З ВИЛАМИ ЗАХИЩАТИ СВОЮ ЗЕМЛЮ ВИЙШЛИ СЕЛЯНИ СЕЛА РУСАВА
А битва всі ці роки в Русаві йде не за що-небудь! А за поле – рівне, як стіл. Таких у горбистому Ямпільському районі не так вже й багато. Воно знаходиться всього в п’яти хвилинах їзди до міста, одразу за тракторною бригадою. А найголовніше — межує з асфальтованою автотрасою і має двометрові дуже родючі чорноземи.
Це чи не найвигідніша земля зі всього колишнього русавського колгоспу. Це вам не та Лиса гора десь аж на край світу, під Дзигівкою, на розпаюванні якої наполягали деякі мудрагелі-бізнесмени, прізвища яких не хочу й називати, бо навіщо вони мені здалися?..
«Давить», певне, декого із місцевих генералів жаба і тому, що це поле все повністю дісталося не їм, «наближеним до імператора», а рядовим селянам, які працювали завжди за відомим принципом — куди пошлють.
Ясна річ, ці одинадцять чоловік не займають все те велике поле. Русавська сільська рада, виконуючи волю зборів пайовиків, трохи більше року тому в законному порядку виділила їм тут всього 22 гектари.
Люди взяли вила і сокири та вийшли на поле. Та й проти кого цим ображеним людям було піднімати вила – проти таких, як самі, роботяг, які на поле заїхали тракторами згідно з нарядом на роботу?.. Це якби ж той роботодавець попався тут, але він не дурень, щоб під гарячу руку потрапляти.
А прокурор зробив вигляд, що про вила він не чув. Мовляв, от коли насадите на них когось – тоді я сам вас швиденько знайду, поговоримо. Після багатьох спроб «активізувати» районного прокурора, після того, як вони переконалися, що справа це безнадійна – вирішили шукати правду в обласного прокурора.
Всі гуртом написали йому, як рідному батькові, щиро, до наївності, велику заяву. В ній, як людині, розповіли про своє горе. Так, мовляв, і так – ще в січні 2002 року подали до Русавської сільради заяви про виділення земельних паїв у натурі. Ніякого договору про передачу виділеної сільрадою землі в оренду не укладали. Але землю в натурі не було виділено.
Більше того, ДП СТОВ «Кряж» продовжувало розпоряджатися їх землями як своїми. «Ніякої плати за оренду землі ми не одержували», — писали вони. А далі наводиться довгий список тих начальників, кабінети яких оббивали, шукаючи захисту від «Кряжа». Першим у тому списку стоїть колишній голова Ямпільської райдержадміністрації А.М.Комар, який зараз хазяйнує в сусідньому селі. По ходу справи розповіли наївні селяни і про те, що близько тридцяти «новоприбулих» в село було незаконно включено до списків на розпаювання і тому в Русаві сталася неабияка земельна криза.
Далі вони сповіщали обласному прокурору, що є безробітними і не мають за що жити. Субсидії ці горе-землевласники не отримують, бо ж земля на папері за ними ж числиться! Одним словом, їх зі всіх боків б’ють і крикнути не дають.
Детально розповіли вони обласному прокурору, як надурив їх директор Вінницької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», який, згідно з договором, мав «забити колики» на їх межах, виділити паї в натурі, але не зробив цього впродовж багатьох місяців у порушення писаних і неписаних законів.
Із листа, здавалося було ясно, що людей, як кажуть, пустили по колу. Ще задовго до оранки вони били у всі дзвони – не чіпайте нашої землі! А землю «Кряж» таки виорав. Кинулися до Вінницького обласного головного управління земельних ресурсів. Приїхали в Русаву представники цієї організації, з‘ясовували, розпитували, утрясали, а віз і досі там!.. У листі обласному прокурору селяни з Русави детально розповіли, як і який обласний і місцевий чиновник їх тяжко «надурив». «Ми дивимося телевізор, читаємо газети і знаємо, що Державний акт на землю, з виділенням землі в натурі, не має перевищувати 85 гривень, а ми заплатили 85+34+18=137 грн. Де справедливість?» – запитували обласного прокурора ці селяни. Просили вони знайти винних в їх поневіряннях, забезпечити їх право на користування земельною власністю.
Обласний прокурор не став витрачати свого дорогоцінного часу на цих, як сказав Ямпільський прокурор, «юридично – власників, а фактично – ні» і... направив цей викладений на папері «SOS» – кому б ви думали?.. – тому ж Ямпільському прокурору.
Отримавши з обласної прокуратури таку, образно кажучи, індульгенцію, Ямпільська, здавалося, вже зовсім втратила до них інтерес і навіть перестала відповідати на чергове звернення. Бідолашні кинулися по всіляких громадських заморських правозахисних організаціях. Ходять вони до них і дотепер.
Нова влада в Ямполі, отримавши такий «спадок», запросила до себе в кабінет прокурора і в присутності цих ходаків попросила його, врешті-решт, втрутитися, допомогти людям. У відповідь порадили ходакам звернутися до суду. А той суд взяв і прийняв рішення без селян – відмовити у задоволенні позову. І — без пояснень.
Незабаром жнива. А там знову оранка. І знову все почнеться спочатку?.. Як сказала Русавський сільський голова Лозінська, «Кряж» мотивує відмову в передачі землі законним власникам тим, що він її виорав, а вони не хотіли заплатити за ту оранку, яку його не просили робити. До речі, за неї він запросив, за словами голови, вдвічі більшу ціну, яка зазвичай існує в Русаві. Мабуть, теж неспроста. Світлана Іванівна запевнила кореспондента, що навіть на суді виступить на захист порушених прав селян, в яких є дуже багато шансів показати з допомогою Феміди тому «Кряжу» дуже велику «кузькину маму», адже «самозахват» чужої землі карається суворо...
Так що в Русаві все найцікавіше ще попереду. Між тим, якби після виборів сиділа на тих же стільцях та ж влада, яка так довго водила за ніс цих селян, спільно з правоохоронцями, то могло б бути і позаду. Від них вже давно відмахнулися б, як від в‘їдливого комара. У Русаві, крім цих людей, державні акти на землю ще майже нікому не вдалося отримати.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
