Щотижнева газета "33 канал" (м. Вінниця, Україна)

Хто бував за ці роки у кабінеті губернатора Вінниччини, то може відмітити таку деталь: Домбровський перший, у кого на столі одразу з'явились портрети дружини і дітей...

До речі, Ірина Домбровська — перша з дружин численних губернаторів Вінниччини (після дружини губернатора Матвієнка), яка погодилась запросити кореспондента додому і дала відверте інтерв'ю.

Враховуючи те, що інші губернатори майже не показувались «на людях» зі своїми дружинами, а Домбровський, навпаки, — на всіх публічних заходах з'являється із нею — її порівнюють із Раїсою Горбачовою.

- Чи легко бути першою леді Вінниччини?

- Ви знаєте, коли я була просто дружиною Домбровського, коли стала дружиною мера та губернатора, в мені абсолютно нічого не змінилося. Можливо, лише єдине — пильна увага з боку оточуючих робить мене більш урівноваженою, уважнішою в якійсь мірі.

- Ваш чоловік — перший губернатор, який на своєму робочому столі тримає фотографії дружини та дітей. Напевно, він вас дуже любить?

- Так. Мені приємно, якщо навіть йде якесь засідання, Олександр ніколи не знехтує моїм дзвінком. Просто просить передзвонити пізніше. Якщо він тільки скаже: «Іро», — то це може означати, що в той момент у нього неприємна або ж серйозна розмова. Я це точно знаю, адже зазвичай він називає мене не інакше, як Іронькою. І це не якась гра на публіку. Просто роками звичайні для нас речі проконтролювати важко. І ви знаєте, тепер і колеги чоловіка якось по-іншому стали відповідати на дзвінки своїх дружин. Мені про це розповідав Михайлюк.

- Ваша родина відкрита для всіх. Ви легко погоджуєтесь на розмови з журналістами. Вашій сім'ї немає чого приховувати?

- Ми просто не робимо нічого такого, що нам необхідно приховувати. У будь-якій ситуації спокійно дивимось в очі людям. Я та Олександр чесні перед всіма.

- Ви завжди з'являєтесь поряд зі своїм чоловіком?

- Якби не бажання Олександра, щоб я була поруч, цього б не було. У нас так просто було завжди. І, напевно, ще й завдяки мудрості моєї свекрухи. Я з першого дня стала для їхньої сім'ї найкращою невісткою. І навіть після того, як її 9 років тому не стало, ставлення чоловікових родичів не змінилось. А що стосується публічного життя, то ми як ходили раніше в театри і кафе, так і ходимо.

- І яке у вас найулюбленіше кафе у місті?

- На сьогодні ми частіше буваємо у «Спорт-таймі» та «Меделін». От, наприклад, на Великодні свята після церкви ми зайшли в цю кофейню насолодитися чудовою церемонією чаю.

- Як ви пережили події, пов'язані з «помаранчевою революцією»? Не секрет, що до вашої родини була особлива увага з боку колишньої влади.

- Було багато-багато переживань. Ми відчували постійне стеження, погрози, все, що завгодно. А одного разу до нас зателефонували друзі і попередили, що Саші необхідно негайно виїхати з міста. Того дня його мали «взяти». Всі родичі постійно знаходились у стані тривоги. Слава Богу, нарешті, все скінчилося.

- Чи знайомі ви з Катериною Ющенко?

- Три роки тому ми з чоловіком були запрошені на одне з днів народжень. Там була присутня і родина Ющенків. З першого слова Катерини я зрозуміла, наскільки духовно багата ця жінка. Наступного ранку після бенкету гості були запрошені в ліс. Там Віктор Андрійович варив кукурудзяну кашу та чай. Аж раптом сказав: «Щоб чай був духмяніший, треба нарвати липи та чебрецю». Пішов, знайшов дерево та рослину сам, хоча поряд були люди, які б за нього це могли зробити. Я сприймаю Президента та його дружину як простих земних людей. Це чудова сім'я.

- Відомо, що ви берете активну участь у доброчинності.

- Так. Вже два роки разом з Ольгою Кожухівською, Наталією Гассиб ми намагаємось хоч якось допомогти дітям-сиротам, які залишились на утриманні опікунів. Боляче дивитися, як старенькі люди намагаються витягнути на пенсію своїх онуків...

- Містом ходять розмови, що ви будуєте шикарний будинок у Вінниці. Це правда?

- Абсолютно нічого ми не будуємо. В нас чотирикімнатна квартира у Вінниці та будинок свекра у Калинівці. Кілька років тому батько Олександра розпочав сам його ремонтувати. Ми запросили на допомогу двох робітників. Ось і все. А про шикарний будинок навіть немає мови.

- Ваше дівоче прізвище Костіна. Ви не донька колишнього мера?

- Я донька майора, який 32 роки прослужив у Радянській Армії. Ніякого відношення до того Костіна я не маю.

- Як ви ставитесь до чуток, які обростають навколо вашої родини?

- Відповім чесно: дуже вразливо. Більше всього в житті не люблю неправду.

- Як ви із чоловіком проводите вільний час?

- Таких днів, на жаль, буває дуже мало. Але коли випадає, то перше — даю чоловікові відпочити. До 11-ї години не турбую. А поки він спить, готую сніданок.

- Чи є у вас домогосподарка?

- Ні, в квартирі я хазяйную сама.

- Може, і готуєте сама?

- Так, сама.

- І є якась фірмова страва?

- Їх дуже багато. Загалом вони з риби та м'яса. Лише не печу. Проте, у нас ніхто такого практично і не їсть. Лише коли діти були маленькі, я робила чебуреки. І їх завжди супроводжувало какао. Можу сказати, що не люблю готувати червоний борщ. Та й чоловік його ніколи не замовляє. Хоча із задоволенням їсть у тещі.

- А у вашому домі буває багато друзів?

- У принципі так. До нас приходять і родичі, і знайомі. А от що стосується друзів, то протягом 20-ти років їхнє коло залишилось практично стабільним.

- Хто займався інтер'єром вашої квартири?

- Ми не запрошували дизайнерів. Все, що ви бачите, спланувала я сама. Незабаром плануємо зробити ремонт, адже востаннє ми робили його 10 років тому.

- Щось збираєтесь кардинально змінювати?

- Практично ні. Я завжди дотримувалась теплих класичних кольорів. Єдине, про що мрію, це зробити Саші кабінет. Там неодмінно буде стояти «напольний» годинник. А чоловік мріє про величезну книжкову шафу.

- Де зараз знаходяться ваші діти?

- Навчаються в столиці. Син цього року закінчує факультет економічної кібернетики Київського Національного університету. Паралельно він працює у престижній фірмі. Причому, пройшов шлях від вантажника до спеціаліста головного офісу. Планує повернутись у Вінницю та розпочати власний бізнес. Дочка на третьому курсі університету ім. Шевченка, інституту міжнародних відносин на факультеті міжнародної інформації.

- Де знаходяться ваші родичі?

- Всі мої родичі: мама, старша сестра та її чоловік, полковник медичної служби, — живуть у Вінниці.

- Які у вашій родині традиції?

- Моя мама народилась на католицьке Різдво. Всі мої родичі поляки. І цього дня ми йдемо відзначати одразу два свята. На Великдень обов'язково їдемо у Калинівку до родичів Саші.

- Можна сказати, що ви щаслива людина. Але ми маємо властивість не задовольнятись тим, що маємо, і бажати ще чогось...

- Ви знаєте, мені не вистачає лише батька та свекрухи, які, на жаль, занадто рано пішли з життя.

- Ірино, пам'ятаєте, як Олександр запропонував вам руку та серце?

- Так, тоді в інституті, де ми разом навчались, була перерва. Та розмова не передбачала чогось такого. Аж раптом Саша мені сказав: «Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною...». Це мене спочатку шокувало. Я розгублено відповіла, що маю подумати. Приблизно за місяць ми подали заяву.

- Як ви познайомились?

- На першому курсі, я була культурологом технічного інституту. Саша вчився на третьому. Для влаштування гуморини мені порадили звернутися до члена комітету комсомолу Домбровського. Коли я виходила з аудиторії, де ми з ним розмовляли, так хотілось, щоб у той момент він проводжав мене додому. Незабаром Саша запросив на дискотеку. Так ми і стали зустрічатися.

- Чоловік балує вас квітами?

- Щомісяця, в день, коли ми познайомились, Саша дарує мені букет, який відповідає порі року.

- Наскільки серйозна для вас проблема гардеробу?

- Я з дитинства звикла носити «шиті» речі. Моя мама працювала в ательє. І сьогодні практично весь гардероб складається з шитого на замовлення одягу. В мене є майстер, з яким ми ідеально реалізовуємо мої задумки.

- Секрет вашої молодості?

- Напевно, кохання чоловіка. Його ставлення до мене — це стимул з кожним роком прагнути до кращого.

- Формула вашого сімейного щастя?

- Це кохання, порозуміння та поступливість один до одного. Цього намагаюсь навчити і своїх дітей.

Аріна КАНТОНІСТОВА

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

Середа, 18 травня 2005 p.