"З ВАМИ, ХОХЛАМИ, ТРЕБА ІНШИМИ МЕТОДАМИ ГОВОРИТИ..." Такі фрази сьогодні можна почути у цій колонії..?
Генерал Анатолій Банюк вважає, що новий керівник Стрижавської колонії у своєму інтерв’ю грав цифрами та фактами. Він прийшов до редакції, щоб висловити свою точку зору стосовно «паханів», мільйонних збитків, будівництва зеками дач та «зонівських» порядків.
– Я ніколи не був попередником теперішнього керівника Магомаєва. Із Стрижавської колонії на підвищення я пішов у 1999 році. Проте сьогоднішня позиція нового начальника мене образила. І не лише мене одного, а тисячі людей, які і працювали в цій установі, і відбували покарання.
Розпочну з обвинувачення в експлуатації засуджених на будівництві дач відомим посадовцям у Києві та у Вінниці. Дійсно, засуджені будували. Так, наприклад, вже у 2000 році за наказом уряду в нашому місті відбувалося реконструювання приміщення тюрми №1, у якому мали утримувати довічно ув’язнених. Брали участь у реконструкції Літинського лікувально-трудового профілакторію в колонії посиленого режиму, у 39-ій виправній колонії будувалося приміщення для утримання спеціальної категорії засуджених. І все це при обмеженому фінансуванні.
І це лише мізерна частина того, що було зроблено впродовж 20 років. Бо я прийшов працювати в колонію у Стрижавці у 1983 році. Там утримувалося 2300 чоловік, для яких було реально лише 900 місць. Мені дісталася установа в жахливому стані. Масляні виробничі стоки виливалися до Південного Бугу. За короткий термін було побудовано житло для засуджених, клуб, їдальня, виробничі цехи: ковальсько-пресовий, механічний, інструментальний, деревообробний. Допомагав нам облагородити територію тодішній начальник СМУ Дмитро Дворкіс. Все це було збудовано за кошти, які ми заробляли власними силами на власному виробництві. Також було збудовано житлове містечко для співробітників, адмінбудівля, очисні споруди, колектор. Силами колонії збудовано приміщення місцевої школи, сільської ради, найкращий в Європі дитячий комбінат, на відкриття якого приїжджала Голова Президії Верховної Ради В.Шевченко. Саме за її клопотанням тоді було помилувано 10 засуджених з 200, які брали участь у будівництві. Стрижавська колонія стала основним підрядником та замовником будівництва мосту через Південний Буг. Фінансування йшло із зароблених грошей. Окрім цього, нами було споруджено найкращу республіканську соматичну лікарню для засуджених. Невже це можна назвати дачами? Можливо, тепер для нового керівника і відбудовані раніше приміщення слугують дачами?
Окрім цього, чомусь Магомаєв замовчує те, що робоча сила в колонії була лише із числа засуджених суворого режиму. Вона ніколи не була дармовою. За законом та совістю, потрібно було оплачувати цю роботу. За межі зони засуджені могли виводитися на будівництво об’єктів з відома та за згодою обласного управління, командування внутрішніх військ та МВС. Та й з погляду забезпечення охорони — це досить великі витрати. І подібні рішення приймалися спеціальною комісією. На приватному будівництві це було категорично заборонено.
Що за часи своєї роботи зробив новий керівник? Лише викопав ті дерева, які були завезені із Криму та Молдови, та здав чи продав на металобрухт все залізне, що знайшов на території?
Пан Магомаєв розповідає про генерала, який заходив у «зону», розмахуючи зброєю... В підтексті він, напевно, вказує на нагородний пістолет. Так, у 1997 році на честь мого ювілею прем’єр-міністр нагородив мене відзнакою. Також отримав від Президента іменну бойову зброю.
Але заходити в зону із зброєю категорично забороняється всім особам, незалежно від рангів. Зброя здається вартовому. Стосовно зброї, то мені вона і не потрібна в зоні. Я мав доступ туди у будь-який час доби, в надзвичайних ситуаціях. А таких ситуацій було досить. Йдучи у 2-тисячний натовп, який спровокувала чиясь поведінка, я сподівався лише на власну витримку, вірив у те, що маю прийняти законне та справедливе рішення.
– А щодо авторитетів колонії, того ж Тарика-«пахана»... Невже дійсно в зоні знаходяться люди, яким все дозволено: від персональної камери з охоронцями, мобільних телефонів та вільного виїзду із колонії на «сходки»?
– Якщо, працюючи в іншій області, Магомаєв знав про такі «сходки» та про коронування і мовчав, то про що можна ще говорити. Я про це чую вперше. За моїх часів керівництва колонією задля укріплення і недопущення надзвичайних пригод (а наша колонія вважається досить складною через категорію засуджених) щорічно порушувалися кримінальні справи проти таких «Тариків» і їм подібних, про яких говорить Магомаєв. Це підтверджується звітністю по спецпрокуратурі. Робота колонії була постійно в полі зору управління, прокуратури області.
– Набув резонансу і скандал про розподіл квартир. Це стосується і ваших родичів.
– Коли виділялася квартира моєму племіннику, який працював у колонії, тоді не було буму на житло. Окрім цього, він отримав квартиру в досить непрестижному районі, на Тарногородського. В цьому будинку отримали житло ще 17 сімей: працівників колонії, управління, міської прокуратури, районної адміністрації. А ось головний бухгалтер відмовилася від квартири в цьому домі на користь Стрижавки.
Окремо хотілося б сказати про ті фінансові збитки, які сьогодні приписують екс-керівництву колонії. Щодо 5,7 млн. збитків — це приписка обсягів, викривлення звітності, а збитки до цього часу не доведені в суді. І Магомаєву потрібно запитати свого заступника, тодішнього безпосереднього винуватця цих викривлень, який отримав підвищення. Крім того, в управлінні було видано 6 наказів посадовим особам про необхідність перевірки достовірності даних. Відповідні документи я особисто направив у Київ і, на жаль, не отримав відповіді.
І насамкінець, хотів би поставити пану Магомаєву через газету кілька запитань. Чи відповіли перед законом ті посадові особи в колонії, які фальсифікували результати голосування на президентських виборах? І тим самим не давали можливості виявити добру волю засудженим. Адже про підробку бюлетенів та про скандал із переголосуванням знає вся Україна, з цього приводу було обговорення у Верховній Раді. Чи давав він особисто розпорядження про недопущення спостерігачів та преси на територію колонії? Чому сьогодні багато засуджених і їх родичів говорять про те, що на території колонії можна почути фрази: «З вами, хохлами, потрібно іншими методами говорити...»? Це образа української нації? І наостанок, пане Магомаєв, а хто «кришує» над вами? Якщо вам все сходить з рук..?
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =