ОНУК НАШОГО "ЛІВШІ" ЗРОБИВ БАЛЕРИНУ У ВУШЦІ ВІД ГОЛКИ
Про нашого земляка мікромініатюриста Михайла Маслюка, у народі Лівшу, написано чимало. Жмеринчанин Михайло Григорович був відомим на весь Союз. Якось, прочитавши оповідання Лєскова «Лівша», Михайло Григорович вирішив, що, як і її головний герой, зможе підкувати блоху.
Він був ще й чудовим музикантом-самоучкою, майстрував власні годинники та робив мініатюрні вироби: шахові фігурки в сотні тисяч разів менші за макове зерно, скрипку розміром 11,65 мм та інші. Був нагороджений званням «Заслужений майстер народної творчості УРСР». Десять років тому Михайла Маслюка не стало, але він залишив по собі неоціненну пам'ять. Його мініатюрні роботи зберігаються у багатьох музеях України, Росії та Білорусі.
Михайло Маслюк нікому не розкривав секрети своїх робіт. Але, напевно, генетично це уміння майструвати мініатюрки передалось його онуку Сергію Тетерину. До речі, Сергій, як і його дідусь, музикант, грає у губернаторському оркестрі «Подоляни». У редакцію Сергій прийшов з книгою про діда та своїми роботами, невеличкими колбами, розміром з палець, у яких знаходяться дві голки, у їхніх вушках Сергій змайстрував балерин.
- Я зробив балерин на честь діда, — розповідає Сергій. — Всі думають, що це він мене усьому навчив. Але це не так. Коли я ще малим приходив до нього в гості, дідусь намагався мене зацікавити, але я тоді не розумів та пропускав усе повз вуха. Свою першу роботу я зробив у 2001 році, коли закінчував музичне училище. Вирішив зробити щось пам'ятне та незвичайне на випуск і на радянській монеті написав 8 прізвищ своїх одногрупників над колосками. Потім довелось робити копію, щоб залишити монету училищу, а оригінал я залишив собі. Тоді зрозумів, що хочу зробити щось мініатюрніше. І коли до мене прийшло натхнення, зробив балерин. Потім на честь дідуся у голці вушка написав його прізвище «Маслюк». Чесно кажучи, я жалкую, що не вчився у свого діда, коли він був живий, тепер доводиться усе пізнавати самому.
До речі, про балерин. Якось Михайло Григорович зробив відому балерину Майю Плесецьку, котра славилась лебединою шиєю. Вона була розміром 1,5 мікрона (1мм — 10 мікронів) і відправив роботу їй у подарунок. Але балерина вирішила, що шия у неї не така. І Маслюк переробляв фігурку.
- У нас жодної дідової роботи не залишилось, усі зберігаються у політехнічних музеях, — продовжує Сергій. — Одна з робіт знаходилась у Вінницькому краєзнавчому музеї, коли я запитав про неї, відповіли, що її продали. Дід не розкривав нікому своїх секретів, я лише знаю, що він майстрував маминим золотим пером.
Сергій хоче і надалі займатись цією справою. А також хоче, щоб про мистецтво, яким займався його дід, знали люди, хоче прославити його ім'я. Можливо, колись напишуть книгу і про Сергія Тетерина з династії «Лівші»?
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =