Середа, 8 червня 2005 p.

У минулому номері газети ми розповідали про чудо, яке сталось з іконою Богородиці у с. Шевченка. У Богородиці, яка зображена на іконі, майже 200 років були закриті очі. І ось — диво. Під час хресного ходу ікона …відкрила очі. З Зіновинецької ікони Божої Матері було написано копію. Ви бачите на фото, як на копії очі у Богородиці закриті, а ось на оригіналі тепер вони відкриті.

Копія ікони, на якій видно, що очі закриті

20 червня, у день Святого Духа, вперше після стількох років забуття у селі будуть відзначати день Зіновинецької ікони Божої Матері.

«Чудотворна икона находится в селе Зиновинци Литинского уезда Подольской губернии и пред которой преосвященный Модест, будучи младенцем 5-ти лет, в 1828 году тяжко болел от напастия рук, ног, языка. Родителем его священником сего села Константином Стрельбицким обещавшимся его же на служение Богу отдать если выздоровеет»…

Настоятель храму Усікновення глави Іоанна Предтечі ієрей Володимир Кіщук розповів, що у грудні 2004 року на Різдвяний піст по селу йшов хресний хід. І раптом хоронителька ікони, псаломниця Зінаїда Сєрова побачила: ікона Божої Матері відкрила очі. Жінка нікому не сказала про це, бо набожна, не хотіла, щоб у селі говорила, мовляв, бач, яка свята угодниця, у неї навіть ікони очі відкривають. Сказала тільки доньці колишнього церковного старости. А та розповіла батюшці, що є в селі чудотворна ікона, і ніхто не знає, яка в неї назва. І молодий священик Володимир три дні гаряче молився Господу: якщо на то Його воля, то нехай ікона повернеться у храм. Якось він сказав Зінаїді, що хоче знайти чудотворну ікону. А жінка у відповідь: «Навіщо вам шукати? Вона у мене». Священик сказав, що це святиня, яка повинна повернутись у храм, це знак того, що Матір Божа посилає нам благодать і знаки для покаяння, особливо в теперішній час. І жінка згодилась віддати цю ікону у церкву.

А це – оригінал чудотворної ікони. Ще кілька місяців тому Богородиця дивилася на світ закритими очима. А потім явила чудо – відкрила очі...

Яким же чином ця ікона опинилась на збереженні у Євдокії Дрійчук, матері псаломниці? Коли радянська влада зруйнувала собор, усі ікони викинули у капличку на кладовищі. Сусідка Євдокії забрала ту ікону і пристосувала її як ляду до кагату, куди скидали картоплю. Євдокія тижнями ходила і випрошувала сусідку віддати їй святиню.

* * *

…Колись у селі був храм, красі якого не було рівних. Бо таких трьохпрестольних соборів було в Україні тільки два – Житомирський кафедральний собор і Зіновинецький собор (Зіновинці — таку назву колись носило с.Шевченка). І сюди в 1820 році приїхав батюшка Костянтин Стрельбицький. Його син Модест важко хворів – не міг ходити, рухати руками, говорити. У храмі Костянтин Стрельбицький гаряче молився перед іконою Богородиці з закритими очима про одужання сина. По молитвах батька хлопчик одужав. І на знак цього по колу ікони з’явився напис про це.

Згодом Модест закінчив Київську духовну академію, став відомим у Росії, Україні, Польщі проповідником. Отримав сан архієпископа Волинського. Він часто приїздив у село Зіновинці до своїх батьків. У селі досі збереглася хата Костянтина Стрельбицького, де зупинявся його син — архієпископ Модест. У цьому будинку ще півроку тому розташовувалась контора колгоспу. Цей будинок, який навіть у радянські часи називали «священицьким», — сьогодні переданий православній громаді села. Там отець Володимир планує створити православне сестринство.

Ієрей Володимир Кіщук

Архієпископ часто приїздив до батьків, він вирішив побудувати величний собор у селі. Так і зробив. На освячення приїхало більше 1000 церковнослужителів з усієї України та Росії. Та що говорити – сьогоднішні старожили досі згадують, що тоді було приготовлено обід на 5000 чоловік. І все це в селі. До речі, згодом цей самий архієпископ Модест був причислений до лику святих і в селі є його велика ікона.

Коли радянська влада почала руйнувати цей величний собор, то усі три дні Зіновинецька ікона світилася дивним світлом. І один місцевий житель, щоб зберегти хоча б обриси величного собору, однієї ночі по периметру храму обсадив його фундамент соснами. Сьогодні ці сосни виросли. Але якщо зайти всередину цієї посадки, опинишся буцімто всередині храму. Так і видно: тут був престол, а тут вівтар. А тут ще й сходинки залишились. Та комуністи не просто зруйнували храм. На місці вівтаря вони поставили бюст Леніна. Цей пам’ятник і досі стоїть у заростях «соснового храму». Самого Леніна не видно з дороги, заріс він у бур’янах посеред храму. Біля дороги віруючі люди поставили хрест, щоб означити місце собору. Але не дуже хрестяться на нього. Бо знають, що у гущавині Ленін стоїть. Не будеш же на ідола хреститися… А щоб забрати звідси Леніна, треба зібрати підписи селян. А люди кажуть – а нащо воно нам?

* * *

Разом зі священиком ми завітали до 65-річної Зінаїди Сєрової, яка усі ці роки берегла святиню. Ця жінка все своє життя пропрацювала псаломницею.

Зінаїда Сєрова

- Це трапилось під час хресного ходу. Я побачила, що очі вже відкриті. Здивувалася, злякалася, але нікому не розповіла. Мама казали нікому не віддавати святині. Та, напевно, час вже настав, що ікона відізвалась, для людей явила таке чудо. І тому я віддала її з чистою душею. Мені мама розказували, як люди кощунствували, коли собор розвалювали. І як танцювали у храмі, і як зняли з ікони все золото і на ті гроші побудували собі хати. Але жоден після цього не мав щастя. Одного зразу скрутило, другого задавило, третій помер. Біля храму була могила священика Фрезанта. Комуністи відкрили труну, а там мощі нетлінні. Вони, знущаючись, поставили тіло батюшки Фрезанта під тин, підперли його палицями, щоб не падав. А потім один комуніст поклав тіло на підводу і повіз до кагатів, куди скидали гнилу картоплю, скинув його туди і закидав гниллям. То його прямо на місці розбив параліч, і він помер. А син його один з війни не повернувся, а другий німим став. Сьогодні, на жаль, ніхто не може вказати на місце, де були ті рови і де лежать мощі священика.

Митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Макарій:

- Безперечно, те, що трапилось, — чудо. Відродження пам’яті про народні святині є знаком Божого благословення для нашого Подільського краю, в якому завжди було багато чудотворних ікон та святих місць. Зараз починається їх відродження. Наприклад, минулого року знайдено дві чудотворні ікони Богородиці у Писарівці Вінницького та Обухівці Шаргородського районів. Тепер повернули на своє місце і чудотворну Зіновинецьку ікону в с.Шевченка. Бог закликає до себе кожного: кого горем, кого радістю, кого чудом. Зараз через чудотворні ікони Своєї Матері він кличе нас думати не тільки про суто земне, яке сьогодні є, а завтра немає, а частіше згадувати про вічне і робити все, щоб вічність стала вашою – вірити, любити, молитись.

У прес-службі Вінницької єпархії повідомили, що ведуться роботи по розробці паломницьких маршрутів Вінниччини.

Ірина ЯРОШИНСЬКА. Літинський р-н. Фото автора

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com