Середа, 4 травня 2005 p.

Американці в першу чергу шанують тих, хто практично з нуля, попри зовнішні обставини, завдяки своєму талантові і наполегливій праці стає на ноги і добивається життєвого успіху. Такі особистості вони називають «Selfmade man» (»Людина, котра сама себе створила»). До числа таких можна з повним правом віднести нашого земляка, американського мультимільйонера Сема Замору, який, без перебільшення, вніс свій внесок у хід світової економіки та, частково, історії.

Сем Замора (Sem Zemmuray), він же Самуїл Змур (Жмур), як стверджує Чарльз Гофман у книзі «Червоний штетл» («Red Shtetl», N.Y., 2002, p. 56) народився у Шаргороді у бідній єврейській родині 18 січня 1878 року.

На той час російський царат проводив відверту як антиукраїнську, так і антисемітську політику. Тому багато подільських євреїв бачили в еміграції за океан чи не єдину можливість вирватися із злиднів, реалізувати свої здібності. Власне, той, хто бачив широковідомий фільм «Одного разу в Америці» може скласти уяву про ті жахливі умови життя, в яких опинялися мільйони емігрантів, прибувши до Америки. Саме серед таких злидарів напочатку опинилася і родина Змурів із Шаргорода.

У 1892 році 14-літнім юнаком ступив Самуїл на американську землю в штаті Алабама. Психологи та педагоги стверджують, що головні риси характеру, уподобання формуються саме до цього віку, а далі відбувається лише удосконалення та корекція набутих якостей. Так що можна сказати, що становлення майбутнього мультимільйонера як особистості відбулося саме на Поділлі. Не отримавши якої-небудь системної освіти, він, попри це, володів гострим аналітичним і холодним розумом, дивовижним відчуттям передбачення в торговельних операціях.

У 1895 році Самуїл Змур, змінивши ім’я та прізвище на американізоване Сем Замора, поміняв декілька професій, аж допоки не зайнявся торгівлею бананами. До 1880-х у США взагалі не знали такого виду фруктів. Але досить швидко він припав американцям до смаку. Відчув це і Замора, поставивши спочатку торгівлю, а потім і вирощування в основу своєї діяльності.

Як тільки з’явилися вільні кошти, Сем купив декілька не нових автофургонів, постачаючи банани й інші тропічні фрукти та овочі дрібним торговцям. Трохи згодом Замора вже уклав договір із залізничною компанією і налагодив безперебійне постачання цією продукцією дрібних торговців у населені пункти, котрі розташовувалися вздовж залізничної колії.

На цей час головним постачальником у Північну Америку бананів та інших тропічних овочів і фруктів була інша компанія «ЮФК» — «Юнайтед фрут компані» («United Fruit Company»), яку в 1871 році створив і довгий час очолював талановитий бізнесмен Майнор Кейт. Компанія, по суті, була на становищі держави в державі щодо країн, де вона розгорнула свою діяльність. «Юнайтед Фрут Компані» на початок 30-х років 20-го століття побудувала 112 кілометрів залізниці у таких країнах Центральної Америки як Куба, Коста-Ріка, Колумбія, Ямайка, Нікарагуа, Панама. Вона володіла сотнями великих помість бананових плантацій, мала 11 пароплавів і ще 30 орендувала. Згодом це з’єднання суден отримало назву «Великий білий флот». Компанія добилася від місцевих урядів безпрецедентних пільг: була звільнена на 99 років від сплати податків, мала власну пошту та банківську систему. Лише у Гватемалі вона виробляла чверть всього її національного продукту. Столицею компанії стало місто з промовистою назвою Бананера, де розмістилися головні офіси «ЮФК». Але на початок 30-х років керівництво компанії припустилося цілого ряду фатальних помилок.

У цей час Сем Замора стрімко багатів. Він налагодив широку дилерську мережу для збуту тропічних культур (в першу чергу, бананів), став співвласником декількох пароплавів для перевезення фруктів, придбав 2200 гектарів землі у Гондурасі. Наступним кроком стало заснування акціонерного товариства «Cuyamel Fruit Company» з пакетом у 300 тисяч акцій, однак, зберігши за собою контрольний пакет. Тоді ж він почав підбиратися до основних активів «Юнайтед Фрут Компані», поступово викуповуючи її акції.

1929 року Сполучені Штати Америки зазнали найважчої за всю історію країни економічної та політичної кризи. Найбагатші компанії швидко банкрутували, а до влади приходили нові керівники. Саме таким і став Сем Замора.

У 1932 році йому вдалося, зігравши на стрімкому падінні курсу акцій, заволодіти контрольним пакетом акцій «ЮФК». У 1938 році він став президентом компанії, докорінно реорганізувавши всі ланки діяльності фірми. Фактично перед початком 2-ї світової війни Сем Замора взяв під свій контроль весь збут бананів у США. Тоді ж американські засоби масової інформації присвоїли йому неофіційний, але влучний титул: «Банановий король» (»Banana King»).

З приходом до влади у США президента Ф.Д. Рузвельта Замора був залучений до розробки антикризової стратегії. Він взяв участь у розробці сільськогосподарської політики (»Agricultural Adjustment Act»). Протягом 2-ї світової війни входив до «Вищої Економічної Ради США», був залучений до діяльності головних оборонних відомств США. Історики визнають, що очолювана Семом Заморою компанія зіграла видатну роль у постачанні стратегічною сировиною учасників антигітлерівської коаліції. Ті з наших громадян, хто пережив воєнні і перші повоєнні роки, розповідали авторові цих рядків, що вони й дотепер пам’ятають смак американської тушонки, шоколаду та інших делікатесів. І хоча б за це ми повинні бути вдячні нашому землякові.

Не оминуло горе у часи воєнного лихоліття і дім Замори: один із двох його синів загинув на фронті в 1943 році.

У 1951 році Сем Замора відійшов від безпосереднього керівництва, очоливши наглядову раду «ЮФК», проте зберігаючи за собою право прийняття головних рішень. Саме він став ініціатором американського втручання у справи центральноамериканських держав.

На початку 1950-х років в одній з них, Гватемалі, розпочалася антиімперіалістична революція. Спочатку уряд Аревалло, а потім полковника Гусмана розгорнув процес націоналізації власності підприємств, що були створені «Юнайтед Фрут Компані» та іншими американськими компаніями. Зокрема, закон від 1952 року дозволяв націоналізацію бананових латифундій. Переляканий Замора особисто звернувся до тодішнього американського президента Дуайта Ейзенхауера і державного секретаря Джона Форстера Далеса з проханням втрутитися у хід подій і взяти під захист інтереси американських компаній. Для підтримки світової громадської думки був знятий коштом «ЮФК» фільм «Чому Кремль ненавидить банани» (»Why the Kremlin Hates Bananas»). Замора організував ознайомчу поїздку кореспондентів найбільш впливових західних видань у Гватемалу.

Після узгоджених дій офіцерів ЦРУ, якими керував брат держсекретаря Ален Далес, та диктаторів сусідніх центральноамериканських країн, уряд Якова Арбенеса був повалений, а владу в країні захопила хунта на чолі з полковником Карлосом Кастіліо Армансом. Про ці події, як і про систему діяльності «Юнайтед Фрут Компані», описав у своєму романі «Зелений Папа» (»El Papa Verde») лауреат Нобелівської премії видатний гватемальський письменник Мігель Анхель Астуріас. Тоді ж з’явився і зневажливий термін: «Бананова республіка».

Радянські історики свого часу немало приділили уваги описам діяльності компанії «Юнайтед Фрут Компані», зображуючи її виключно чорними фарбами. Проте вони забували відзначити, що саме завдяки їй робітники компанії мали у цих країнах найвищі зарплати, що їхні діти отримували найкраще медичне обслуговування і освіту. Розроблялися і впроваджувалися екологічні програми. Завдяки «ЮФК» було досягнуто вражаючих успіхів у боротьбі з малярією та лихоманкою, проводилась загальнонаціональна боротьба зі шкідниками. Саме в цей період ці напівфеодальні держави отримали кардинальний економічний і культурний поштовх у своєму розвиткові.

Особисто Замора активно займався благочинною діяльністю: у Центральній Америці фінансував проведення археологічних розкопок культури майя, виділяв значні кошти американським університетам. У вільний від роботи час займався математикою і музикою.

Пізніше компанія була реорганізована, отримавши нову назву: «Юнайтед Брендс» (»United Brands»), а згодом і взагалі зникла. Однак це сталося значно пізніше, вже тоді, коли Сем Замора у 1961 році помер у Новому Орлеані в зеніті слави.

Андрій БАНІТ

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com