"НУ І НУ! ЦЕ ВИРАЗ ОДНОЧАСНО ЗДИВУВАННЯ, ЗБЕНТЕЖЕННЯ ТА ЗАНЕПОКОЄННЯ. Саме так: здивування, збентеження та занепокоєння"
«Тому що, як з’ясовується, насправді існує дві «НУ» — «Наші України». Одна справжня, «помаранчева», до якої входять ті, хто, не рахуючись з небезпекою, ризикуючи власним життям та здоров’ям, повстали проти зла і брехні, вийшли на боротьбу за честь і свободу українського народу. Вони ішли на боротьбу не за портфелі і посади. Вони йшли на Майдан тому, що так веліла їх совість, їх розум. Добути владу було не головне. Головне було скинути стару, злодійську, ту, що вже метастазами просякла у свідомості частини суспільства. Мовляв, головне скинути з плечей, з шиї народу всю нечисть, а далі піде все як по маслу. Ось тут і закралась основна помилка. Помилка, гідна наївних романтиків. Влада не дається — влада береться. І часто не тими, хто цю владу здобув.
Я думаю, що суспільство умовно можна поділити на чотири категорії:
– справжні НАШІ;
– співчуваючі НАШИМ;
– грабіжники;
– співчуваючі грабіжникам.
І яка з них найбільш небезпечна? Думаєте, грабіжники? Помиляєтесь, шановні добродії. Ні. Їх дуже добре видно. Найнебезпечніші — співчуваючі грабіжникам. Співчувають вони з різних причин. Одні від нестатку вітамінів в організмі, інші — від страху! Треті — від псевдоневолі від своїх керманичів. Є серед них і такі, що мріють і самі стати грабіжниками. Загалом, це ті, у кого не вистачає совісті, честі, розуму та ін. Вони не розуміють, не вірять у те, що існує порядність, у те, що може бути справедливість. Різні причини їхнього світоуявлення, їхнього бачення законності. Але головне те, що «їх теж багато» і важко їх долати.
Оце і є головне, бо минуло лише ледь більше двох місяців, а уже все те, що ховалось, відсиджувалось, мовчало, можливо, заважало, а то й навіть приховано боролось проти справедливості, тепер виповзло, вилізло із своїх схованок. Круки злітаються ділити... Вони прагнуть досягти одного — влади. Вони ще кволі, маленькі, але вони вже ростуть, об’єднуються. Оце і є те, що являє собою іншу «НУ», на вигляд теж помаранчевого кольору, а насправді це іржа, що їла наше суспільство і хоче його їсти далі. А що, панове українці? Ослабла народна рука, скінчився порох у порохівницях, а чи затупились металеві щітки для чистки іржі?
Громадяни, нас же шиють. Шиють у дурні. Розкрийте очі, прокиньтеся від ейфорії, поки ще зовсім не пошили, поки у них ще нитки гнилі. Бо якщо нитки їх зміцніють і помаранч покриється іржею — можливо, буде запізно».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
