Середа, 1 червня 2005 p.

Надзвичайна подія сталася в селі Мурафа Шаргородського району. 34-річна Надія Лукаш, зачинившись у будинку своєї матері, погрожувала спалити себе і сина. З полум'я, яке охопило помешкання, їх врятував дільничний Олександр Мержвінський.

...Не бажаючи жити під одним дахом з сім'єю дочки, декілька років судилася з нею за хату рідна мати. Врешті-решт, Феміда винесла рішення на користь власниці будинку. Виконавча служба у примусовому порядку виселила Надію з колись рідної хати.

Серед зими, коли лютували морози, жінка залишилася з двома дітьми на вулиці. Допомогли добрі люди — на якийсь час хлопчиків взяли до себе. Згодом Надія з чоловіком і синами знайшла прихисток у недобудованій хаті покійного батька у сусідньому Клекотині, хоча ніяких умов для життя там не було — замість підлоги щебінь, накидані глиною стіни, забиті бляхою вікна.

Непролазні злидні і гнітюча безвихідь лещатами безжально стискали серце жінки, та вирватись з цієї пастки їй було не під силу. Двійко синів-погодків 13 та 14-ти років потрібно було годувати та вчити. Чоловік працював у сільгосптехніці, однак вже декілька місяців йому не платили заплату. Щоб хоч якось вижити, Надія наймалась по людях обробляти городи, а діти — пасти худобу. Сім'я дбайливо обробляла кожну грядочку на клаптику землі біля будинку. Тяглись до сонця акуратно обсапані кущі картоплі. В перекошеному глиняному сарайчику, зачувши хазяйку, подавала голос коза. Веселили подвір'я декілька курок з курчатами. Ото й усе господарство.

- Діти п'ють молоко, трохи здаємо, щоб виручити гроші на якусь олію, отак і виживаємо, — бідкається молода жінка. — Не живемо, а існуємо.

Колись у Мурафі був відомий на всю країну колгосп-мільйонер, величезна ферма, люди мали роботу і впевненість у завтрашньому дні. Нині ж від колись багатого господарства залишились хіба що обшарпані будівлі, що дивляться на світ вибитими вікнами, ставши символами занепаду подільського села. Тепер робота хіба що на ринку. Та що вторгуєш на злиднях...

- Ми з чоловіком раніше заможно жили в Дніпропетровській області, — розказала Надія. — Все у нас було — господарство, дім взяли в кредит. Обоє працювали. Платили за будинок, і на життя вистачало. В Дніпропетровськ я приїхала вчитись, так мама вирішила. Там і долю свою знайшла. Однак мама, яка з дитинства виховувала нас з сестрами в католицизмі, навідріз відмовилась прийняти зятя іншої віри.

Хоч як просила дочка, не приїхала на весілля ненька, не допомогла нічим молодятам. З'явилась, коли первістку було вже 2 роки. Приїхала і почала вмовляти дочку повернутися додому. Не сподобалась їй родина зятя. Та коли зрозуміла, що без чоловіка Надія не поїде, стала кликати повернутися на батьківщину всю сім'ю. Обіцяла, що з житлом проблем не буде, адже сестри її живуть окремо, а вона одна в будинку. Та й у батька є своя хата.

Після довгих роздумів Надія вирішила повернутись на батьківщину, адже там все-таки залишились рідні люди. Спочатку все було нормально. Мати залишила Надії будинок і жила з іншою дочкою. Але так тривало недовго. Дві господині під одним дахом пересварилися, мати побила дочці вікна, зібрала речі і повернулась додому. Відразу ж поставила Надії ультиматум — звільнити помешкання. Але куди було подітися жінці з дітьми посеред зими? Мати на це не зважала — виганяла дочку з зятем, і край! Не пожаліла навіть рідних онуків. А коли сім'я відмовилась виселитись, пішла мати до суду. Не пошкодувала грошей на адвоката. Не ворухнулась у душі материнській жалість, коли прийшли з виконавчої служби і виселили сім'ю дочки на вулицю.

З тих пір зустрічалися матір з дочкою в селі як чужі люди. Сім'я Надії бідувала, коштів, аби довести до ладу недобудовану батьківську хату, не було.

Іскрою, яка знову запалила пригаслу пожежу між матір'ю та дочкою, стало повідомлення з виконавчої служби, яке прийшло Надії. Жінка повинна була сплатити 340 грн. судових витрат.

- Де мені було взяти астрономічну для нас суму? — в очах молодої жінки забриніли сльози. — Мої діти хворіли, в мене ні копійки грошей не було на ліки, немає за що взуття купити. Ходила до чоловіка на роботу, просила, щоб віддали зароблене, але все дарма.

У розпачі Надія побігла до матері. Але та не захотіла вислухати дочку. Лиш відчинила вікно і почала кричати, щоб сусіди її рятували. А коли все-таки вийшла з будинку, дочка разом з старшим сином зважилась на останній крок — зачинила зсередини хату і вирішила себе спалити.

В цей час мати покликала на допомогу іншу дочку з зятем, повідомили міліцію.

- З чергової частини Шаргородського районного відділку міліції мені повідомили, що в с. Мурафа дочка 60-річної місцевої жительки разом із своїм сином забарикадувалися в будинку та погрожують їй фізичною розправою, — розповів дільничний інспектор Олександр Мержвінський. — Я одразу ж виїхав на місце події. Почав переговори з жінкою, що перебувала в будинку. Але вона була надзвичайно збуджена, кричала, що мати не хоче залишити в спокої її сім'ю, затягала по судах, що сплатити присуджену їй суму не має з чого, тож вихід один — згоріти у вогні. Я почав вмовляти її вийти, але все безрезультатно.

Стало зрозуміло, що ці погрози цілком реальні — через вікно міліціонер побачив клубки диму. Жінка постягувала ковдри, подушки, матрац і підпалила, випустивши перед тим через вікно сина.

Діяти потрібно було миттєво. Дільничний розбив шибку і через вікно заліз до будинку. Кімнату вже охопили язики полум'я. Жінка непорушно лежала на підлозі. Олександр хотів витягти потерпілу з палаючого будинку, пробрався до дверей, але зрозумів, що часу буде замало, аби звільнити забарикадований вихід. Єдиний порятунок був через вікно. Але жінка відмовилась виходити, пручалась та казала, що доведе задумане до кінця. А син її розкаже людям правду, як загинула його мати. Капітану міліції нічого не залишилось, як прикувати її до себе наручниками і витягти на повітря. В цей час на підмогу збіглись сусіди, носили відрами воду та заливали полум'я.

Врятована жінка практично не постраждала. А Олександр Мержвінський був госпіталізований до реанімаційного відділення районної лікарні з гострим отруєнням чадним газом. На сьогодні його стан покращився. Дуже хвилювалися за татка двійко його дітей та дружина...

Капітан Мержвінський дільничним працює всього 4 місяці, проте встиг завоювати довіру і повагу сільського люду, бо ніколи не залишався байдужим до проблем, з якими зверталися до нього.

До МВС направлено подання про відзначення нагородою за проявлену мужність капітана міліції Олександра Мержвінського.

Анна ОЛІЙНИК

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com