ЗА КРЕДИТ НА ЖИТЛО В СЕЛІ МОЖНА БУДЕ РОЗРАХУВАТИСЯ ПРОДУКЦІЄЮ ЗІ СВОГО ГОСПОДАРСТВА
З прийняттям у 1997 році Державної програми індивідуального житлового будівництва на селі «Власний дім» (Вінниччина серед регіонів, котрі її ініціювали), обласна рада і держадміністрація створили фонд підтримки індивідуальних сільських забудовників. На думку експертів, Вінницький фонд посідає нині одне з чільних місць у країні. Оскільки значна його частка фінансується з Держбюджету, то інтереси області на республіканському рівні відстоює голова обласної ради Юрій Іванов, який входить до складу Міжвідомчої координаційної комісії з питань підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. Сьогодні — він наш співрозмовник.
– Юрію Івановичу, чому обласна рада приділяє стільки уваги проблемам розбудови й розвитку сільських територій?
– Наше село — це не тільки родюча земля і гарантія продовольчої безпеки держави. Це — духовна колиска нації, її історія та культура, національне коріння. Даруйте за поетику, але уявити Україну, і зокрема наше Поділля, без села просто неможливо. Ми й так запізнилися з його відродженням, заборгували перед ним. І якщо сьогодні не почати розвиток сільських територій, то молодь нізащо не залишиться на землі своїх батьків. Отже, й розвивати аграрний сектор буде нікому. Тому усі заходи у соціальній сфері села мають бути комплексні і спрямовані, передусім, на облаштування інфраструктури сільської місцевості як основного фактора осідлості її мешканців.
– З облаштуванням міського житла усе зрозуміло: тут комфорт забезпечує сучасне планування квартири з усім необхідним набором комунікацій та комунальних послуг, наявність транспорту і відпочинкових зон, інше. А якою є філософія індивідуального житлового будівництва на селі, який будинок потрібен селянинові сьогодні?
– У ході реалізації програми підтримки житлового будівництва на селі ми образно перейменували її на програму підтримки життя на селі. У цьому й суть концепції сучасного житла у сільській місцевості. Вона полягає у тому, що поняття сільського житла потребує у нинішніх умовах абсолютно інших характеристик, аніж ті, що домінували раніше. Сьогодні, коли рівень сільського безробіття зростає, житловий будинок у селі давно перестав бути лише місцем проживання й відпочинку. Нині для переважної більшості селян це ще й місце щоденної роботи, з якої вони мають додаткові або основні засоби до існування. Адже разом із виробництвом сільськогосподарської продукції на присадибній ділянці чи в індивідуальному тваринницькому господарстві багато хто займається в селі ще й гончарством, плетінням виробів із лози, ковальством, ремонтує автомобілі, теле-радіоапаратуру й різноманітні побутові прилади, виготовляє меблі та одяг, займається ветеринарною практикою. Тобто, окрім житла, ці люди потребують ще й відповідних, пристосованих для певного роду діяльності чи професії, додаткових будівель і приміщень, які були б поруч із житловим будинком. А відтак виникає необхідність у зміні нормативної бази, котра існує у нашому житловому будівництві ще з радянського часу.
Отже суть концепції у тому, що, будуючи або реконструюючи будинки для мешканців села, ми повинні думати одночасно і про можливості створення для них відповідного місця роботи — тих же майстерень, гаражів чи приміщень для розведення худоби, кролів, птиці, бджіл.
Але це — одна сторона справи. З іншого боку, кому потрібне житло, коли до нього неможливо дістатися, бо немає дороги з покриттям, якщо біля будинку немає можливості одержати воду, аби обладнати водопостачання і центральне теплозабезпечення, коли поблизу відсутні лінії електропередач, немає телефонного зв’язку. Зрозуміло, рівень благоустрою того чи іншого сільського житла може бути різним, але якийсь певний загальноприйнятий стандартний набір благ мусить бути. Тому започаткована програма спрямована не тільки на суто житлове будівництво, а й покликана одночасно надавати можливості щодо максимального благоустрою садиби та створення відповідних комунікаційних мереж.
– Охарактеризуйте, будь ласка, конкретні кроки у реалізації програми «Власний дім».
– Відповідно до положень, програма фінансується з Державного і місцевого бюджетів за схемою 50 на 50: половину дає держава, половину — область та райони. Чим більше коштів залучає регіон, тим більшим є державний внесок. Умови одержання кредитів вигідні для людей, оскільки граничний розмір пільгового кредиту на будівництво, добудову чи купівлю житла складає 50 тис. грн. і надається під 3 відсотки річних з терміном погашення впродовж 20 років. Цікава особливість — за одержані кредити можна розраховуватись з фондом не тільки грішми. Передбачено й інші варіанти, коли люди розраховуються м’ясом або іншою сільськогосподарською продукцією, виробленою у підсобному господарстві. Фонд її приймає за чітко визначеними цінами на умовах взаємозаліку. Їх рівень у зв’язку зі зміною кон’юнктури цін на ринку постійно погоджується. Це також дає громадянам додаткові можливості, адже накопичити достатню суму коштів селянинові буває інколи досить важко.
Іншим пріоритетним напрямком програми є підтримка проектів газифікації села, у чому керівництво області зацікавлене не менше, ніж населення. Торік Вінниччина проклала найбільше серед регіонів країни газових мереж — понад тисячу сто кілометрів. Внесок фонду в обласному доробку складає четверту частину. До речі, з 50 млн. грн., вкладених торік у газифікацію області, 40 мільйонів — це кошти населення.
Є приклади, коли з допомогою фонду люди практично за кілька місяців зуміли телефонізувати село. Зараз існують різноманітні проекти забудови чи реконструкції сільських помешкань, де поруч з будинком передбачено ще й приміщення для ветеринарного обслуговування й штучного запліднення худоби. Невдовзі буде реалізовано проект, де у комплексі із селянською садибою буде зведено невеличкий цех для виготовлення соєвого молока для телят. Уже реалізовано проект, коли біля сільського будинку добудовано пункт приймання молока та його охолодження.
Тобто, сьогодні ми шукаємо усі можливі варіанти, які забезпечували б селян не просто помешканням, а й створювали для них певні умови для самозайнятості, щоб у людей з’явилась можливість заробити кошти не тільки для сплати кредиту, але й для утримання своєї садиби. Аби міцніла їх віра у те, що й у селі теж можна жити заможно, з високим рівнем комфорту.
У процесі реалізації програми «Власний дім» ми прийшли до висновку, що розвивати її можна не лише з, так би мовити, існуючих традиційних джерел — Державного, обласного чи місцевих бюджетів. У цьому випадку можуть бути і позабюджетні кошти. Скажімо, сільськогосподарське підприємство планує залучити у своє виробництво молодого спеціаліста. Отже воно домовляється з фондом і вносить певну суму першого внеску. У свою чергу, фонд іде назустріч і відбувається спільне кредитування будівництва.
– Відомо, що саме вінничани неодноразово ініціювали на загальнодержавному рівні розгляд питань, що стосуються розвитку індивідуального житлового будівництва на селі...
– Так, ми подали відповідні пропозиції щодо зміни нормативних документів стосовно цієї програми. До речі, під час нещодавнього засідання Міжвідомчої координаційної комісії з питань підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, яке провів перший віце-прем’єр-міністр України Анатолій Кінах, наші пропозиції сприйняли досить схвально. А незабаром на базі нашої області відбудеться республіканський семінар з цих питань, що остаточно підтвердить перспективність програми «Власний дім». Думаю, уже в цьому році ставитиметься питання (ми його ініціювали, і воно вже підтримане) щодо збільшення, принаймні удвічі, суми з Державного бюджету на підтримку програми «Власний дім». Тому вважаю, що й місцеві органи влади мають знайти для цього відповідні можливості — при перевиконанні місцевих бюджетів спрямувати кошти на її підтримку. Більше того, сьогодні йдеться про те, щоб на 2006 рік цих коштів виділити у 4 рази більше, ніж у нинішньому: на цей рік передбачено 25 млн. грн., а в наступному, сподіваємося, буде вже 100 мільйонів.
– Отже, люди повірили як у власні сили, так і в перспективи, котрі дає їм програма «Власний дім». А довіра, як відомо — це основа соціального капіталу, без якого спільно вирішити проблеми територіальних громад просто неможливо...
– Звичайно, бо, скажімо, потреба у необхідності цієї програми підтверджується уже самим ходом її реалізації. Так, за роки її існування в області укладено майже 5 тисяч кредитних угод. У сільській місцевості було введено в експлуатацію, тобто побудовано й добудовано, понад 2 тисячі житлових будинків загальною площею більше 100 кв. м. Лише торік до обласного фонду звернулося 2787 приватних забудовників з проханням допомогти у спорудженні інженерних газових мереж, і прохання абсолютної більшості з них було задоволено. За рахунок фонду велося будівництво газопроводів у 47 населених пунктах 17 районів області, що дало можливість прокласти 275 км газових магістралей. Уже навіть цей результат свідчить, що суспільний інтерес до програми «Власний дім» досить значний. Його можна підтвердити і таким фактом. Якщо у 2003 році районні бюджети виділили для участі у ній лише 230 тис.грн., торік — уже 672 тисячі, то в нинішньому році ця сума складає понад 1 мільйон гривень.
Це свідчить про те, що завдяки програмі «Власний дім» реалізуються інтереси й потреби сільського населення. А якщо так, то вона, безумовно, має повне право на життя і перспективу.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
