СИН ВБИВ БАТЬКА, БО ВІН ХОТІВ ЗГВАЛТУВАТИ НЕВІСТКУ?
План вбивства свого батька єдиний його син Олександр з Гонорівки Ямпільського району розробив дуже професійно. Труп вбитого мав опинитися в іншій країні, більше того — швидше за все, у невизнаній Придністровській Молдовській Республіці, де його ніхто не міг би опізнати. Там би його й закопали як невідомого.
Ямпільські правоохоронці, котрі всього за півтори години розкрили це вбивство, самі дивуються, як це стало можливим.
Мене особисто дуже вразили в цій справі дві розповіді — правоохоронців, які беруть показання в убивці, і свідків виявлення трупа. Розповідає таксист, який був понятим:
– Це дуже здоровий чоловік, років сорока п’яти, з модною короткою стрижкою, тоненькими вусиками. На тілі у нього було дві дуже глибоких рани. Наче на кабані, якого щойно закололи. Кажуть, що він хотів згвалтувати свою невістку і син його так покарав. А ще про нього всяке кажуть... Але як би там не було — це ж батько... Та й привезли вони його на тій машині, яка куплена, певне, за батькові гроші, він же ж у Норильську давно працював, заробляв чимало, родину утримував.
Розповідає правоохоронець, для якого розкриття вбивств — справа майже буденна:
– Син дав показання про те, що тієї ночі над сплячим батьком він дуже довго стояв з сокирою.
Невідомо, чи батько встиг прокинутися, чи так і пішов на той світ, не відаючи, хто його вбив. Мабуть, все-таки встиг прокинутися, бо навіщо ж було синові добивати його ще й другим ударом сокири? До вечора, як кажуть правоохоронці, замотаний у целофан, він лежав у сараї як зарізана худоба.
Та ніч видалася напрочуд зоряна, тепла. На Дністрі тихо-тихо.
Раптом прикордонний наряд почув надривний гул легковика мало не біля самого плеса. Прикордонники побачили двох молодих людей — хлопця і дівчину. «Загуляли, певне, молодята», — подумали. Діло звичне, молоде. Дивно лише, що так близько від кордону, в такий пізній час. На всяк випадок перевірили документи, поглянули до салону автомобіля — нічого підозрілого: чоловік і дружина.
В той момент на відстані всього трьох-чотирьох метрів від них лежав щойно викинутий у воду труп батька Олександра. Але ні Олександр, ні його молода дружина не видали себе хвилюванням. Більше того, Олександр був настільки спокійним, що на прохання відкрити багажник автомобіля зумів байдуже відповісти, що він би й радий це зробити, але багажник не відкривається, замок зіпсований. Якби ж то прикордонники самі взяли ключ і спробували його відкрити, то вони б це зробили дуже легко, машина ж нова — «дев’ятка», там проблем не було б. І побачили б залитий кров’ю багажник. Але вони цього не зробили. Навпаки, допомогли виштовхати авто. Єдине, що все-таки правильно вчинили і що дозволило міліції так швидко розкрити вбивство — запам’ятали місце прописки, записане в паспорті незнайомого водія — Гонорівка, і приблизно прізвище. І ще колір «дев’ятки».
Якби труп опинився у воді обличчям доверху, то вже на ранок він би був у Молдові. Але він лежав обличчям вниз. Мертві руки і ноги вперлися в дно, наче тато хотів востаннє помститися синові і не зникнути з цього світу безслідно.
Прикордонний перехід місцевого значення Ямпіль-Косеуць починає працювати о сьомій ранку. О пів на дев’яту туди прийшов переляканий рибалка і заявив, що поряд з цим пропускним пунктом, за якихось двадцять метрів, лежить під берегом утопленик.
А далі закрутився механізм розкриття вбивства. Працівники міліції, прокуратури, судмедексперт дуже швидко встановили, що це ніякий не утопленик.
Гонорівка — село невелике, і «дев’яток» там всього дві-три.
Побачивши міліцію в себе на подвір’ї, Олександр, як не дивно, ще знайшов в собі сили деякий час віднікуватися, але міліцейське чуття слідчих не підвело — вони потрапили, як кажуть, в саме яблучко...
Зараз Олександр у слідчому ізоляторі без особливого опору дає свідчення. Його дружина і мати, які знали про вбивство, відмовилися забирати труп з Ямпільського моргу і хоронити у себе в Гонорівці. Кажуть, що його звідти забрала сестра і повезла десь аж у Жмеринку, щоб там віддати землі.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
