ОЛЕКСАНДР ДОМБРОВСЬКИЙ: "650 РОКІВ - ЦЕ ГОРДІСТЬ!"
- Перебуваючи на посаді губернатора, ви досить багато часу приділяєте місту. Чим викликана така позиція?
- Цілком логічно, що, пропрацювавши три роки міським головою, я відчуваю кожний нерв, кожну струнку у житті нашого міста. Багато питань потрібно вирішувати у зв'язці з областю. За рахунок колишнього протистояння область і місто дуже багато втратили. Зараз нам потрібні надзвичайні зусилля, аби наздогнати втрачені можливості. Моя увага місту не пов'язана з адміністративними важелями чи тиском. Мова йде про максимальний ступінь розуміння глибини проблем мною і командою, яку я залишив після призначення Президентом на посаду губернатора.
- Які конкретні результати дає така консолідація області з містом?
- Візьмемо, наприклад, промислову, інвестиційну складову. У зв'язці з містом зараз ми працюємо з такими потужними інвесторами, як «Церсаніт», «Барлінек», «Російська солодова компанія». І ми хочемо, щоб ці компанії працювали на території міста, даючи можливість розвиватись і обласному центру, і Вінницькій області загалом.
Зрозуміло, що ми хочемо змінити все за один день чи за один рік. Але проблем накопичилось стільки, що їх вистачить на декілька десятків років, і це потрібно розуміти.
Але позитивні тенденції вже вимальовуються. Подивіться, скільки будівельних кранів по всіх куточках обласного центру. А ще — магазини, супермаркети, яких не було три роки тому. Днями відкрили чемпіонат Європи з хокею на траві. Це унікальний захід, бо у Вінниці ще ніколи не проходили змагання такого рівня. Для цього збудовано новий стадіон, і до цього йшли три роки. Взагалі ті процеси, які ми розпочинали, потребували певного поштовху. Нині він вже набрав обертів. І незалежно від того, яка буде влада, як закінчаться вибори 2006 року, обласний центр буде динамічно розвиватися.
Чимало людей з базарів перейшли в супермаркети, працюють в нормальних умовах, вінничани отримують якісні послуги, продукти харчування, товари.
Ми сьогодні маємо одну з найкращих в Україні освіту. В цьому році фактично завершилась комп'ютеризація шкіл, яку міська влада розпочала три роки тому.
Зараз всі ті процеси, які стартували у місті, я намагаюся запустити в області.
За три роки у Вінниці ми поміняли стільки теплотрас за найсучаснішими технологіями, чого не було за останні десять років.
Три роки тому в міській раді вдалося сформувати ефективну команду. Заступники, які зі мною тоді працювали, потужні топ-менеджери. І я щасливий з того, що з ними мав змогу працювати і працюю зараз.
Ми змінили багато правил гри, включаючи прозорі демократичні інструменти, до речі, на які сьогодні вже не звертають увагу. Наприклад, тільки при Домбровському розпочалися серйозні дискусії навколо проблем землі. Часом це були неприємні дискусії. За три роки на посаді міського голови я не дав можливості побудувати в місті жодної заправки. Вважаю, — у Вінниці їх достатньо. А подивіться, скільки АЗС у Вінницькому районі, і ніхто ніколи не піднімав питання, а яким чином вони там з'явилися, чому це зроблено не на конкурсній основі, чому не через аукціон?!
Ми були першовідкривачами дуже багатьох речей. Хто у Вінницькій області проголосував за продаж землі? Місто Вінниця! Ми одне з найперших міст, яке провело земельний аукціон. І ми до цього всього йшли три дуже непростих роки. На сесіях міської ради у важких дебатах «проштовхнули» місцеву законодавчу базу, а Верховна Рада так і не прийняла Закон, котрий стосується аукціону з продажу чи оренди землі. Це тільки зараз вийшла відповідна постанова Кабміну. Вінницька міська рада після обрання Домбровського міським головою буквально через кілька місяців перша на Україні прийняла рішення про регуляторну політику. Тільки Ющенко, ставши Президентом, через три роки поставив питання про регуляторну політику в Україні взагалі. Єдиний реєстраційний офіс у Вінницькій міській раді ми створили два з половиною роки тому тоді, коли про мінімізацію витрат часу підприємців, унеможливлення корупції і бюрократії тільки починали думати в інших регіонах.
- Одна з місцевих газет нещодавно звинуватила вас у «розведенні балачок» щодо питання залучення інвестицій. Як ви можете прокоментувати це?
- Я б хотів побажати засновникам газети, щоб вони показали приклад залучення хоча б однієї інвестиції. Що стосується «Барлінека», то цього інвестора ми запросили на територію міста рік тому, а з «Церсанітом» почали працювати, коли я вже був на посаді голови облдержадміністрації. Можу навести десятки прикладів, коли ми залучали конкретних інвесторів і отримували конкретні результати. Якщо ми говоримо про «Барлінек», то сукупний об'єм інвестицій, які вони готові інвестувати сьогодні в Україну, складе 40-50 мільйонів євро. Ці компанії знаходяться у Свєнтокшиському воєводстві. «Церсаніт» прийняв рішення будувати на території України три заводи, а загальний обсяг вкладень складає 150 мільйонів євро, а це понад двісті нових робочих місць. Чому вони раніше не приходили до нас? А це вже питання інвестиційного, політичного клімату в Україні. До виборів Президента України будь-які інвестиційні проекти були заморожені, тому що ніхто не хотів ризикувати. Інвестиційні переговори — це дуже складний процес. Відштовхнути легше, ніж залучити. І от коли ми на початку місяця в Польщі на Днях Вінниччини у Свєнтокшиському воєводстві домовились, а потім в Україні сталася відставка уряду, то як ви вважаєте, чи може нинішня політична ситуація вплинути на рішення цих двох компаній інвестувати в 2005 році?
- Несвяткове питання. Болючою є тема прибирання сміття у Вінниці…
- На жаль, Вінниця ще п'ять років тому стала заручником тієї системи, яку отримала. Це відсутність бюджетного фінансування, фактично зношена техніка з вивозу сміття, контейнерне господарство. Нинішні бюджети великих і малих міст за останні роки формуються таким чином, що вистачає на заробітну плату, на погашення боргів за енергетику і досить невеликий відсоток — 10-15 — йдуть на розвиток. Проблеми комунального господарства у Вінниці накопичились на сотні мільйонів. Грошей ми з вами для вирішення цього питання маємо 5-7 мільйонів на рік. І змушені вибирати: купимо контейнери чи витратимо на ліфти, які потребують капітального ремонту. Сьогодні це сто ліфтів, які відпрацювали більше 25 років, капітальний ремонт одного ліфта складає 40 тисяч. Це виливається у суму в чотири мільйони, а на все є сім…
У 2005 році вперше для вирішення цієї проблеми обласна рада виділила місту майже три мільйони гривень, у кінці року думаємо виділити ще. Ви бачите, що нещодавно у Вінниці з'явились нові контейнери, нові машини. Ця робота продовжуватиметься, і я думаю, що проблему із вивозом сміття із сектора високоповерхових забудов цього року ми закриваємо.
- Які яскраві, неординарні, врешті-решт, надзвичайні моменти запам’яталися вам за час роботи на посаді вінницького міського голови?
- У владі кожна подія має свої особливі акценти. Коли людина знаходиться у владі, у неї час і життя проходять дуже швидко. Мені запам’яталось багато речей — те, як ми ремонтували міст, вулицю Соборну, причому — без грошей з Державного бюджету. Я на початку червня 2004 року сказав, що до 20 серпня ми пустимо трамвай. Коли ми розкопали вулицю — люди були просто шоковані. Ми теж переживали щось подібне. Але 20 серпня о 10-й годині ранку ми пустили трамвай. І таких подій, що стосувалися, скажімо, дюкера та колектора на водоканалі, теплотрас та інших об’єктів, було дуже багато. До особливих я б зарахував спільний виступ з оркестром Олега Лундстрема чи футбольний матч, коли ми грали з київським «Динамо». Пам’ятаються і емоційні речі — виступ у Вінниці на площі з Наталією Могилевською...
В зв’язку з цим переліком хотів би сказати таке — невірно протиставляти широкий загал і людей, які знаходяться у владі. Я, так само як і тисячі вінничан, співаю, ходжу в гості. І коли говорити про певні емоційні моменти, — вони в мене не лежать в площині влади, скоріше всього — в площині сім’ї... Я був задоволений, коли син закінчив університет, був особливо щасливий, коли до вузу вступила дочка, схвильований, коли з’явились мої перші наукові публікації...
Надзвичайно пам’ятними та емоційними були події, пов’язані з «помаранчевою революцією». В моїх політичних переживаннях — це дійсно найяскравіша сторінка. Тоді, як кажуть, по гарячих слідах, швидко й емоційно оцінював події, що називається, більше серцем, ніж розумом... Тоді я був при владі, та пішов проти системи. Таке рішення приймати було непросто, розуміючи, що може бути після цього. Але в мене був, є і буде один критерій — для мене влада як самоціль ніколи не була і не буде цікавою. Мені цікаво бути у владі, бо я реалізовую проекти, які потрібні людям. Тим людям, які мене обрали. І тому в період «помаранчевої революції» був з людьми. З іншого боку — я давно знав Ющенка, мав з ним нормальні стосунки, зустрічав його, коли був міським головою. Влада в області тікала, коли Ющенко приїжджав до Вінниці. Я зустрічався і спілкувався. Тому прийняв це рішення і абсолютно не жалкую. І слава Богу, що ми обрали Президентом його. Зараз питання вже в іншому — ми не повинні чекати манни з неба. Потрібно засукувати рукави і працювати.
- Ваша оцінка останніх політичних подій.
- Для мене чітко зрозумілими є такі речі. По-перше, ці події є свідченням того, що в Україні розпочалася передвиборна кампанія. Ці вибори мають не меншу вагу, ніж вибори Президента України через те, що після проведення конституційної, політичної реформи частина повноважень переходить до Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Це всі розуміють. Тому тут іде боротьба за лідерство, за владу. Це перша позиція.
Позиція друга. Вона полягає в тому, що, на превеликий жаль, політика така штука, в якій не завжди на перший план виходять інтереси людей, інтереси держави перемагають амбіції, емоції, особистісні протистояння та протиріччя.
І третя позиція — це не трагедія. Я тільки можу апелювати до думки Президента, що це є продовження демократичних процесів, які відбуваються в Україні — непростих і неоднозначних. Але практично всі країни, які пішли шляхом демократії, пройшли етап, коли була відставка уряду і не одного уряду. Є завдання сьогодні — сформувати уряд народної довіри, уряд, який буде менш публічним, який буде в більшій мірі впливати на соціальні параметри розвитку держави, і буде думати не стільки про вибори 2006 року, а про інтереси держави, про інтереси людей, щоб не пустити економіку під укіс.
Потрібно розділити проблему уряду і проблему виборів. Сьогодні уряд не буде займатися виборами — я знаю позицію Президента. Так само як базові політичні партії не будуть займатися реальними проблемами уряду й проблемами української економіки. Вони будуть займатися виборчою кампанією 2006 року. Це аксіома.
- Є точка зору, що будівництво автобану Вінниця-Київ це нереальна справа, яка непотрібна області…
- Нагадаю, що коли я йшов на вибори вінницького міського голови, говорив про будівництво автобанів на території області. За три останні роки їздив до Італії і зустрічався в Трієсті з координаційною радою Європи по будівництву транспортних коридорів, щоб розпочати цю програму на території України. І якщо про це не говорити, якщо не ставити завдання, то нічого не буде. Чи потрібна нам триполосна сучасна траса, яка по прямій з’єднає Вінницю з Києвом? Звичайно, так. Чи дасть це розвиток області? Тут позитивна відповідь очевидна. Якщо так, то це питання потрібно лобіювати в уряді. І коли вже є постанова Кабміну, яка визначає, скільки коштів буде — це вже не розмови, як кажуть, а конкретні кроки.
- І, звичайно, ваші міркування з приводу історичної дати та побажання вінничанам з цієї нагоди.
- 650 років — це гордість за велику історію Подільського краю, за історію України, тому що Подільський край не раз був визначальним в історії України.
Я горджусь цією датою, горджусь тим, що працював і працюю в цьому місті. Переконаний в тому, що Вінниця протягом всієї своєї історії має надзвичайно потужну енергетичну ауру, дуже специфічну, дуже духовну, дуже людяну, дуже душевну.
І якщо ми хочемо відчути це — можна сходити до Святомиколаївської церкви на Старе місто, до Замкової гори, звідки починалася Вінниця, і відчути цей дух 650-річної давнини, яку ми з вами будемо відзначати через кілька днів.
А побажати мені хочеться, щоб Вінниця і люди, які тут живуть, і які сюди приїжджають, були щасливими, гордими, щоб пишалися своєю країною, своїм містом. Щоб їх рівень культури та інтелекту був достойний Вінниці, її історії, духовного стану.
Засновник i видавець: Т.О.В. «Регіна» ЛТД.
Виходить українською та російською мовами.
Редколегія: Анатолій Жучинський - головний редактор; Тетяна Редько - заступник гол. редактора.
Правове обслуговування - Світлана Чернюк.
При передруку посилання на «33 канал» обов’язкове.
Designed by Paul Lebedev, 2000-2003. = Best view in IE - 800x600 =
