13 квітня 2005 року в газеті «33-й канал» була опублікована стаття «Скорботну ходу до могили Трофімова влаштувала Вітренко у Гнівані». Свою точку зору з приводу загибелі вчителя висловили колеги покійного, вони, як і більшість гніванчан, не вірять у заяви голови Прогресивної соціалістичної партії Наталії Вітренко, про політичну розправу над їх колегою. Після публікації до редакції звернулась дружина покійного вчителя Надія Трофімова, вона сподівається, що читачі знайдуть у своїй душі співчуття, зрозуміють жінку, котра втратила чоловіка, дітей, які втратили батька. Ось її точка зору:
«Шановна редакціє газети «33-й канал», чому не зустрілися зі мною, з дітьми покійного?
Інакше ви б знали, що ніяких політичних розбіжностей у нас з чоловіком не було. Так, він не був членом ПСПУ, але в усьому мене підтримував, їздив на конференції та з'їзди з концертами. Свідчення цього - фотографії, які є у нашому сімейному альбомі.
Але, напевно, мета написання статті була не в правдивості, а в тому, щоб нагадати: з політичними опонентами сучасна влада не церемониться.
Ви самі собі протирічите. Пишете про те, що жодних заяв щодо оскарження висновків районної прокуратури не було, і тут же зазначаєте, що законність рішення перевіряється прокуратурою області. На якій же підставі ця перевірка відбувається? Саме на основі моєї заяви та заяви від Президії ЦК ПСПУ до обласної та Генеральної прокуратур. До речі, про результати цієї перевірки до сьогодні не все відомо.
Ніколи не зможу змиритися зі смертю чоловіка. Про те, що це самогубство, не вірю з багатьох причин та обставин, які викликають заперечення, знаючи про його життєлюбство, про любов до дітей, згадуючи, за яких дивних обставин його було знайдено мертвим, і про «оперативність» міліції. Згадуються і ті нелегкі дні передвиборної кампанії, коли сім'ю шантажували буквально щодня, про телефонні погрози я неодноразово повідомляла відповідні органи (на жаль, в усній формі), згадується і та страшна погроза, про яку признався мені Григорій: «Якщо ти мужик, то закрий пельку своїй дружині. Якщо ти не закриєш їй, то закриють тобі». Проте, директор школи стверджує, що ніхто йому, тобто покійному, не погрожував. А звідки і чому він міг це знати?! Він що, був його рідним татом чи був присутнім у той час біля телефону? Мій покійний чоловік навіть мені розповів про ці дзвінки не одразу, щоб не хвилювати і не лякати. З офіційних документів відомо, що судмедекспертиза тривала більше тижня і закінчилась лише 28 січня, а директор школи вже знав результати на другий день? З яких джерел? Чому він не звірився з документами? На відміну від інших Наталія Вітренко опирається лише на факти і офіційні документи.
Ми вже звикли до того, що у нашій країні деякі самі стріляються, а потім ще й роблять контрольний постріл. Найлегше все списати на самогубство. Нема людини — немає проблем.
Ви пишете, що покійного гнітило звинувачення колег з вуст дружини. А, може, його гнітило те, що колектив, у якому він пропрацював стільки років, збирав поза його спиною підписи проти його дружини. І все це тільки тому, що політичні погляди і його, і дружини не співпадали з поглядами більшості вчителів.
Гірко читати рядки про «зароблені бали» в політиці на смерті мого чоловіка. Та я і ворогам таких «балів» не побажала б! Як можна благородний вчинок Наталії Вітренко та моїх однопартійців — організовану скорботну ходу на знак пам'яті мого чоловіка — назвати політичною акцією? Заперечую твердження про відсутність гніванчан у цій скорботній ході.
Дехто покладав дуже великі надії на те, що погрози і всі ці події мене як політичного лідера зламають і я зійду з дороги. Можливо, потім у когось на певний час з'явились муки совісті. Інакше чому дехто з колег мого чоловіка просив у мене на похороні вибачення?
Думаю, що некоректно чужим людям лізти в наше сімейне життя і розпускати плітки.
Хочу лише одного: щоб правоохоронні органи відповідно до закону належним чином розслідували факт загибелі мого чоловіка, щоб ніхто не торкався «брудними» руками його світлої пам’яті».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =