ЩОБ ОЛЕГ НЕ СПЛИВ, РОЗПОРОЛИ ЖИВОТА... А до цього по черзі наносили удари ножем. Суд виніс вирок по цій справі
Наприкінці грудня минулого року другокурсник будівельного технікуму Олег здав курсову роботу. За кілька днів – Новий рік, попереду канікули. Після вечері хлопчина сів за кермо мотоцикла та поїхав на ньому до Медвежого Вушка, а звідти – до сусіднього села Широка Гребля, що у Вінницькому районі.
Там студент випадково став свідком бійки між місцевими хлопцями та приїжджими вінничанами. Коли хтось викликав міліцію, всі учасники «мордобою» вирішили втекти.
Затримуватись не планував і Олег. Тому сів на мотоцикл та поїхав додому. Тією ж дорогою на машині відправились і вінничани. Коли побачили Олега, вирішили підрізати його мотоцикл та «спитати», де мешкають їхні образники. «Вибивали» інформацію так, що хлопець втратив свідомість. Один з п’яти нападників, студент медзакладу, запропонував відвезти Олега до лікарні (можливо, непритомному можна було б ще допомогти). Перевірили пульс, приклали до обличчя дзеркальце. Але їм здалось, що хлопчина вже віддав Богу душу. Щоб замести сліди, вирішили втопити труп у Сабарівському кар’єрі. Чи то лінуючись обносити тіло через два кам’яних вали, чи то просто економлячи час, кинули Олега з одного пагорба головою вниз. Саме цей кидок (черепно-мозкова травма) і спричинив смерть хлопця, який до цього був ще живим. Остерігаючись, що хтось когось «здасть», вирішили, що кожен по черзі проштрикне свою жертву ножем. А потім надійшла пропозиція розрізати живота, щоб тіло не спливло у воді. Хто саме це зробить, вирішили кинути на жереб сірниками...
За кілька днів четверо учасників вбивства вже давали свідчення правоохоронцям. Один з них тепер виступає як свідок, інший досі «в бігах».
- Під час судового процесу підсудні казали, що між ними не було попередньої змови, — говорить Віктор Повх, батько загиблого Олега. – Нашого сина жорстоко катували. Зараз ці хлопці відмовляються від деяких своїх свідчень. Мовляв, вони лише свідки злочину, який скоїв той, хто зараз у розшуку. Всі як один кажуть, що його боялись. Але як могли такі здорові лоби боятися найменшого та найслабшого у їх компанії, незрозуміло...
Під час свого останнього слова підсудні казали:
- Ми не хотіли цього робити... Нехай мама нас простить. Час лікує всі рани...
Сьогодні вже ніхто точно та правдиво не скаже, хто з них більшу роль відіграв у вбивстві. Кожен з них хоче якнайшвидше вийти на волю. Безперечно, хлопці вже усвідомили свою вину.
– Для нас це також страшна трагедія, — говорить один з батьків обвинувачуваних. — Ми не для того виховували своїх дітей, щоб вони свої молоді роки проводили на «зоні».
Кожен з цих людей намагається врятувати свого нащадка. Але як дивитись на це матері вбитого Олега?
– Батьки наших опонентів кажуть, що їхнім дітям багато дадуть, — розповідає Ніна Повх, мама закатованого сина. — Знаєте, їм ще пощастило, адже вони зможуть їх побачити, якось підтримати, допомогти. А я своєму — вже нічим. Мій син був для мене всім...
Трьом хлопцям, які брали участь у вбивстві Олега, загрожує позбавлення волі строком понад десять років. Вони, звичайно, можуть подати на апеляцію, щоб виправдати себе. Але ж совість не обманеш.
У цьому номері газети ви зможете прочитати про ще одну масову бійку. В обох випадках були одні і ті ж мотиви – «розборки» на дискотеці. Через якесь криве слово чи випадкове непорозуміння молоді люди йдуть «стінка на стінку», збирають навіть цілі банди. Жадоба помсти і інстинкт озвірілого натовпу вмить вбиває в людині все людське... До чого доводять такі «розборки» – красномовно свідчить цей випадок. Страшна, безглузда та цинічна по своїй жорстокості трагедія забрала життя юнака у розквіті сил. В мирний час через руки вбивць він вже не ощасливить матір своєю посмішкою, не приведе в батьківську оселю кохану дружину та не порадує внуками....
Скільки їх – обелісків невинно убієнним дітям – з’явилось за роки вседозволеності та безкарності на Україні. Скільки сліз вилили батьківські очі через страшну розпуку... Ви бачили хоч раз у житті очі матері, що ось так втратила сина?.. Ви відчули хоч на мить горе тих, хто об’єднався через свою біду і вийшов під стіни обласної влади, волаючи справедливих вироків для вбивць їхніх дітей?..
Люди, ви бачите, що породжує вседозволеність, як виховали підростаюче покоління безкінечні «бойовики» на нашому телебаченні...
Висновок очевидний – із цим треба щось робити. І негайно...
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
