«Ти не знаєш, шановний читачу, який крокодилячий голод на сенсації переживає зараз газета «Подолія»! І з якою ностальгійною блакитно-цвілою сльозинкою в очах її головний редактор проводить тепер своє дозвілля, перегортаючи підшивку власної газети за 2004 рік!
«Нашизм не пройде!» — кричать заголовки. Портрет сьогоднішнього Президента України з фашистською свастикою на рукаві на найвиднішому місці газетної сторінки...
Ото був сенсаційний рік!
Тож воно не дивно, що з жадібністю рептилії накинулась «Подолія» 17 травня нинішнього року друкувати без дозволу авторів перехоплений лист ревізійної комісії обласної письменницької організації, підписаний і мною. На службовий лист, призначений для внутрішнього користування, «Подолія» натягла заголовок «Брудні сліди на помаранчевому прапорі?» Рубрику «Сенсація!» вона ще й підсилила знаком блискавки, який здебільшого чіпляють лише на високовольтних трансформаторах поряд з написом: «Нє влєзай -убйот!»
Відповідально заявивши у редакційній передмові: «Виявляється, що під оранжеві прапори Майдану ставали не всі з чистим сумлінням» (хоча ні про які прапори, брудні на них плями, майдани і чистоту сумління у нашому листі не йдеться), — «Подолія» тут же надягає на себе рятівний круг у вигляді фрази: «Однак газета не бере на себе відповідальності...»
Все правильно. Як безвідповідальна газета може брати на себе якусь відповідальність за дрібні редакційні формулювання, коли вона досі не відповіла перед законом за розпалювання міжнаціональної ворожнечі в Україні, брехню, бруд, приниження честі та гідності лідерів «помаранчевої революції» й мільйонів патріотично налаштованих виборців восени 2004 року?!
Пригадується, як ще перед «помаранчевою революцією» запропонував я головному редактору «Подолії» справді сенсаційний матеріал з живими фактами й доказами навмисного роздування сепаратизму та цілеспрямованої антиукраїнської ідеології й методів її втілення на сході України. І що ви думаєте? Головний редактор «Подолії» прочитав все те через блакитно-цвілу сльозинку своєї редакційної політики й сказав: «Залишай — дамо! Але після виборів...» Тобто, як переможе на виборах той, хто ту сепаратистську «ізгородь» щоденно зміцнює іржавими московськими цвяхами.
Звісно, чекати того ганебного часу я не став, і моя стаття, надрукована в інших газетах та журналах України, встигла ще послужити людям революційного Майдану й без допомоги «Подолії».
Повертаючись до «сенсації», опублікованій у газеті 17 травня, ніяк не можу второпати, що має на увазі «Подолія», заявивши у преамбулі, що «це свідчення дивовижних ексцесів У БРАТНІЙ ТВОРЧІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ».
Сьогодні малому й старому на Вінниччині відомо, що для декого «братня творча організація» — це кримінальної зовнішності «братчики», які досі «вибивають» по селах з людей «біло-блакитні» гроші, кинуті на вибори, та акумулюють злобу й «накачують» політичні біцепси для реваншу. Я особисто, та й майже сто відсотків моїх письменників-колег, таке «братання» вважаємо образою. І мене зовсім не здивує, якщо якогось дня здорові українські політичні сили виволочуть головного редактора «Подолії» разом з його кріслом в українську реальність — і віднесуть «сушитись» на сонечко під прокуратуру.
Пора. Давно пора!
Дивує інше. І це інше те, що у засновниках цієї псевдосенсаційної антиукраїнської газети досі значаться обласна державна адміністрація й обласна рада. Оце і є ті справжні «брудні сліди на помаранчевому прапорі», які давно слід було б змити якимось добрячим хімічним очищувачем, який ще й паралельно використовують у боротьбі з щурами й тарганами».
Володимир РАБЕНЧУК, голова ради Вінницької обласної організації Національної спілки письменників України
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
