У чергову частину Вінницького райвідділу міліції зателефонував лікар Вінницької районної лікарні. Він розповів, що 10 хвилин тому «швидка» привезла 16-річну дівчину (назвемо її Оленою), мешканку одного з сіл Вінницького району, з великою кровотечею і, можливо, внутрішніми розривами, що характерно для зґвалтування. Сама дівчина цей факт не заперечувала.
Через декілька хвилин співробітники міліції вже йшли коридорами лікарні. На місці їм повідомили, що через неможливість зупинити кровотечу Олену забрали в операційну.
Всі розуміли, що важлива кожна хвилина, і коли нарешті після операції дівчина прийшла до тями, то розповіла ось що.
Того ж дня вона з трьома подружками зібралася пішки із села до Вінниці. Дорога пролягала через ліс, що на об’їзній. Коли дівчата проходили лісом, Олена захотіла в туалет і зійшла зі стежки в кущі, а дівчата повільним кроком попрямували далі, сказавши, щоб вона їх наздоганяла. Коли Олена присіла, хтось ззаду закрив їй рот рукою, вона встигла тільки крикнути і знепритомніла.
Каже, що прийшла до тями, коли подружки несли її попід руки до рідного села. Відкрилася кровотеча, і дівчата привели Олену до маминої подруги, яка працювала медсестрою. Вона ж і викликала «швидку».
Дівчата пояснення Олени цілком підтвердили і доповнили, що коли почули крик подружки, то прибігли на те місце, де її залишили. Картина, яку вони побачили, наповнила їх жахом: на галявині троє чоловіків спортивної статури роздягали Олену. З переляку всі троє кинулися тікати. Як розповідають, хотіли покликати на допомогу, але нікого не знайшли. (Хоча двічі пробігали біля ДАІ міста). Наразі, через деякий час вирішили повернутись, щоб дізнатись про долю подружки. Коли прийшли на місце, побачили роздягнену Олену, яка ніяк не зреагувала на їх появу, бо була непритомна. Далі історія повторювалась.
На затримання злочинців були задіяні майже всі співробітники Вінницького райвідділу. Але підполковнику Ю.О. Дубецькому, начальнику райвідділу, цього здавалося замало, бо боляче було дивитись на цю молоду, ні в чому не винну дівчинку. Не хотілося думати, але таке могло статися з дитиною кожного. Час спливав, а злочинці залишалися на волі. Пішла друга доба, але ніхто з співробітників не залишив свого робочого місця. Це стало справою честі.
Як розповів Юрій Олександрович, перші сумніви стосовно свідчень дівчат стали з’являтися тоді, коли прибули на місце злочину. Ліс має певні риси: трава, квіточки, листя. На тому місці, яке вказали подружки, навіть трава не була прим’ята, хоча наші сліди на землі відразу залишились. До того ж, дорога, по якій йшли подруги, доволі людна, а вони казали, що нікого не зустріли. А коли стали відпрацьовувати село, з’явились свідки, які бачили дівчат по дорозі на Вінницю і назад. Ніхто нікого не ніс, Олена йшла поряд з іншими. Тоді і прийшла здогадка, що діти грають з нами в якісь ігри. Наразі ми всіх розсадили по різних кабінетах, і свідчення стали плутаними, а потім відкрилась і вся правда.
Виявляється, що ніякого зґвалтування не було. Що ж тоді трапилось?
Все було доволі просто. Жила собі дівчинка Олена, якій виповнилося 16 років, а вона ще була незайманою. Для неї здавалося це дуже старомодним, от і поділилася «бідою» з подружками. Ті дуже швидко знайшли вирішення проблеми: розшукали у Вінниці відповідних знайомих і влаштували Олені побачення. Та ще й не просто так, а за гроші. Скільки вона наразі отримала, мабуть, не має значення. Щодо кровотечі – та відкрилася від того, що до 16-ти років критичних днів у дівчини не було. Лікар не знав цього, тому і запанікував.
От яка виявилася ціна безглуздої пригоди і брехні: велика кількість працівників міліції майже дві доби була на ногах, відпрацьовуючи кожен метр об’їзної дороги у пошуках злочинців і свідків, були задіяні спецпідрозділи, техніка.
На питання, чому не була порушена кримінальна справа проти дівчат за завідомо неправдиві показання, підполковник Дубецький відповів: пожаліли, вирішили не калічити життя судимістю. Вони молоді, сподіваюся, подорослішають – стануть розумнішими.
Хтозна? Я не агітую молодих вінничанок бути «тургенєвськими дівчатами», але й не думаю, що героїню Джулії Робертс у «Красуні» слід обирати за кумира. Бо це тільки в казках навіть жаба перетворюється у царівну, а в реальному житті жаби завжди живуть у болоті.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
