ІВАН БОНДАРЧУК: "СЬОГОДНІ УСІ БЮДЖЕТНІ НАДХОДЖЕННЯ ІДУТЬ НА СОЦІАЛЬНІ ПОТРЕБИ ВІННИЧАН"
Іван Бондарчук, голова комісії Вінницької обласної ради з питань соціального захисту населення, заступник губернатора, зустріч призначив на сьому ранку. В цей час розпочинається його робочий день, а закінчується о 21-ій. Щодня він розглядає до сотні звернень вінничан. І за кожним – доля людини.
- Іване Миколайовичу, чому Ви, політик, взялися саме за цю галузь?
- Я не випадково прийняв пропозицію очолити соціальний блок. Я розумів, що це надзвичайно складна, запущена і дуже невдячна ділянка роботи, оскільки можна 99 людям допомогти, а одному – відмовити, бо немає законних підстав. І він залишиться ображеним на владу. Але хочеться, щоб людина не розчаровувалась у владі, бо ж кожне звернення – це наш екзамен. А, крім того, як соціаліст я маю показати, що вмію не лише критикувати, а й перти практичного плуга.
- Які старі проблеми залишились у нової влади?
- Бюрократизм у діяльності органів влади. Він не виник протягом року. Таке зверхнє ставлення до людей насаджувалось і культивувалося десятиліттями. Коли чиновник сидить за столом, то він вважає себе пупом землі, а всі решта набридають йому з їхніми зверненнями. Доводиться методично щоденно скрупульозно розтлумачувати таким «слугам народу», що ми для людей, а не люди для нас.
Кожної п‘ятниці я особисто приймаю десятки людей. І коли 2-3 рази повернеш документи і примусиш чиновників прочитати, про що люди пишуть, то, як правило, після 2-3 спроб проблема вирішується. Але ж вона повинна вирішуватись з першої.
- Тобто, звернення людей все-таки справедливі?
- Так, в основному, справедливі. Просто є неуважне ставлення з боку представників влади на місцях до їхнього розгляду. І це призводить до того, що люди незадоволені і пишуть до Президента.
- Чи достатня увага уряду до соціальних проблем?
- Сьогодні в цьому напрямку, як на мене, робиться багато. Можливо, навіть, більше, ніж реально ми можемо дозволити собі на даний момент. Відомо, що практично всі бюджетні надходження спрямовуються на задоволення соціальних потреб населення. Збільшено розмір пенсійного забезпечення, ми не маємо заборгованості по субсидіях, почалися солідні виплати на народження дитини, збільшується мінімальна зарплата…
- А чи виплачуються реально ці гроші?
- По пенсіях у нас немає проблем. Якщо врахувати, що працівникам пенсійного управління в минулому році довелося 17 разів перераховувати пенсію, в цьому році вже 5, а у нас понад 500 тисяч пенсіонерів – то це багато роботи. Що стосується жінок, які народили дітей після 1 квітня, то тут теж все гаразд. Єдине потрібно — надати певну кількість документів, бо йдеться про контроль за використанням великих сум грошей. І цей контроль потрібен в інтересах дитини. До речі, з 1 квітня в області народилось понад 4 тисячі дітей і понад 80% мам уже одержали цю допомогу.
- Яка на сьогодні заборгованість по заробітній платі?
- На превеликий жаль, на 1 серпня цього року по області маємо майже 42 млн. грн. заборгованості лише на економічно активних підприємствах. І вона не скорочується. Особливо тривожно, коли це стосується економічно активних підприємств. У зростанні заборгованості є певна об’єктивна причина. Адже ми вирішили провести повну інвентаризацію, бо знали, що реальна картина набагато гірша. Тому сказали – давайте не боятися, досить обманювати і себе, і уряд. І показали нарешті приховану заборгованість на 12 млн. грн.
- Виходить, що Вінницька область перша показала реальні борги по зарплаті?
- Одна з перших. Але, на жаль, ми бачимо – крім виявлених фактів приховування заборгованості, допущено в окремих районах її зростання уже з квітня, фактично при новій владі. Ми маємо графік погашення заборгованості і щоденно контролюємо його виконання. Намітилась позитивна тенденція. Адже Президент поставив завдання до кінця року ліквідувати це ганебне явище. А ще ми прагнемо протягом серпня скоротити борги вдвічі. Щодо підприємств-банкрутів, то облдержадміністрація поставила перед парламентом і урядом вимогу щодо створення на державному рівні, за прикладом європейських держав, спеціального фонду для компенсації заборгованості на цих підприємствах. Адже люди не винні, що в силу недолугості керівництва вони не одержали зароблене.
- Чи вирішуються в області ветеранські проблеми?
- Звісно, далеко не так, як потрібно. Але відзначення 60-річчя Перемоги дало потужний імпульс у цій справі. «Рік ветерана» продовжується, і ми, влада, докладаємо усіх зусиль, щоб задекларовані обіцянки виконувалися в повному обсязі.
- Тепер на черзі новий «ювілей» — 20-та річниця Чорнобильської трагедії, яку відзначатимемо у квітні наступного року. Як місцева влада готується до цих подій?
- Ми переконалися, що системний підхід до виконання першочергових заходів на цьому напрямку дасть можливість краще їх виконати. Тому розпорядженням голови облдержадміністрації затверджено відповідний перелік заходів, які передбачають комплексне вирішення чорнобильських проблем, в тому числі матеріально-побутових. Ці заходи будуть враховані при формуванні бюджетів усіх рівнів на 2006 рік.
- Відомо, що з 1 січня 2006 року до числа пільгових категорій буде віднесено «дітей війни». Чи все гаразд у цьому напрямку?
- Дійсно, відповідний закон вступає в дію з початку наступного року. Він прийнятий з ініціативи депутатів-соціалістів. Для того, щоб здійснювати громадський контроль за виконанням згаданого закону, створена організація «Захист дітей війни». Зараз члени цієї організації (а у нас в області їх понад 60 тис.) одержують членські квитки. Хотів би ще раз роз’яснити, що пільги одержуватимуть всі «діти війни», які народилися до 2 вересня 1945 року включно, незалежно від того, чи є вони членами громадської організації, чи ні, через органи соціального захисту населення. Організація «Захист дітей війни» — це лише інструмент для забезпечення контролю за виконанням закону. Тому я просив би членів цієї організації не роздмухувати непотрібний ажіотаж навколо процедури одержання членських квитків. Усі встигнуть їх отримати. Тим більше, що наявність чи відсутність квитка ніяким чином не впливає на одержання пільг.
- Іване Миколайовичу, Ви завжди були в опозиції, зараз при владі. Де себе почуваєте комфортніше і потрібніше?
- Я — член Соцпартії України з моменту її створення. І завжди свої дії розглядав через призму членства у партії відповідно до своїх ідейних переконань. Був час, коли я на хвилі підтримки партії обирався на високу посаду голови облради. Але коли постало питання в 1998 році – чи втратити посаду, чи залишатись в партії, я вибрав останнє. Мені дійсно довелось тривалий час бути в опозиції. Я і сьогодні зберігаю за собою право критикувати ті дії представників влади, які, на мою думку, йдуть у розріз з проголошеною політикою Президента. Коли критикую їх, то роблю це з позиції самокритики, бо я теж у владі і хочу, щоб вона була кращою. Адже прийде час звітувати перед людьми, і вони скажуть: «Хлопці, ви ж мали можливість щось змінити». Тому я намагаюся відстоювати свою позицію принципово, в тому числі, і перед губернатором. Але якщо відчую, що не можу чогось зробити, якщо побачу, що моя діяльність носить чисто декоративний характер, що з моєю думкою не рахуються, то триматися за посаду не буду, а оберу той вид діяльності, який принесе більше користі людям, народу, державі. На цьому стояв і стоятиму завжди.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
