УРОЖАЙ ДОБРИЙ, АЛЕ НАВРЯД ЧИ ВІН ВРЯТУЄ СЕЛО. Хто цілеспрямовано убиває дрібного товаровиробника?
Наша розмова із генеральним директором Вінницького обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України» Геннадієм Дубенковим:
– Судячи із тих показників, які вже є, в області зберуть близько 2 мільйонів тонн зерна. Середня врожайність непогана — до 30 центнерів з гектара. Проте цього року, як ніколи, низька якість зерна. Станом на 8 серпня із того, що надійшло на хлібоприймальні підприємства, фуражна пшениця складає 73,9%, а продовольча — лише 24,45%. Це, як на мене, катастрофа. Адже якість зерна — найголовніший показник її вартості. А при такому розкладі виходить, що товаровиробник працює в нуль. У нашій області можна лише на пальцях перерахувати ті господарства, які мають пшеницю 3-го класу. І до нас її майже не везуть.
– Особисто Ви чим можете пояснити такі результати?
– Є кілька факторів — природні і агротехнічні. Недостатня кількість внесених добрив, неякісне насіння, недостатність засобів захисту. Якщо раніше пшеницю сіяли по гороху, то зараз — по ячменю. Практично відсутня сівозміна. На сьогоднішній день в області посіви площ гороху в кілька десятків разів скоротилися. А іншого способу підживлення землі ще ніхто не вигадав. Зрозуміло, що сіяти і збирати цю культуру не зовсім вигідно, але це потрібно робити. І найголовніша причина — відсутність грошей у селян.
Якщо раніше держава дотувала сільгоспвиробників, то сьогодні цього немає. Колись можна було поділити господарства області на три категорії. Бідні — вони складали 10%, середні — 60% та заможні — 30%. Сьогодні середніх вже не існує. Є бідні і багаті. І процент багатих ледве сягає 10%. Ви запитаєте, а хто ж конкретно винен у руйнації галузі? Всі потроху. Це процес, який відбувався протягом десятка років. І ситуація не покращиться. Таке враження, ніби комусь це вигідно, щоб за безцінь скупити землі. Спочатку знищувалися середні підприємства, потім бідні, а далі, очевидно, залишиться один магнат — землевласник, і всі на нього працюватимуть. Уряд планує оголосити 2006 рік роком села. Дуже б хотілося, щоб це були дії, а не слова. Адже село вже втомилося. Воно на грані вимирання. Приходить одне керівництво, впроваджує нову програму розвитку АПК. Приходить інше, забуває про цю програму і вводить свою. Знаєте, коли звітується, що на Вінниччині одні із найкращих показників по тваринництву в Україні, я навіть не можу собі уявити, яка картина у найгіршому регіоні. Одна свиня на районі і одна корова чи, може, коза?
– Проїжджаючи Одеською областю, можна побачити 10-кілометрову чергу з машинами, завантаженими зерном, біля елеваторів. Є і з вінницькими номерами. Невже вигідніше везти в сусідню область?
– Звичайно, вигідно. Все залежить від доставки. Одеська область — це порт. Тому відвантажувати на одеський елеватор означає заробити більше грошей. Трейдери, офіси яких знаходяться в столицях Європи, перед тим, як закупити зерно, підрахують, скільки буде коштувати доставка. Сьогодні в середньому перевезення однієї тонни коштує 110 гривень, у минулому було 80.
Те, що сьогодні відбувається — це нонсенс. Один літр солярки коштує 3 грн. 50 коп., і 3.90 коштує кілограм пшениці. Зрозуміло, що вирощувати стає невигідно... Наприклад, село Лозна Хмільницького району. Комбайнери сьогодні змушені збирати врожай на двох гектарах, засіяних окремими людьми площах, тому що ті дають реальні гроші на пальне. І в той же час 100 гектарів пшениці осипається, бо немає грошей на солярку і нічим виїхати в поле.
– Невже сьогодні держава не може диктувати правила гри на ринку зерна?
– Цього року поки що немає державного замовлення. Ціни на ринку диктують трейдери. Хоча 29 липня вийшло розпорядження Кабміну про закупівлю 2 мільйонів тонн зерна. З них Вінницька область має закупити 50 тисяч — 20 ячменю та 30 пшениці. І що? У мене є всі документи: скільки яке господарство може продати хоч завтра. А грошей досі немає. І коли вони будуть — невідомо.
– І яка сьогодні ціна?
– Пшениця 5-6 класу — від 380 до 400 гривень, а четвертого — від 480 до 500 гривень. Ячмінь реалізується за ціною 610-630 гривень за тонну. Трейдери ніколи не будуть працювати собі в збиток. При такому розкладі у мінусах лише товаровиробник. Бо він виходить або на нуль, або в мінус. Якби на рівні держави сьогодні підняти ціни, то й трейдери були б вимушені це зробити. Пропонують притримати зерно. А хто буде платити за зберігання? А як розрахуватися по заробітній платі і з людьми за кредити?
До мене звернувся керівник господарства Коржівки Немирівського району. В ньому всі площі засіяні. Непогана врожайність. Коли підрахували дебет з кредитом, то виходить, що цілий рік працювали задарма. До речі, мені досі не зрозумілий один факт. Ще півроку тому різко впала ціна на борошно, а ціни на хліб залишилися такими, як і були — від 1 гривні 50 коп. і вищі. Чому? Адже ціна завищена... Де ж контролюючі державні органи?
– Можливо, з цим пов’язана відставка генерального директора «Вінницяхліб» Віктора Ляховецького та призначення на цю посаду його сина Сергія?
– Віктор Борисович фахівець своєї справи. Але підприємство має своїх засновників. Він в останній час виконував функцію менеджера. Від нього не залежала цінова політика. Він мав підкорятися волі власників. Наразі ця людина заслуговує на відпочинок. В тому, що його син обіймає цю посаду, я не бачу нічого дивного. Він пройшов хорошу школу, пропрацювавши на селі директором хлібоприймального підприємства.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
