«Дорога редакціє! У вашій газеті «33-й канал» прочитала статтю Ірини Зонової «Як купити групу інвалідності». От у мене родичка такий інвалід вже кілька років за гроші. У неї 10 років тому був радикуліт. Вона пройшла в лікарні курс лікування і цілком видужала, і не скаржилася, що болить поперек. А це, дивлюся, поштарка дає їй гроші. Запитую: «За що тобі платять гроші?» «А я інвалід 2-ї групи». Подивилася я на родичку і спитала, як така здорова жінка стала інвалідом?
Вона розповіла, до кого звертатися у районній лікарні, щоб стати інвалідом. Платиш 350 грн., записуєшся до цього лікаря. Він приписує стаціонарне лікування, і ти повинна рано на перевірці обов’язково бути, а з обіду можеш іти додому. Це така процедура тиждень, тоді лікар виписує документ «Історія хвороби» (яких у вас не було). От вас цей лікар і направляє для встановлення інвалідності. Ви кладете гроші у ці документи (не менше 500 грн.) і подаєте документи в організацію, де встановлюють інвалідність у лікарні. І на комісії, де встановлюють інвалідність, ви повинні ходити з паличкою. Ось таку процедуру ви маєте пройти за цей час. Ці гроші за рік повертаються з наваром. Моя родичка порекомендувала мені теж стати інвалідом. Ось чому Власюк сказав вам не розголошувати цих професіоналів, не всякий лікар на таке піде, якщо не має «криші». Ось, пані Ірино, треба більше гласності, тоді буде менше хабарників і лжеінвалідів. Пані Ірино, якщо в маленькому селі 3 інваліди, то по Україні ціла армія. Коли б цього лікаря позбавили білого халата, а інвалід повернув державі гроші, то в нас не було б лжеінвалідів. Дорога редакціє! В 1945 році у фронтовика нога в коліні не розгиналась — і йому давали 3-тю групу. А це бігає, як кінь, і дали 2-гу групу. За що?»
Вікторія ПАВЛЕНКО, Барський р-н
"ІНВАЛІДИ СУМЛІННЯ"
«З давніх часів фізичні вади людей, які мають поширену назву інвалідність, були важким хрестом як того, хто її мав, так і для близьких людей цих інвалідів. Але часи змінилися, мораль впала, корупція розквітла, як ніколи. І на цей час інвалідність, зрозуміло, що фіктивна, стала такою собі відзнакою крутіїв різних мастей. Так, найбільшу кількість інвалідів на сьогодні становлять зовсім не бідні і хворі люди, а доволі забезпечені, які мають спотворену душу — такі собі «інваліди сумління».
Поширене це явище серед нечистих на руку службовців, приватних підприємців, кримінальних злочинців різного ґатунку, медичних працівників та їх родичів. Як раніше були трудові династії, то зараз вже з’явились такі собі династії так званих «інвалідів». Так, я особисто знаю сім’ю приватних підприємців, які купили інвалідність і внучці, і доньці, і матері, і це їм не заважає стояти на базарі, возити товар, робити євроремонти у квартирі. А тим часом дійсно хворій людині майже неможливо отримати групу інвалідності, а оскільки у таких людей грошей не густо, то і вмирають вони, не отримавши від корумпованої держави ні крихти допомоги, а часто ще мають пройти через цілу низку знущань. Так, людина, яка не має руки чи ноги, має регулярно проходити комісії — бо, може, сталося диво і в неї вони відросли?! А не є знущанням над людьми така практика хабарників у білих халатах, коли першу групу інвалідності, без відповідної платні, дають тільки тоді, коли бачать, що людині залишилося жити лічені дні чи тижні. Але така страшна несправедливість не може бути безкарною, і хоча одні моляться золотому тельцю, він їх не порятує від невідворотної розплати за скоєне. І не раз вже були випадки, коли спочатку ось таким циніком купувалася група інвалідності, а через деякий час страшна хвороба приходила до нього як невідворотна плата за порожнечу душі. Бо нічого не проходить безслідно і всім як не на цьому світі, то на тому буде заплачено по їх справах».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =