"ЗАТЕ У КЕРІВНИКІВ МІЛЬЙОНИ ТА КРУТІ ХАТИ З ІНОМАРКАМИ"
«Прочитав у одному з випусків газети про дітей війни, де клянуть і Сталіна, і інших керівників за важке життя наше повоєнне та під час війни. Я теж дитя війни, як тепер нас називають. Під час війни мені було 6 років. Нас у матері було шестеро, найменшому, Володі, було 2 місяці. Ми пережили всі страхіття і лихоліття. Але я спитаю таке: навіщо складати вину і сварити тих, яких вже немає на цьому світі, а от чим краще життя зараз? Села розорені, скрізь хаос, безробіття, злиденність, бездомщина, проституція, наркоманія, нашим селом як смерч пройшов, то чому не шукають винних у теперішній розрусі? Тоді була війна, а зараз що?
У нашому селі Дзигівка Ямпільського району було все, як кажуть, налагоджено як механізм доброго годинника. Була ферма, де нараховувалось 14 тисяч голів ВРХ, куди поділося — ніхто не знає. Була птахофабрика, де поділась — також ніхто не знає, свиноферма, вівцеферма, ковбасний цех, лазня, кузня, столярна майстерня — все розікрали, продали — і нікому нічого. Зате у керівників мільйони на рахунках і іномарки у дітей та квартири у Вінниці. Чому не спитають у живих ще керівників, де усе поділось?
У всякому разі, хліб був 14-16 коп. м’ясо, ковбаса, масло — 2-3 крб., а головне — діти вчились, всі люди лікувались безкоштовно. Ніхто не знав, що таке безробіття, а тепер що? Хто нам відповість, за що наші діти по «заграницях», а інші якщо не бомжують, то крадуть? Тисячі безробітних, а якщо навіть закінчив вуз, то теж немає де працювати. Де ж те добро? Я, слава Богу, як кажуть, вибився у люди. Живу у великому місті, маю великий бізнес і ось на Великдень приїхав у своє рідне село на могилу батьків, і на кладовищі зустрів односельчанку Світлану. І мені розповіли односельчани, якими великими пільгами вона користується як учасниця війни, була, кажуть, у гетто. Одержала компенсацію близько 8 тисяч доларів за паливо, телефон, світло і т.д., користується магазином для ветеранів. А моя мама не була у гетто, коли залишала нас шестеро і цілий день орала корівчиною у полі, а ми сиділи вдома голі та голодні і чекали її, а вона, прийшовши з поля пізно увечері, доїла ту корівчину, яка цілий день тягла плуга, щоб хоч чимось нагодувати нас?! Це було багато краще за гетто? А після війни ми і малая не мали вдома. А батько-каліка, якого обходила, і нас ростила — це було легше за гетто? То де справедливість? Але я так розхвилювався, що вже не хочу нічого згадувати. Звісно, ви мого листа не надрукуєте, бо, мабуть, такі ж самі.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =