ЗАСЛУЖЕНА АКТРИСА УКРАЇНИ ЛЮДМИЛА АЛФІМОВА, яка грала у "Весіллі в Малинівці", "За двома зайцями", 15 років живе у Печері, що в Тульчинському районі. Як її сюди закинула доля?
Ця жінка — справжній екстремал. Темпераментна, з характером. Поки їй теперішній чоловік сказав «залишайся назавжди», вона прочекала 20 років. Називаючи речі своїми іменами, може сказати все прямо в очі. Вона може облаяти нахабного водія, котрий їздить на великій швидкості по невеличких сільських дорогах, та віддати останню сорочку дітям, яких залишив батько.
Ось у таку солдатку Софію одразу закохався Іван Кальницький
Де б не з’явилась пані Алфімова, щось обов’язково повинно відбутися. Ось, наприклад, у 2001-му поїхала до старшої дочки, яка мешкає в Нью-Йорку, і на власні очі бачила вересневу трагедію з «близнюками». Наше знайомство також не пройшло тихо та спокійно. Неподалік її будинку якраз підривали авіаційну бомбу.
Народилась пані Алфімова у звичайній харківській родині. Батько був водієм, мати після війни не працювала. В їхню красиву дочку з шикарною косою закохувались хлопці. Коли Люда починала співати та танцювати, відірвати від неї очі було просто неможливо. Свого життя дівчина не уявляла без техніки. Ще в десятому класі закінчила автомобільну школу. Навчалась в аероклубі на відділенні пілотів на ЯК-18. Виконувала комплекс вищого пілотажу і мріяла про велику авіацію. Щоб бажання здійснилося, навіть писала до маршалів Жукова та Щукіна. Вони відповідали: «Ми, звичайно, пишаємось патріотизмом наших молодих громадянок, але це не жіноча професія». Не судилося. Якось жінка-інструктор з аероклубу сказала:
З Михайлом Пуговкіним Людмилу Іванівну об’єднує багаторічна дружба та співпраця
- Людо, навіщо це тобі? Будь жінкою. Подивись на мене. Я ж, крім літаків, нічого не бачу. Знайди своє призначення в чомусь іншому. В тебе стільки темпераменту та життя!
Знайомий підказав Мілі, що вона може стати гарною актрисою. Не гаючи часу, вона вступила до Харківського театрального інституту. Лише на одне місце претендувало 54 чоловіка. Цілеспрямована та обдарована дівчина всіх залишила за собою. Адже її вважали найкращою студенткою. Олесь Сердюк казав: «Гарний шматок глини, з якого можна ліпити будь-яку роль!»
На другому курсі пані Людмила вийшла заміж. Чоловік, з яким вона прожила 25 років, був льотчиком. Тільки так! Іншого вона б не сприйняла. На третьому – народила першу дочку. Пізніше — другу. З часом подружжя переїхало до Києва. Молода мама Люда працювала на телебаченні диктором. А потім творчий злет...
За 36 років у кіно Алфімова знялась у 40 фільмах. Дві картини — «За двома зайцями» та «Весілля в Малинівці» — увійшли в золотий фонд кінематографа. 20 років простояла в темряві, озвучуючи 170 іноземних фільмів. Сьогодні заслужена актриса України отримує пенсію таку, як і у всіх.
Людмила Алфімова з подругою – Маргаритою Криніциною, яка блискуче зіграла Проню Прокопівну
На 35-річчя фільму «Весілля в Малинівці» Людмилу Алфімову запросили до Росії в Московський будинок кіно, де зібралось понад тисячу чоловік. На жаль, до дати не дожило багато акторів. Тож проводити зустріч довелось Людмилі Іванівні. Без краплі сорому можна зазначити, що натовп був задоволений. Жарти, якими сипала пані Алфімова, викликали бурхливі емоції. Та ще під’їжджаючи до Москви, актриса навіть не знала, що ж вона казатиме публіці.
- Коли поряд з людиною 32 роки – це не випадково, — розповідає другий чоловік Алфімової Іван Сергійович. – У Милі – Людмилі є те, що доповнює мене. Вона змушує мене жити.
Коли голова колгоспу села Печери Іван Кальницький вперше побачив «Весілля в Малинівці», то одразу закохався в солдатку Софію. Хотів навіть написати листа. Але так і не наважився. Та незабаром у його селі мали проходили зйомки нового фільму «Прощайте, фараони». Наче сама доля привела Людмилу за руку до нього. В перший же день знайомства вони дві години простояли під липою. Іван Сергійович одразу забув, про що говорила тоді Людмила. Знав напевно лише одне — ВОНА була поряд.
У той час в Івана Кальницького була дружина, яка врятувала йому життя. І з’явилась жінка, яка давала жити. Він не міг розлучитися, але і жити без своєї королеви та богині також не міг. Знав, що за такою жінкою упадають не останні особи держави. Та серце Людмили було віддане тільки йому.
Коли нарешті закохані змогли бути разом, то вирішили жити тільки в Печері. Придбали будинок економа графа Потоцького. Людмила з руїн облаштувала його так, що диву даєшся. При сьогоднішній дорожнечі такий палац невигідний для подружжя. Зараз Людмила Іванівна шукає покупців на своє «гніздечко». «В такому будинку повинна жити велика родина з багатьма дітьми. Навіщо нам вдвох стільки місця. Старша дочка живе в Києві, молодша – в Америці. Їхні діти та онуки з ними, — розповідає актриса. – Я б прожила і в однокімнатній квартирі. «З милим рай і в шалаші».
- Пані Людмило, дивлячись на вас, думаєш – ось такою повинна бути жінка. Сильна, владна, цілеспрямована. Ці якості, напевно, дуже допомогли вам у житті?
- Може, я і здаюся такою собі «залізною леді», проте в душі я дуже добра та довірлива, за що часто і страждала.
- Ви віруюча людина?
- З самого дитинства я відкрила собі дорогу та любов до Бога. Поки батьки спали, щонеділі разом з бабусями, які жили на нашій вулиці, ходила до церкви. До сьогоднішнього дня традиції не змінюю.
- Ваша молодша дочка живе в Америці. Ніколи не думали туди також переїхати?
- Це може статися лише тоді, коли американці вивчать російську! Я щаслива, що народилась та живу саме на Україні.
- Якби на вашій машині були іменні номерні знаки, що саме на них було написане?
- «ЛЮ». Це б означало Людмила, любов... Все, що можна дописати до цих літер.
- Як вам сучасний кінематограф?
- Я не слідкую за сюжетом сучасних фільмів. Це все банально і нецікаво. Мені більше подобається спостерігати за природою, інтер’єром, одягом та просто побутом, який показують у фільмах.
- Яку б роль ви сьогодні хотіли б зіграти?
- Звичайно, Анну Кареніну мені вже не зіграти. Та, дивлячись на наших нещасних жінок, яких не люблять та не поважають, хотіла б увійти в образ чи то свахи, чи то торговки з базару. Розкрити суть звичайної жінки. Таку, якою вона є — нещасна, запрацьована. Щоб чоловіки побачили, як їй важко.
- А чого б хотіли отримати ще від життя?
- В принципі, що хотіла, все є. Будинок, діти, онуки, правнук, кохання, в серці добро. Та якщо поміркувати – проколесити глибинки Росії та України. Така краса! Дивишся, і просто хочеться жити. Куди тим закордонним курортам.
В душі у невгамовної Людмили Алфімової ще стільки нереалізованого потенціалу. Вона щиро вірить та просить у Бога, щоб молодша дочка народила ще одну дитину. І тоді всю свою любов та турботу пані Людмила віддасть малечі. Навіть тільки від самої думки про це у Людмили Іванівни починають блищати очі.
Незабаром Людмила Алфімова відзначить своє 75-річчя. Тож побажаємо їй здоров’я, щастя, натхнення та здійснення всіх бажань.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
