"ОБДИРАЮТЬ СЕЛА ЯК ЛИПКУ!" - скаржаться у листах до "33-го каналу" пайовики
Вінниччина — область аграрна. Тож не дивно, що 50% листів, які надходять на адресу «33-го каналу», так чи інакше торкаються проблем села. Це і критика недолугої реформи АПК, проблеми розпаювання та виготовлення державних актів на землю, негаразди соціальної сфери...
Так, мешканців с.Пузирки Козятинського району непокоїть питання майнових паїв та погашення боргу по зарплаті у колишньому господарстві «Атлант». «Колись наше господарство, — читаємо у листі, — було передовим, нагороджувалось Перехідним Червоним Прапором області. Але «земляки-герої» так провели нам розпаювання, що село зараз як після війни. З ферми повивозили абсолютно усе, навіть скоби повиривали, де була прив’язана худоба. Приміщення напівзруйновані, техніка розкомплектована. Зрештою, у 2003 році господарство було визнано банкрутом.
Заборгованої зарплати нам ніхто не повертав, а тому ми написали колективну заяву до прокуратури. Завезли її ще 17 березня 2003 року, але жодної відповіді до цього часу не отримали. Тільки в районній газеті заміточка з’явилася, що безпідставно передано нашого майна на суму 752 тис. грн. і що ведеться слідство. Наразі нас цікавить, чому арбітражний керуючий ліквідатор нашого господарства призначив чоловіка, який, власне, і довів його до банкрутства? Торік нам обіцяли, що заборгованість по зарплаті буде погашено з бюджету, але, як кажуть, обіцянка — цяцянка. Скільки нам чекати ще?..»
Болить доля малої батьківщини і селян Дмитрашківки Піщанського району, де колись було передове господарство-мільйонер по вирощуванню нетелів «Світанок». «За останніх 3 роки, — написали вони у листі, — ні разу не було проведено зборів пайовиків і жодного разу наш «панок» не прозвітував про господарську діяльність кооперативу. А темних оборудок на його рахунку чимало. До речі, свого часу цього керівника з тріском вигнали трудівники сусіднього села. Навіть стілець, на якому він сидів, викинули, і він ще довго валявся під конторою, а люди, проходячи повз нього, з презирством плювали у той бік. За 3 роки його «керування» жоден простий працівник не отримав зарплати. Використовуючи різні допустимі і недопустимі законодавством засоби, нас змушували писати різні заяви, що ми відмовляємося отримувати зарплату, враховуючи стан справ у господарстві, або позичаємо свої зароблені кошти на його розвиток. На даний час сума заборгованості по зарплаті сягнула по господарству 300000 грн. Невже цей горе-керманич думає, що ми не розуміємо, чому завідує током та коморою його «фаворитка»? Чи, може, ніхто не знає, як із громадської свинарні вивезли 7 свиноматок, дві з яких потім виявилися у згадуваної комірниці, а 5 — на «партизанській базі» у Миролюбівці? Дуже боляче, що на наших очах гине колись сильне і людьми, і справами господарство».
Тривожний лист адресував редакції і Юрій Зарука з с. Жабокрички Чечельницького району: «Обдерли село, як липку! Ставки хоч і орендуються, але орендна плата йде до районного бюджету. Ліс ще у 2001 році передали до райкомунлісу. Кажуть, що його вирубують для утилізації у спеціальних печах на дерев’яне вугілля. Місцеві старожили тепер журяться, що завтра не буде з чого домовину зробити. Та й із землею не все гаразд. Усі землі запасу роздали фермерам, а соціальній сфері — нічого. За що ж жити селу? Де брати кошти на ремонт клубу, дитсадка, благоустрій доріг, підтримку соціально незахищених?..»
Про гріхи місцевих керівників та доведення до банкрутства господарства написали мешканці Строїнець Тиврівського району: «У нашому селі землі багато, але в основному сади. То нам пояснюють, що сади у земельний пай не входять. За земельні паї нам дали лише по 50 кг пшениці, і то по 80 коп. за кг. А з садів — нічого. Хоча яблука продавали ще донедавна. Чому ж так? Чому одному дозволено мати по 3 магазини в селі, «приватизувати» пекарню та виноробний цех, бо він — керівник, а нам, простим трударям — тільки піт та сльози? А яка «чудернацька математика» вийшла у нас із газифікацією! Дехто змушений був за ті труби розрахуватися майновим паєм...»
А ось акціонер СВАТ «Перше Травня», що у с.Терешки Барського району, Іван Воднюк вже втомився працювати задарма: «Заборгованість по зарплатні працюючим у нас більше півмільйона грн., хоча показують тільки 10 тисяч. Але ж тільки мені борг складає 14 тисяч! Я неодноразово звертався до голови правління, щоб погасили мені борг яблуками, борошном, просив виписати свиню — ніякої реакції. Зате голова розпоряджається вирощеним урожаєм наліво-направо. Так, кажуть, своєму кумові перерахував 4 тисячі на купівлю квартири; а друзі рвали яблука десятками ящиків (є копії записок, які він власноруч писав: «Дайте можливість нарвати яблук...») Може, такими керівниками зацікавляться правоохоронці?..»
Про життя у бур’янах та зруйновані господарства волають й інші листи. Більшу частину з них і справді варто передати для розгляду компетентним органам.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =