Середа, 15 червня 2005 p.

Крім того, вдалось знайти платіжку, яка засвідчує, що в один день із України до Росії перекачали більше 83 мільярдів рублів.

Коли правоохоронні органи вели слідство по справах дуже нашумілих свого часу лохотронів типу «Селенга», «Оберега», то на запитання слідчих, чому саме у Вінниці аферисти розмістили свої офіси, ті відповіли, що до цього дізнались, де живуть найзаможніші мешканці. За даними 80-х років, найбільше заощаджень на ощадкнижках було саме у жителів Вінницької області.

«У вісімдесятилітньої італійки, яку я доглядала, часто збирались її ровесниці і обговорювали, скільки отримують процентів від вкладів, які вони назбирали на ощадкнижках. Навіть ці гроші дозволяють італійським пенсіонерам не лише безбідно жити, а й відпочивати у престижних санаторіях та подорожувати світом. Якось моя господарка і мене запитала, на що тратять відсотки від заощаджень наші люди (зважте, навіть не самі вклади, а те, що їм, так би мовити, заробив банк).

– А у нас їх відібрали, вірніше, вони «згоріли» на ощадкнижках.., — відповіла я.

– Ви що, дурні? — вигукнула мені що є сили старенька. — І ви віддали? Та це ж варварство так вчинити з людьми...»

Це лист із нашої редакційної пошти.

А ось ще один:

«На околиці нашого села живе одинока 80-літня бабуся. Все життя вони з чоловіком важко працювали та жили дуже скромно. Не дав їй Бог і дітей. Отож, як билинка залишилась на світі. Якось прийшла до мене, ледве переступаючи ногами, і попросила взяти її хоча б у хлів. Так і каже, поставте мені біля корови ліжко, там і буду жити. Вже несила терпіти цей голод і холод. А ще щоночі її супроводжує страх перед нелюдами, що полюють на таких одиноких людей, щоб зазіхнути на їхні пенсії.

Двох у сусідніх селах вже вбили за цих 250 грн...

Наша сім’я пожаліла стареньку. Та, на всяк випадок, дала мені на зберігання зав’язані у вузлику документи. Коли я взяла до своїх рук її ощадкнижку, то мало не остовпіла. Ця сама бабуся Катя була власницею 140000 колишніх рублів. Порахуйте, скільки це в переведенні за тим курсом на долари, якщо тодішніх 60 коп. коштував долар? Так, на нинішні гривні це означало, що переді мною мільйонерка...

Щоправда, пограбована рідною державою або через те, що «по безтолковості» якийсь чиновник вчинив щодо неї злочинну недбалість... І замість безбідної заслуженої старості зробив її безпомічною жебрачкою».

Я думаю, що в цю мить кожен із вас пригадає той «чорний» день, коли найдорожчий документ зібраних важкою працею власних благ став «фата морганою». Як у серце кольнула ця безпардонна звістка і нагадала, скільки ти, заощаджуючи ці копійки, недоїв, недоспав, у чому обділив себе...

І я відчула на собі цей біль, в одну мить розлучившись із мрією і про квартиру, і про машину, на які заробляла моя сім’я «денно і нощно». Подібна ситуація була у брата, сестри, мами, свекрухи, друзів. Зрештою, у переважної більшості українців. Тому мені дуже добре відомий смак цього болю. Але не про свій біль я сьогодні хочу говорити, а про те, у яку прірву ми кинули наших стариків, відібравши у них заощадження, тих, хто, переносячи нелюдські страждання, виборював мирне небо, вдів, сиріт і дітей війни...

Та це ж золотий генофонд нації. Таких трудящих, сумлінних і терплячих пенсіонерів, як у нас, навряд чи знає світ!

Післячорнобильська реальність, напівголодне і безвітамінне існування кинуло їх у онко-, кардіодиспансери і госпіталі. Але туди йдуть одиниці, чиї рідні та близькі нашкрібають на дороге лікування (зачасту безнадійне). А решта тихо і мовчки вмирає вдома... Із десятками, сотнями тисяч зароблених власними руками рублів, але безпардонно вкрадених ощадбанком. Слово «лікарня» перекреслюється табу — немає грошей на ліки... А в цей час у їхніх шухлядах лежать ощадкнижки, свідчення найбільшого державного лохотрону. І на їхні кровно зароблені можна було б ефективно полікуватись і безбідно жити.

Загляньте у кримінальні зведення. Там уже ціла «книга пам’яті» наслідків цього новітнього геноциду над народом.

Вночі у ставку втопилась жителька Немирівського району. Це вона зробила після того, як чоловік показав рецепт на лікування із дорогими ліками та направленням на третю операцію.

У власній квартирі на дверях повісився дідусь... Він вже не міг винести, як син продавав із хати свої останні пожитки, щоб оплатити його лікування... І таких випадків сотні. А у всіх цих людей на книжках були пристойні заощадження.

А скільки таких «ніщих» мільйонерів показували мені у селах Поділля односельчани під час журналістських відряджень. Це і колишній директор школи, який, маючи 80000 рублів на книжці, ходить у полатаних штанах і живе у напіврозваленій хаті, і бабуся в кирзових чоботах та зношеній фуфайці, власниця 100000 заощаджень, і мешканець будинку-інтернату із ощадкнижкою на 200000 рублів... Вони ще бережуть ці книжечки, бо хоч серце вже і пече від розчарування, але острівець надії не вмирає... Бо інакше це вже буде навіть не сталінізм. Старожили пам’ятають, що навіть тоталітарний режим повернув взяту у народу позику... Варто наголосити і на тому, що, за статистикою, у кінці 80-х років на рахунках жителів Вінницької області було найбільше вкладів по Україні. Отож, «краса України...» постраждала найбільше.

Шановні пани депутати, як вам такий цинізм, що триває 14 років? За статистичними даними, за весь цей час 95 відсотків всіх рішень і законів ви прийняли, які стосувались фінансів 5 відсотків населення країни. Тобто великого бізнесу. А в цей час — жодного ефективного засобу стосовно найбільшого «беспредєлу», вчиненого із власним народом. Тих 50 гривень, кинутих обманутим вкладникам — «на сміх курям».

Я думаю, що знайду багато однодумців, коли скажу, що це неправда, що їх не можна повернути. Гроші не належать до хімреактивів, які випаровуються. Просто їх хтось дуже не хоче повертати, а хтось через повний непрофесіоналізм або якусь залежність не хоче цього вимагати.

Так я думала завжди.

І, схоже, нещодавно знайшла цьому підтвердження.

Саме у нашій, найбільш постраждалій області депутат ВР, в.о голови Бюджетного комітету Людмила Супрун зробила справді сенсаційну заяву і повідомила, що комісія Верховної Ради знайшла оригінали платіжних доручень, які свідчать, що в останні дні грудня 1991 року з Ощадбанку України у банк СРСР було перераховано 81,9 млрд. крб. і 1,2 мільярда на рахунок міністерства фінансів Російської Федерації.

Отже, цими грошима вже 14 років спокійнісінько користується Росія і вони постійно знаходяться в обігу.

Зрозуміло, що на підставі цього є всі права в України вступати у переговорний процес із Росією і вимагати ці гроші. Якщо ж уряд РФ не забажає повертати кошти обманутих вкладників, то для цього є Європейський суд. Очевидно, яке рішення він прийме...

Крім цього, ВР 284 голосами депутатів внесла зміни до закону про держгарантії відновлення заощаджень громадян України. Наша законодавча влада визнала борги колишнього СРСР перед народом України внутрішнім державним боргом і постановила, що, починаючи із 2005 року, виплати будуть проводитись виключно у грошовій формі. Кошти на виплати підуть із бюджету окремою статтею.

А ще у Держбюджеті 2005 року передбачено 6 млрд. гривень на компенсації шляхом списання заборгованості за тепло, газ, тверде паливо, водопостачання та квартплату.

Я не перебільшу, коли скажу, що за стільки часу нарешті зроблений такий крок переважна більшість обманутих вкладників сприйме як бальзам на душу. І саме цим кроком нова влада знайде собі десятки мільйонів прихильників і на сході, і на заході. Щоправда, вона повинна пам’ятати і те, що в разі невиконання цих зобов’язань підкладе під себе бомбу. Схоже, це і є справжнє і найважливіше випробування, задеклароване в статті першій Конституції України: «Влада має дбати про соціальні потреби свого народу...»

Мовою публіцистики це можна сказати так: народ і держава мають стати друзями.... То ми дружимо чи не дружимо — покаже час... Щоправда, забере ще чимало життів людей, котрі так і не дочекались справедливості.

Тетяна РЕДЬКО

Головна сторінка | Про нас | Архiв | Форум | Price-list | English

---

21021, м. Вінниця, просп. Космонавтів, 23
Тел. +380 432 515-226, 43-57-88
E-mail: chanel33@vinnitsa.com

---

Украинская баннерная сеть

Архив
д а й д ж е с т а

since 1.08.2001

since 3.06.2004

---

АРХІВ "33-го каналу": 2003 рiк  №№ 37, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52,     2004 рiк  №№ 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 27 28, 29, 31 32 37, 38 41 45, 46, 47, 48 49, 50, 52      2005 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 19, 20, 21, 22 23, 24, 25, 26, 27 28, 29, 30 33, 34, 35, 36 37, 38, 39, 40 41, 42, 43, 44 45, 46, 47, 48, 49 50, 51, 52      2006 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5 6, 7, 8, 9 10, 11, 12, 13 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 51, 52      2007 рiк  №№ 1, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52      2008 рiк  №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30

АРХІВ "Молодіжної газети Вінниччини": 2004 рiк:   №№ 16, 19, 21, 23, 24, 25, 2005 рiк:   №№ 1, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк:   №№ 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 25 2007 рiк:   №№ 2, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25 2008 рiк:   №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 14

АРХІВ "Подільської радниці": 2004 рiк:  №№ 16, 19, 23, 24, 25, 26, 2005 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2006 рiк: №№ 1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 24, 25, 26 2007 рiк: №№ 3, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 2008 рiк: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12, 13, 14, 15

286000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 25 Тел. +380 432 53 0501, 53 1715, 53 1718

E-mail: chanel33@vinnitsa.com