КОВТУН ВІДПОВІДАЄ ОПОНЕНТАМ. "Чому "собак вішають" на мене, а не на тодішнє керівництво?"
- Ваше зняття з посади керівника «Вінницяобленерго» - це політичний акт чи переділ сфер впливу новою владою?
- Скажу вам чесно, склалось таке враження, що я персонально, перш за все, не влаштовував тих, хто хотів би повернутись у крісло керівника. Це люди з Вінниці, але знаю, що тема мого усунення з посади широко обговорювалась, перш за все, у столиці. Які були претензії до мене? Ну, тільки ті, що не стосуються економічних показників та виведення компанії із фінансової кризи. Адже у звіті НАК ЕКУ в динаміці рейтингу обленерго вінницька компанія у 2004 році з січневого 11-го місця піднялась в листопаді до 2-го місця! Які ще докази ефективності моєї роботи потрібні?
Щодо підготовки приватизації «Вінницяобленерго», про яку я заявив на прес-конференції у Києві, то це можливе уже в наступному році або через рік.
- Ви знову збираєтесь відстоювати свої права у суді?
- Ні, юридично оспорювати рішення останніх зборів, які усунули посаду голови правління, вже немає сенсу. Так, згідно зі статутними змінами, обрання гендиректора та директорів перейшло виключно до наглядової ради, яка може обирати та відкликати керівника ледь не щодня. Тобто, можна поновитись на посаді на один день, але тебе наглядова рада знову ж зніме. Причому такі рішення взагалі суперечать закону, який залишає лише загальним зборам, а не 7 особам наглядової ради право призначати чи звільняти керівництвоакціонерних компаній.
- Чому у Вінниці лідер осередку «Батьківщини» Олена Вітенко та інші партійці незадоволені вашим вступом до партії?
- Ще в листопаді 2001 року я публічно пішов з посади секретаря облорганізації СДПУ(о) і вийшов із цієї партії, та з того часу не маю жодного відношення до цієї політичної сили. У лютому 2002-го я став членом партії «Яблуко», яка підтримувала мене у всіх моїх справах. І тільки після 19 березня цього року, коли на з'їзді «Яблука» партію розпустили і вона влилась у «Батьківщину», я 25 числа написав заяву на вступ до партії Тимошенко, і Вінницька міська організація 29 квітня прийняла мене в свої ряди та видала квиток. Тим більше, що, згідно з статутом, рішення первинної організації про прийом у партію є остаточним і не обговорюється вищестоящими органами.
А те, що в газетах Жмеринського району під час моєї спроби обратись у депутати облради друкували інформацію про мою приналежність до «есдеків», то це теж фарс, і заступник Медведчука по партії Юрій Завгородній навесні цього року у Вінниці підтвердив факт виходу Ковтуна із СДПУ(о) 4-річної давності. І в депутати облради мене висувала не партія, а громада села Рів! Чи збираюсь я у 2006 році йти у депутати від «Батьківщини»? Така можливість, звісно є, але бажання на даному етапі відсутнє...
- Ви себе відносите до якогось із вінницьких «кланів»?
- Я не з команди Дворкіса, Продивуса, Іванова чи Домбровського! З губернатором, який, без сумніву, впливав на ситуацію навколо компанії, я не антагоніст. Та, видно, по персоні керівника обленерго у нього була своя думка. Але мої друзі — це інші люди. І треба розуміти, що зараз в Україні є спроба здійснити кадрову революцію і в такий спосіб перерозподілити вплив на головні, стратегічні об'єкти національної виробничої економіки. Тому моє усунення можна пов'язувати з подальшим процесом приватизації цієї власності. Мені важко сказати, в якому кабінеті у Вінниці чи Києві вирішувалась моя доля керівника, але не думаю, що це було на рівні Тимошенко чи Порошенка. Однак рішення про майбутнє компанії, яка із 400-мільйонними боргами була фактично банкротом, однозначно буде прийматись на політичному рівні.
- Це правда, що ваша зарплата в обленерго була 19 тис. грн.?
- У моєму 5-річному контракті було записано мій посадовий оклад - 1905 гривень, і зі всіма преміями та надбавками ця сума складала 2,5-3 тисячі гривень, що є на рівні платні перших керівників області. А якщо комусь там привиділось ще кілька зайвих нулів, то керівники обласних енергопостачальних підприємств таких грошей не отримують...
- Чому ви вирішили поновитись на посаді не через Ленінський, а Вишгородський суд Київщини?
- Я один із 700 міноритарних акціонерів компанії. Ні до 75% державного чи 22% великих пакетів акцій я не маю відношення, хоча окремі з них мешкають у місті Вишгород. До того я суду звернувся, бо в той час знаходився на лікуванні під Києвом, там живуть мої родичі... Тим більше, що це була вимога поновлення на роботі, і питання по трудовому законодавству має право розглянути будь-який суд України за місцем проживання заявника.
- Чим ви займаєтесь зараз?
- Більшу частину свого часу я проводжу у столиці, де отримав серйозну пропозицію щодо працевлаштування. Але моя родина живе у Вінниці, і евакуйовуватись звідси я не планую...
- Оренда «Енергоінвестом» малих ГЕС — «ціна» вашої посади?
- Я на ці гідроелектростанції не зазіхав і не планував відбирати їх на чиюсь користь, окрім «Вінницяобленерго»! Але й акціонери від цієї угоди фактично нічого не отримали, і тому їх права мала б захистити НАК ЕКУ. Але суди прийняли рішення на користь орендаря, і якщо НАК ЕКУ не підніматиме цю проблему, значить, її влаштовує такий стан справ. Мене, як керівника і акціонера, він не влаштовував... Втім, я не жалкую, що виступав проти цієї угоди, і не варто говорити про ціну посади. Щодо економічної доцільності передачі цих об'єктів приватним структурам, то обленерго могла сама на свої кошти їх відродити, і не по 30, а, скажімо, по 12 копійок продавати вироблену на малих ГЕС електроенергію бюджетникам у районах області — школам, лікарням, дитсадкам... Це була б державницька позиція, але її не підтримали. На «готове» я не зазіхав, під себе їх не підминав, і приватизувати їх можна буде тільки в комплексі із обленерго...
- Вам закидають приватизацію дитсадка №41 ще як ви були заступником губернатора...
- Ніхто і нікого не примушував тодішнє керівництво «Вінницяобленерго» на чолі із Олександром Бірюковим приймати рішення про неможливість подальшого утримання за рахунок компанії збиткової невиробничої сфери і дитячого садка по вулиці Блока. Ті рішення зафіксовані документами і скріплені підписами й печатками керівництва компанії.
Ось витяг із протоколу засідання правління «Вінницяобленерго» від 11.04.2000 р.
«Слухали: у зв'язку із зменшенням збитків діяльності припинити діяльність дитячого садка №41». Цього ж місяця профком компанії погоджує закриття відомчої дошкільної установи, а договір оренди із «Дельфіном» було укладено тільки через 4 місяці у серпні. Тут є підписи членів правління, юриста, голови правління Бірюкова та секретаря Вдовиченко…
А заяви про використання Ковтуном «службового становища та застосування примусу щодо приватизації дитсадка» — це повна маячня, яка не перший рік поширюється у Вінниці для дискредитації мого імені. Бо не моя дружина тоді шукала цей дитсадок для оренди під нинішню гімназію, а її знайшли та запропонували цей варіант. Це факти, а не вигадки.
Так, діти енергетиків і по сьогодні виховуються в другому відомчому дитсадку обленерго по вулиці Медведєва, він також збитковий, утримання кожної дитини коштує на місяць 320 гривень, і за дітей не працівників компанії «Вінницяобленерго» взагалі не має права платити… Але платили при щорічно наростаючих боргах від 100 млн. грн. у 2000 році, 90 млн. в
2001-у, 60 млн. в 2002-у та 40 млн. у 2003-у… і на споживачів електроенергії лягали додаткові витрати.
До речі, його також, відповідно до висновку НКРЕ, необхідно було закрити, але за рахунок особистих домовленостей установу вдалось зберегти до цього часу. Але проблема, як ви розумієте, залишилась.
А щодо приватизації дитсадка, на момент прийняття рішення правлінням та профкомом обленерго щодо продажу був експертний висновок проектного інституту про аварійний стан будівлі, необхідність капітального ремонту з кошторисом у 700 тисяч гривень для відновлення безпечного стану стін, даху тощо. Цих грошей у компанії не було, і ніхто не мав права їх на ці цілі витрачати. Тому ніяких зловживань під час приватизації допущено не було і рішення про продаж чи здачу в оренду об'єктів соціальної сфери компанії (бази відпочинку в Степашках, піонерського табору на Старому місті, приміщення на вулиці Квятека та кафе «Зелений папуга» по вулиці Фелікса Кона №18, двох ресторанів та медико-санітарної частини по вулиці Пирогова) приймалось ще 20 лютого 2002 року згідно з протоколом №6, коли я до підприємства не мав жодного відношення. Але чомусь цих «собак» досі вішають на Ковтуна, а не на тодішнє правління!
І головне, що дотепер чомусь замовчують той факт, що НВП «Перспектива» — це не тільки кафе та сауна, а єдиний із проданих відомчих садків, де донині знаходиться навчально-виховний центр для дітей і юнацтва, який щоденно відвідують майже 400 чоловік, 2/3 з яких діти віком до 16 років.
- Олеже Станіславовичу, чому вам докоряли неправильним формуванням прибутку компанії?
- Чесно кажучи, мене дуже здивував один із останніх виступів нинішнього керівника компанії Миколи Ніцака, який стверджує, що прибуток за Ковтуна формувався буцімто за рахунок тотального невитрачання грошей!
Знаєте, складається таке враження, що у когось абсолютно відсутнє розуміння того, як взагалі формується прибуток на підприємстві і що таке джерела фінансування! Бо вперше за історію підприємства у 2004 році лише на інвестиційну програму, яка формується на 2/3 виключно за рахунок прибутку, було виконано на майже 20 мільйонів! До цього на програму витрачалось не більше 3-5 мільйонів на рік, і то тільки за рахунок амортизаційних відрахувань… Аби побачити і відчути цю різницю, варто детально познайомитись із технічною складовою програми, а не кидатись публічно пустими словами та заявами.
— В чому принципова, системна різниця менеджменту Ковтуна і того, що було в компанії до вас?
- Якщо говорити мовою цифр із звіту, то не розрахунки «Вінницяобленерго» перед ДП «Енергоринок» в 2001-му складали — 99,9 млн., 2002-му — 55 млн., 2003 — 34 млн. І лише 14,3 млн. у 2004 році… Причому 13 млн. із них за останній рік було сформовано у першому півріччі ще до мого приходу на посаду гендиректора і голови правління, а при мені колективу вдалось зменшити цю суму більше як на 8 мільйонів. Це результат, якого вдалось досягнути за рахунок оптимізації витрат та надходжень. Іншими словами — мої попередники гроші витрачали не за призначенням, на розбудову та ремонт ресторанів, кафе, барів та чого завгодно, але не на мережі, підстанції та першочергову виробничу діяльність. Ось звідки у компанії до 2004 року були просто шалені збитки на рівні до 40 мільйонів на рік!
Натомість у жовтні-грудні минулого року вперше за останніх 5 років на ремонт міських електричних мереж у Вінниці було витрачено більше 700 тисяч гривень! Де ми знайшли гроші?
Єдиним джерелом отримання фінансів є і залишається збір коштів із споживачів за продану електроенергію, зменшення витрат у мережах чи просто припинення викрадення нашого товару — енергії. Так, нам вдалось довести в ІІ півріччі 2004 рівень розрахунків з 85-90% до 101,2%! Ми оголосили війну крадіям та активно почали працювати із споживачами, і уже в перший місяць мого керівництва після 11 мільйонів збитків попередників було отримано 4,5 мільйона прибутку. Чому цього не було зроблено попередниками? Впевнений, що або не могли, або не хотіли! Чи, швидше за все, і те і друге…
- Проясніть історію із двома накладеними на компанію штрафами НКРЕ по 85 тис. грн. та 2 тисячами від АМК.
- Якщо не перекручувати факти, а взяти документи, то Національна комісія з питань регулювання електроенергетики наклала в 2004 році ці штрафи по результатах перевірки діяльності компанії з липня 2003-го по липень 2004-го, тобто, до мого приходу на посаду керівника і ці гроші по логіці висловлювань на останніх зборах акціонерів мав би сплатити Олександр Бірюков... А щодо 200 тисяч на ремонт мого службового кабінету, то ці кошти пішли на ремонт усіх приміщень 3 та 4 поверхів головного корпусу компанії! І до укладання тендерних договорів та закупівлі буцімто за завищеними цінами товарів чи матеріалів у минулому році теж не маю жодного відношення, бо всі тендери були проведені і сплановані у січні 2004 року до мого приходу, підписані тодішнім керівництвом і перевірені НКРЕ.
- Куди ви та печатка компанії зникли під час останніх зборів, коли акціонери штурмували ворота «Вінницяобленерго»?
- Я з печаткою та документами нікуди не зникав! А ті збори 24 травня не мали відбуватись без офіційного реєстратора, який через заборону суду не брав участі у зборах. У той день, коли наглядова рада звільнила мене з посади і до дверей кабінету була виставлена охорона, мене туди вже ніхто не впускав. Печатку та службові папери я по акту 30 числа передав Ніцаку, коли його прізвище згідно зі всіма положеннями було внесено до Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб… До цього я юридично не мав права передавати йому печатку та решту документів. Тому Ковтун після зборів нікуди не втікав, не переховувався і не «лягав на дно»… А те, що буцімто ламали двері зачиненого кабінету голови, то це більше інсценізація та шоу, ніж правда, бо запасні ключі завжди знаходяться у охорони.
- З якими словами ви передавали наступнику ці «зниклі» папери?
- Без будь-яких слів та пояснень, бо стосунків дружніх чи ворожих у нас не було і немає... Їх прийняли по акту, і на цьому легенда про зникнення Ковтуна зі всіма документами та печаткою закінчилась сама собою.
А побажання єдине йому чи комусь іншому — продовжити ту економічну політику на підприємстві, яка проводилась останній рік. Бо якщо ВАТ АК «Вінницяобленерго» зверне з цього курсу, то, по суті, це призведе до банкрутства підприємства і дороги в нікуди. Ось і всі побажання...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
