Цьогорічний День незалежності хоч і не ювілейний, але дуже знаменний для нашої країни. На чотирнадцятому році невизначеності і суцільного «беспрєдєлу» український народ нарешті дихнув на повні груди і показав, хто в домі хазяїн.
Хоча після першої перемоги на Майдані українці трохи заспокоїлись, повністю покладаючись на одну людину, якій надали найвищу владу, і на її команду.
Але хіба одна чи навіть сто прогресивних людей при владі зможуть за шість місяців поламати вирощену за ці роки державну систему зневаги до власного народу, кругову поруку і прагнення набити кишені на чиїхось злиднях?
Де в одну мить взяти стільки чесних професіоналів-патріотів, коли 95 відсотків українців бідні і залякані?! Адже бідний хоче правдами-неправдами враз розбагатіти, а переляканий боїться заперечити вищому начальству, навіть якщо і бачить, що воно дурить народ.
А тих п'ять відсотків заможних, котрі переставляються останнім часом з одного владного крісла в інше, здебільшого встигли захворіти «на дурні гроші», тому сплять і бачать себе у дорогих іномарках, у розкішних особняках, і, звісна річ, в основному за кошти, видурені у громади. Вони йдуть на все, аби залишитись при владі. Відкупляються, судяться, перефарбовуються… Ми їх вже знаємо, але поки голів райдержадміністрацій, губернаторів, дільничних, суддів та прокурорів не обирають, вони ще мозолять нам очі. Вже недовго, бо волю народу до громадянського суспільства ніхто не зламає.
Ця публіка лише думає, що вона всесильна, що може всіх купити, залякати чи обманути. Її козир один — наша байдужість, зневіра і роз'єднаність. Вони роблять все, аби ми були аморфною біомасою. Так, у них є гроші. Але у них немає того, що маємо ми — конституційного права на все у цій країні: і на владу, і на надра, і на інші багатства. І, найголовніше, — нас набагато більше. І серед нас є достойні.
Без відома громади ніхто не може забрати якийсь кар'єр чи ставок, поле чи ліс. А забирають тому, що ми мовчимо, скуповують за безцінь продукти нашої каторжної праці, тому що ми недружні, хочемо обдурити один одного замість того, щоб громадою вивести лиходія на чисту воду. Сто людей проти одного завжди справляться, що вже казати про тисячу. І правоохоронців теж можна колективом поставити на місце.
Чому це якісь «варяги» мають різати наші цукрозаводи, розбирати наші ферми, техніку? Чому ми пускаємо їх у свою хату?
«Досить сподіватися на доброго дядю», — вирішили селяни у багатьох господарствах Вінниччини, зібрали збори, обрали своїх уповноважених, які і за паї питають з влади, і за гроші, і за майно. «Не дамо порізати наш завод», — сказали робітники і всі разом відстояли підприємство. Чому ми повинні мовчки ковтати кожне нове подорожчання на продукти, житло, енергоносії, фінансові лихоманки? Невже ми — ніхто?
Лише громадою, всі разом зможемо змусити «молочних королів» давати реальні гроші за молоко, а зернотрейдерів — купувати хліб за його справжню вартість.
Незалежність України відбудеться лише тоді, коли ми як нація сконсолідуємося проти аферистів і пройдисвітів, які купили собі посади на рівні села, міста, держави. Пам'ятаєте, як ми сказали тоді на Майдані: «Разом нас багато, нас не подолати». Іншої формули немає. Тільки разом, тільки всією громадою проти найменшої несправедливості, кого б це не стосувалося, бо завтра жертвою владного пресу можеш стати ти.
І не треба дуже довго думати, коли твої сусіди йдуть на Майдан, приєднуватись до них чи ні. Треба йти. Бо ще багато справ нам разом доведеться зробити, аби, нарешті, можновладці всіх рівнів зрозуміли, що вони служать народу…
Але все у нас обов'язково буде добре. Перший крок ми уже зробили. І так, крок за кроком, до заможного гідного життя в країні, рівній у світі серед тих, що незалежні і демократичні уже кілька сотень літ.
Зі святом, дорогі наші читачі!
Анатолій ЖУЧИНСЬКИЙ, головний редактор газети «33-ій канал»
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
