У БРАТА СКОМАРОВСЬКОГО ДНЯМИ ВИМАГАЛИ НА МИТНИЦІ ХАБАР. "Павло Якімчук кинув мої документи і сказав: "Або 500 доларів, або будете стояти". Напевно, дійсно "мафія" безсмертна, коли навіть рядового митника не насторожило прізвище начальника митної служби України
Молодший брат екс-народного депутата, а нині головного митника України Володимира Скомаровського Анатолій прокоментував «33-му каналу» найпікантніші подробиці скандалу навколо їх спільної фірми «Владимир», який, на його думку, запустили за 20 тисяч доларів...
– Як Ви розцінюєте заяви про «контрабандиста Скомаровського», запущеного «корупціонером Салагором?»
– Вже пройшло достатньо часу, відколи з уст Салагора пролунала заява. У Вінниці, в цьому «великому селі», де кожен як на долоні, люди в таке не вірили, але по Україні зерно підозри ця прес-конференція кинула. Але, як кажуть у народі, «все, що не робиться — все до кращого».
Знаю, що Президент В.А. Ющенко мав телефонну розмову з головою ДМСУ Скомаровським В.В. і з’ясував для себе долю правди і долю наклепу в цій справі «Салагор проти митниці». Натомість, на мою думку, Генеральна прокуратура зверне увагу на корупційну діяльність Салагора. Тим більше, що на сьогоднішній день відомо, що наклепні і брехливі статті у пресі були замовлені «скривдженими» працівниками Вінницької, Київської та Вадул-Сиретської регіональних митниць за 20000 (двадцять тисяч) доларів США. Я прекрасно знаю цих людей з Вінницької митниці. Звідки вони взяли таку відверто брехливу інформацію про мене? Я хочу подивитися їм у вічі.
– Митник, який нещодавно «просив» з вас 500 доларів за просування в черзі на Мостиській митниці, вже не працює?
– Я не катаюсь через кордон по якомусь спеціальному коридору чи з «мигалками», бо яким був раніше, таким і залишився. Більше того, сам той факт, що мій брат — головний митник України, зобов’язує діяти згідно з чинним законодавством, бо навіть незначний «прокол» у моїй роботі або в роботі ПП — компанії «Владимир» може йому зашкодити.
А на Мостиськах сталось ось що. В ніч з 12 на 13 серпня я в’їжджав в Україну через Шегені (Мостиська митниця). Після проходження паспортного контролю я і ще чотири водії в’їхали у зону митного контролю. Вийшов митник, перевірив супроводжуючі документи, перевірив наявність товару, який ввозився на митну територію України. Сказав, що все нормально, але потрібно трохи зачекати, бо він зараз зайнятий, і запропонував нам піти попити кави і зробити ксерокопії документів, котрі потрібні для митного оформлення. Коли робили ксерокопії, до нас прибіг якийсь молодик і наказав негайно звільнити одну смугу для проїзду. Коли я запитав, хто він такий, чи має він право керувати тут, митник, не відриваючи мобілку від вуха, ворожо подивився на мене. За декілька хвилин по звільненій смузі почали їхати вантажівки і вантажні «бусики» з причепами і без них. Явно дуже завантажені, ніби камінням, доверху. На декілька хвилин призупинялися, молодик з мобілкою давав вказівки, кому куди їхати розвантажуватись, і потім ці вантажівки зникали за воротами митниці.
Згодом з’являвся інший молодик з мобілкою, і така сама картина повторювалась з іншою партією завантажених вантажівок і т.д. Так я за цим спостерігав, аж поки не дійшла до нас черга. Митник Павло Якімчук взяв у нас документи, перевірив, чи все в порядку, чи є всі ксерокопії, і спитав, де гроші.
– Які гроші, за що?
– Я зараз знайду за що, викличу «контрабанду» — нехай вранці перевірять вас добре, чи відповідають ваші документи тим, що залишились на польській стороні.
– Навіщо чекати ранку? Подивіться, у нас є польська митна декларація з печатками на в’їзді в Польшу і виїзді, перевіряйте зараз.
Тоді митник зовсім розлютився: «Або давайте п’ятсот доларів, або я оформляти не буду».
Такого, що сталось на Мостиській митниці, я не бачив ще з «кучмівських часів». Я і так знав, що у брата Володимира нелегка робота, але якщо почав, то здаватись не можна. Я простягнув «хабарнику» свій паспорт і сказав, що я не однофамілець голови ДМСУ, а його рідний брат. Паспорт випав у нього з рук. За пів– години він нас оформив. Яка доля зараз Павла Якімчука, я не знаю, це не моя справа, але ті, хто їхав кількома днями пізніше, говорили, що він отримав лише догану від свого керівництва.
Я розповів брату про все, що бачив на свої очі. Інше не моя справа.
– На інших митницях черги і хабарі поменшали з приходом Володимира Володимировича в крісло голови Держмитслужби?
– Перше, що йому вдалося зробити — це спростити процедуру митного оформлення вантажів та транспортних засобів. Друге, на мою думку, — це кадрова політика. Нічого в цьому поганого немає, що начальниками митниць мають бути не митники, бо митники при Кучмі так чи інакше були задіяні в корупційних схемах і, можливо, ще не всі відвикли від цієї спокуси. З приходом нових людей на високі посади митної системи України поламається той хабарницький хребет. Третім, на мою думку, повинна бути незначна зміна законодавства. Бо судіть самі, коли в 1999-2001 р.р., за прем’єрства Ющенка, була запроваджена мінімальна митна вартість, то ніякого «люфту» чи «вилки» в розмірі митних платежів не було. Тепер є варіювання між 50% та 80% ставки розмитнення, то всі, звісно, хочуть 50-55%, а митник, навіть беручи до уваги висновки експертів про залишкову митну вартість, теж почуває себе неспокійно, бо навіть через п’ять років з нього можуть спитати, чому він так дешево розмитнив. Митники теж люди, і про них також треба думати.
– Проясніть ситуацію із отриманням фірмою «Владимир» ліцензії №1 на торгівлю автомобілями. Кажуть, що свого часу за цю «блатну» одиничку було виставлено «Мерседес»?
– Почну з «Мерседеса». З часу заснування фірми ми не подарували нікому жодного автомобіля. Правда, в 1995 році у Володі в Києві вкрали «Мерседес» 1984 року випуску. Від нього техпаспорт до цих пір лежить у сейфі і він стоїть у базі даних розшуку в ДАІ. Той, хто з цього радіє, той і розказує таку нісенітницю. А про ліцензію №1 скажу, що в той час таких фірм, як наша, було дуже мало. Ми приготували необхідні документи, це було дуже просто, бо головним, що повинно було бути, то це місце здійснення торговельної діяльності. Всі знають, що наш автосалон перший у Вінниці і один з перших на Україні.
– А коли брати Скомаровські не на сезонних кавунах купили собі перші «Мерседеси»?
– У мене «мерса» ніколи не було. Я вже три з половиною роки користуюсь «Фордом Галаксі» 1999 р. випуску. Цей семимісний мінівен дуже люблять усі члени моєї сім’ї, і він нам дуже зручний, бо моя сім’я налічує шість чоловік. А брат, звичайно, любить «Мерседес», щоб було зручно та надійно.
– А коли його арештували із звинуваченням у контрабанді, хто за цим стояв?
– Для нас це була повна несподіванка. Арешт, тотальні обшуки на усіх підрозділах фірми, а також в оселях керівників фірми, допити і т.д. і т.п. Нічого, як відомо, не знайшли, бо всі автомобілі були офіційно ввезені і розмитнені згідно з чинним законодавством. 56 днів він просидів у слідчому ізоляторі. Нікого до нього, крім адвоката, не пускали, а коли ця замовна справа луснула — Володю, як ви знаєте, випустили і її закрили.
Хто замовив «Владимир» Скомаровських — ми знаємо, але якщо брат це прізвище не називає, то і я не буду називати.
Знаю одне, що якби він був контрабандистом, то ще б восени минулого року, коли він керував Вінницьким обласним штабом Ющенка «Наша Україна» на президентських виборах, його закрили б у тюрму. А так нічого не залишалось робити, тільки погрожувати йому розправою і палити наш комп’ютерний центр.
– Але Салагор зараз чомусь звинувачує «Владимир» у «зеленій вулиці» на кордоні та задешево розмитнених 500 машинах щомісяця?
– Ну, по-перше, з 1 квітня 2005 року ПП — компанія «Владимир» зовнішньоекономічною діяльністю не займається. Така воля мого брата як засновника фірми. Це рішення непросте, бо у нас автосалон, у нас люди, у нас це основний вид діяльності. Від нас пішли на інші підприємства працівники, кількість працюючих на наших підприємствах впала майже вдвічі. Автосалон, як ви самі розумієте, пустим не повинен бути. Частину автосалону здаємо в оренду фірмі «Джерман-Центр». У нас багаторічний і дуже великий досвід у перегонці, підготовці до продажу і, головне, в продажу автомобілів з Європи. Ось тому до нас звертаються фірми, які ввозять авто з-за кордону. Я думаю, і їм вигідно, і ми не без роботи, а головне — не втрачаємо кваліфікації і про роботу митниці знаємо не з чуток, а все бачимо на власні очі і відчуваємо на собі.
Про «зелену вулицю» для мене я вже розповідав, а про 500 машин щомісяця скажу, що я і ще чотири водії фірми «Владимир» один раз на місяць виїжджаємо поки що за кордон, тобто, це 5 автомобілів на місяць, про це свідчать печатки в паспорті і документи на ввезені автомобілі.
– Як Ви розцінюєте зміни на Вінницькій митниці?
– Це не моя справа оцінювати роботу митниці, але після наради заступника ДМСУ Вовка В.В. з працівниками Вінницької митниці, де були названі поіменно всі хабарники, а особливо коли вони всі лягли на лікарняний, ніби перечекати чи то дочекатись повернення свого «тата» Салагора, без них митниця не розвалилась. Навпаки, всі працюють сумлінно, бо не треба збирати гроші «наверх». Правда, стоять ще два вантажні «бусики», яких зробили «вантажно-пасажирськими» і поставили як пам’ятник тим, хто не хотів платити, незважаючи на висновки двох незалежних експертів, що вони вантажні. Думаю, всі чекають нового начальника митниці, порядну людину, щоб разом з ним реабілітуватись в очах імпортерів і експортерів Вінниччини.
– Коли не Володимира, а Домбровського призначили губернатором, ваш брат був дуже розчарований?
– Абсолютно ні! Ви думаєте висока посада — це дуже велике щастя для людини?
Я думаю, що все сталось невипадково, бо більше десяти років мати справу з імпортом і з митницею, потім у Верховній Раді керувати підкомітетом з питань зовнішньоекономічної діяльності, митного та антидемпінгового законодавства, бути одним із авторів митного кодексу і багатьох митних законів, очолювати парламентську комісію по розслідуванню незаконного ввезення продуктів харчування на митну територію України, мати дуже велике бажання змінити на краще нашу країну, подолати корупцію в митній системі, повернути цій митній системі добре ім’я — хто ж, як не він, повинен був очолити Держмитслужбу! Думаю, що для Володимира Скомаровського це справа честі.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
