнанкою з рідної оселі. Адже ніхто не бачив справжнього обличчя чорнобильської смерті. Розпач людей, які залишали все нажите протягом життя, передати неможливо. Доводилось вмовляти, пояснювати і вивозити цих нещасних.

Але «кому війна, а кому мати рідна». Наш загін забезпечував роботу контрольно-пропускних пунктів, виловлював мародерів, що намагалися нажитися на людському горі, наражаючи себе теж на смертельну небезпеку. Адже страшна мертва зона, похована тепер у саркофазі, дихала тоді пекельною радіацією, перетворюючи все навкруги на мертвий попіл історії. Я був вражений, коли зайшов у сільську бібліотеку — яке там зібрання рідкісних книг, котрому могли б позаздрити столичні книгозбірні, але цінні книги несли в собі смертельну дозу опромінення.

Аби захистити себе, нам доводилося по декілька разів міняти одяг, пили червоне вино, яке спеціально завезли для тих, хто обслуговував Чорнобильську зону. В ближніх до Чорнобиля селах, де «фонило» так, що зашкалювали дозиметри, працювали у спеціальних костюмах. У Малих Шепеличах доза опромінення була найбільша. Відчувалося це відразу — здавалося, що язик притягувався до піднебіння.

Сержант міліції Степан Голуб ніс службу в Чорнобильській зоні 19 днів. За це отримав статус чорнобильця 2-ї категорії і пільги, які, на жаль, залишаються лише на папері.

Тоді ні він, ні його товариші по службі не знали і не могли знати про справжні масштаби трагедії тисячоліття. Тепер про таких, як він, згадують хіба що в чергову річницю вибуху «мирного» атома. А людей, яким за службовим обов'язком першими довелося подивитися в очі чорнобильській смерті, стає з кожним роком все менше.

- У нас склалася традиція — кожного року 26 квітня ми збираємося на катері, щоб згадати минуле і пом'янути тих, кого вже не повернеш. Гірка дата…

Але життя триває і вносить свої корективи, є нові проблеми, які потрібно вирішувати. Степан Голуб, який прослужив майже 17 років у патрульно-постовому підрозділі, працівник не кабінетний. Навіть зараз, маючи статус командира роти, разом з підлеглими патрулює вулиці, затримує грабіжників і хуліганів.

- Найбільше допікають вінничанам вуличні грабіжники, які спеціалізуються на мобільних телефонах та виривають сумки. Нещодавно затримали злочинця, який відібрав сумку в молодої мами, перекинувши коляску з маленькою дитиною. Я був вражений цинізмом і бездушністю молодика, адже подумав тоді про свою маленьку внучку Маргаритку…

Анна ОЛІЙНИК

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com