"ТАЛАНТИ" ЗЕМЛІ КОЗЯТИНСЬКОЇ. Скоро розтягнуть цю землю і все, що на ній є?.."
«Хто став би сперечатись з Сомерсетом Моемом, що життя — це театр, коли тебе щодня роблять учасником вистав найрізноманітніших жанрів: від цирку — до театру абсурду? Правда, у нас на периферії справжніх знавців театру не так щоб багато. У Києві, у Вінниці — там справжній театр, а в нас — так собі, самодіяльність.
Але самородки таки трапляються. Навіть у Козятині. І не просто виконавці, а суперкерівники-аматори. Маю на увазі голову Козятинської районної ради Валерія Івановича Стахова.
На вигляд — надзвичайно вродливий чоловік, вік майже Ісуса Христа, та й розумом Господь не обділив (у свої 34 роки зумів (а, може, й допомогли?) зробити солідну кар’єру: працював заступником головного бухгалтера у дубовомахаринецькому колгоспі, був начальником АПК, директором банку «Україна», одночасно займав посаду голови райради та голови райдержадміністрації. Що ще людині потрібно для повного щастя?
Але не забуваймо про все той же театр. На перший погляд врівноважений, Валерій Іванович в окремі моменти може таке втнути, що стає навіть лячно: чи така вже державницька у нього душа? Працюючи колгоспним «міністром» фінансів, В.Стахов доклав руку, аби колись багатий колгосп у Дубових Махаринцях, очолюваний досвідченим Василем Копійкою, на жаль, за віком уже тоді стареньким, почав тихенько бідніти. У господарстві було добра чимало, і частина цього добра допомогла добродію Стахову побудувати такі палаци, які при бухгалтерській заробітній платні, навіть головній, не зведеш за все своє життя.
Але особливо хворобливо проявився акторський талант, коли він став повноправним господарем району. А що вже загострилась зіркова хвороба під час виборів, то хай Бог боронить! Чого лишень була варта зустріч з державними районними чиновниками, на якій він розпинав підлеглих приблизно такими словами:
– Я вам усім відкрито заявляю, що Президентом буде Янукович. І якщо виявиться, що хтось думає інакше — може зразу писати заяву. Усім у день виборів роз’їхатись по дільницях, взяти відкріплення — там голосувати разом зі своїми людьми. Коли ж з’явиться хтось з камерою — то коліном його в зад. На мене можете посилатися...
Сиділи мовчки люди, кожен зі своєю думою (серед них розумних багато є), хоча запопадливі все-таки робили, як вчило начальство.
А чого вартий артистизм В. Стахова, коли він забажав стати акціонером козятинського універмагу «Ювілейний»! У центрі міста мати золоту жилу — це якраз в натурі хитрого і розумного ділка. Ще до сьогоднішнього дня генеральний директор цієї установи підприємець Сергій Петричко має судову тяганину з можновладцем за цей універмаг. Куди лишень не направлені скарги, що у В. Стахова відсутні юридичні права протягувати на районній сесії від 20.02.04 рішення «Про розірвання договору купівлі-продажу майна Козятинського орендного підприємства «Універмаг «Ювілейний» від 31.05.1995 року»! Була заява прокурору Вінницької області, до Козятинського міськрайонного суду; були рішення суду місцевого і Апеляційного про відмову в порушенні кримінальної справи проти незаконних дій В.Стахова (хоча Господарський суд Вінницької області від 07.07.2004 року визнав рішення сесії від 20.02.2004 року недійсними). У травні цього року Сергій Петричко листа написав навіть Генеральному прокурору України. В листі, зокрема, зазначено: «...голова Козятинської районної ради В.Стахов, в порушення вимог п.30 ст. 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», самовільно, без відповідного рішення сесії районної ради двічі звернувся від її імені до суддів із позовними заявами про визнання недійсними договори купівлі-продажу та скасування державної реєстрації колективного підприємства». Для чого питати дозволу у депутатів на звернення, коли йдеться про солодкий пиріг не для району, а для пана Стахова? До перевірки були залучені старший помічник Козятинського райпрокурора Р. Дем’янюк, старший слідчий, юрист першого класу О. Бродський, але ці молоді люди, здається, перевіряли все досить поверхнево, про що свідчать матеріали перевірки. І це можна пояснити: хто ж піде проти такого боса як Валерій Іванович?
І чи не голова районної ради кинув оком на велике приміщення колишнього магазину «Ветеран», що є комунальною власністю району і знаходиться в центрі Козятина? Знайшов багату фірму, котра вже встигла зробити там сучасний ремонт. Залишилось протягнути рішення через сесію міської ради, аби взяти дозвіл на оренду землі для ведення «районною радою комерційної діяльності» (саме так було записано в проекті рішення сесії). Правда, у міського голови О. Гвелесіані вистачило глузду в останній момент цей документ вилучити з порядку денного. Чим тепер звітувати В. Стахову перед фірмою, яка добряче витратилась, доводиться здогадуватися: такі хлопці «туфту не женуть», а гроші на ремонт пішли ого-го які!
А скільки мав мороки теперішній перший заступник голови райдержадміністрації Віктор Заїчко! Як депутат районної ради піднімав питання про сумісництво пана Валерія на двох посадах. Місцеві судові чиновники все зробили, аби колишній голова РДА, а теперішній тільки голова райради вийшов сухим із води, хоча займав ці посади тривалий час. Валерій Іванович навіть подав апеляційну скаргу до обласного суду, щоб скасувати рішення Козятинського міськрайсуду від 25.12.2004 року, де дії пана Стахова вважалися неправомірними. Вінницькі правоборці в особі П. Кучерського, В. Камзалова, С. Колоса таки направили справу на дорозслідування, хоча що ж тут «дорозслідувати»? Людина сидить незаконно на двох державних кріслах!!!
Не менш цікава вистава відбувалася і на підмостках комбікормового заводу, який, врешті-решт, таки став власністю сімейства Стахових (тут уже на авансцену виступив батько нинішнього голови районної ради), і такий потужний сільськогосподарський район залишився без комбікормового підприємства. Ходять чутки, що розслідування цієї справи на стадії завершення у Вінницькому управлінні боротьби з організованою злочинністю, і залишається лише сподіватись на чесність, порядність, принциповість і непідкупність працівників обласного управління.
За відмінну роботу потрібно добряче винагороджувати. З іншого боку, потрібно ж звідкілясь платити за низку різноманітних дрібних придбань (універмаг, магазин, завод тощо). Дійсно, жити у таких скрутних умовах у наш час дуже важко. Як наслідок цього — періодичні рішення, котрі підписує Валерій Стахов як голова ради, про своє матеріальне благополуччя (фото рішення сесії).
Врешті-решт, Козятинщина прославилася на всю Україну також Валерієм Стаховим, який єдиний з Вінниччини потрапив у чорні списки «Пори!» за свої діяння під час президентських виборів.
Є у нашого талановитого земляка і учні, і послідовники. Вони готують ще не один цікавий спектакль, бо не бажають зайти за лаштунки. І не дай, Боже, щоб такі люди прийшли до влади. Це нова дегенерація держави, яка розтягнула б цю державу по своїх палацах і банківських рахунках без сорому і совісті, а на людину продовжувала б дивитись як на свою власність.
Хоча такі, як пан Стахов, все ще при владі і будуть боротися за неї до кінця».
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
